Масові отруєння алкоголем, підпалювання радіовеж 5G, передозування гідроксихлорохіном, напади на певні етнічні групи, безконтрольне зараження вірусом — це не поодинокі історії сучасного світу й не міські легенди, а реальні наслідки інфодемії коронавірусної хвороби — саме так ВООЗ охарактеризувала події довкола нового захворювання.
Спрогнозувати, що інфодемія стане небезпечною, було неважко. Бо якщо озирнутися, то достатньо єдиного факту: визначення «інфодемія» ВООЗ вжила у своєму звіті від 2 лютого, а пандемію «оголосила» 11 березня, тобто більш ніж за місяць.
Інфодемія — надмірна кількість інформації: і коректної, і фальшивої, що ускладнює людям пошук надійних джерел і правильних рекомендацій тоді, коли їм це потрібно. Щоб зрозуміти масштаби цих проблем, звернемося до статистики. Фактчекери #CoronaVirusFacts Alliance (сформована коаліція фактчекерів Міжнародної організації IFCN) почали свою роботу в січні 2020 року і в середньому продукували щодня 138 матеріалів щодо спростування фейків. Результат роботи — майже 7 тис. спростувань у понад 70 країнах світу (станом на 11 червня 2020 року).
Читайте також: Інфодемія як супутня хвороба
7 тис. спростованих фейків — вражаюча цифра, але не можна стверджувати, що вона вичерпна.
Нині у країнах, де виявили 100 й більше хибних повідомлень, відстежується тенденція, що одна фактчекерська організація виявляє від 50 до 120 фейків. Тобто що більше організацій працює в країні, то вища в неї «пропускна спроможність» (див. «Знайти і знешкодити»).
Звісно, є винятки. Зокрема серед країн, наведених у прикладі, Іспанія вибивається із загальної картини: на одну організацію там припадає 183 виявлені фейки.
І тут варто ще раз наголосити, що йдеться про попередні дані, які не претендують на стовідсоткову об’єктивність. Але водночас вони дають змогу припустити: що більше фактчекерів працює, то більшу кількість фейків вони здатні виявити.
За дослідженнями IFCN, на початку інфодемії фейки про коронавірусну хворобу мігрували з країни до країни та, за винятком певних регіональних відмінностей, мали п’ять хвиль.
1. Походження. У цих фейках оповідали про «справжнє» походження COVID-19: його створив Білл Ґейтс; це американська біологічна зброя; вірус штучно створили в лабораторії у Вухані тощо.
2. Люди «падають на вулицях». Наступна хвиля відбувалася через поширення відео, у яких показували померлих або тих, хто помирав: людей, які падали просто на вулицях. Здебільшого це були старі відео людей у стані алкогольного сп’яніння або зафільмовані серцеві напади.
3. Фальшиві ліки. Третя хвиля заповнювала інформаційний простір фальшивими ліками, неіснуючими вакцинами й лікувальними предметами. Цю хвилю зокрема підігрівали охочі нажитися на паніці.
4. Мова ненависті. Четверта хвиля фокусувалася на твердженнях, що в усьому винна певна раса, або навпаки, що представники окремих рас чи релігій не хворіють.
5. Карантин і тестування. Після початку запровадження карантину по всьому світу у п’ятій хвилі поширювалися фейки про карантин, лікарні й небезпеку тестування.
Із часом акценти змістилися, і глобально левова частка фейків нині стосується п’яти тем: поширення вірусу, органів влади та їхніх дій, ліків і вакцини, карантину, ситуації з лікарнями. Свій внесок у поширення фейків робить також дезінформація. І якщо Китай використовує її, щоб зняти з себе провину за старт епідемії, то Росія вкотре показує, що готова використовувати будь-що для дестабілізації не лише в Україні, а й по всьому світу, водночас покращуючи власний імідж.
