Курортне життя обкомівської молоді в дні серпневого путчу 1991 року стає приводом для роздумів про природу історичної провини й механізми її впливу.
Головний герой — талановитий та артистичний, високоосвічений, справжній радянський інтелігент, який волею долі виявився генералом КГБ, замість того щоб стати рабом своєї країни або табірним пилом у її віддалених кутках. Він уникнув тієї долі, що була уготована багатьом вільним умам. Але він ясно бачить світ, якому служить, який таємно й глибоко зневажає, постійно змінюючи ролі й маски, сподіваючись залишитися над ним — недоторканим і незаплямованим. Однак кармічні сили роблять свою невідворотну справу, стягуючи в один вузол безглузді й приречені політичні путчі, жадібних родичів, що акуратно зраджують його підлеглих, незрозумілі еротичні пригоди дивної дружини, з котрою він так і не
перетинається на шляхах цього фільму. Розпад імперії, на яку він у результаті витратив життя, змушує його оголосити вирок собі. «Qualis artifex pereo («Який артист гине»)», — казав перед смертю імператор Нерон, що спалив Рим.
«Перестроечный» Крим з партійними дачами й відомчими санаторіями реконструйований для фільму на берегах Мертвого моря міжнародною командою за участю художника-постановника каннського пулу Егуда Ґуттермана, тель-авівської художниці костюмів Наталії Каневської, відомої роботами в театрі «Гешер», хореографа Даніели Галь із Batsheva Dance Company