Читайте також: Інфлюенсери і «нульові пацієнти»
Показовими є дані, проекту робочої групи зі стратегічних комунікацій East StratCom, створеного 2015 року для протидії російській дезінформації. Лише за їхньою інформацією від 1 січня до 14 червня 2020 року з Росії поширилося 138 фейків із ключовим словом «коронавірус» і ще 33 фейки зі словом «COVID».
Найяскравішою ілюстрацією того, як і Росія, і Китай використовують коронавірусну хворобу для дезінформації та покращення власного іміджу, є застосування однакових підходів.
25 березня представник італійської профспілки UGL Жан Луїджі Ферретті опублікував відео, на якому чути, як на вулицях італійських міст лунає гімн Росії. Згодом це відео, а також іще кілька поширили головна редакторка порталу Daily Storm Альона Сівкова, а також «Россия-24» і «РЕН-ТВ» у сюжетах про вдячних італійців. Насправді гімн Росії вмикали журналісти й представники неофашистських організацій, пов’язаних із російською владою, а не пересічні італійці.
15 березня, за 10 днів до появи російського відео, представниця китайського МЗС опублікувала відео, у якому італійці нібито дякують Китаю за допомогу.
Насправді ж оплески були на адресу італійських медиків.
Але досі залишається питання, хто в кого навчається: Китай у Росії чи Росія в Китаю?
На початку червня Україна розділяє з Аргентиною 15 місце у світі за кількістю виявлених і занесених у міжнародну базу IFCN фейків: 105 випадків досліджено й розвінчано.
Але це не все.
Україну в #CoronaVirusFacts Alliance представляє команда VoxCheck. У внутрішній базі команди цифри дещо інші, ніж у базі IFCN: спростування 147 фейків опубліковано на всіх платформах проекту, 49 фейків перебувають у роботі та 31 фейк відкладено (для їх спростування необхідна додаткова інформація, відповіді від державних органів чи міжнародних організацій).
Читайте також: Антивакцинатори. Паралельна реальність
Така різниця між кількістю фейків у внутрішній базі VoxCheck і міжнародній IFCN зумовлена тим, що перш ніж потрапити в базу IFCN, усі спростування передбачають процес перекладу, аналізу й peer-review. Лише після перелічених кроків вони з’являться в міжнародній базі.
Головні теми фейків в Україні такі: ліки й вакцини від коронавірусної хвороби та теорії змови, зокрема «чіпізація від Білла Ґейтса». На ці дві теми припадає більш ніж половина всіх виявлених фейків (див. Топ-5 фейків про «ліки»). Традиційно фейки заходять в Україну кількома шляхами:
● месенджери (за спостереженнями VoxCheck, найактивніше це відбувається через Viber і його групи);
● Facebook-групи й пов’язані з ними «новинні сайти»;
● російський сегмент YouTube.
Окремо слід виділяти поширення фейків через українських політиків і медіа, що їх ретранслюють (див. «Пряма мова»).
Після початку інфодемії соціальні мережі почали активно боротися з поширенням неправдивої інформації. Зокрема до боротьби підключився Facebook через програму фактчекінгу (в Україні представлена командою VoxCheck і StopFake) та Google через видалення фейків на своїх платформах, зокрема YouTube.
Звісно, виникають також проблеми: наприклад, алгоритми YouTube знижують охоплення не лише фейкових відео про коронавірусну хворобу, а й відео фактчекерів, що борються з поширенням фейків через цю платформу. Із часом алгоритми відкалібруються, але поки що проблема залишається. До того ж основний виклик усе одно ще попереду.
Зважаючи на прогнози другої хвилі захворювання, накопичені фейки, що зараз «упали у сплячку», можуть повернутися одномоментно, і всі фактчекінгові організації світу тоді з ними не впораються. Тому цей час, коли фейків стало менше, ми використовуємо, щоб наростити потужності для перевірки і спростування, масово видаляти чи маркувати фейки в соцмережах і налагоджувати співпрацю.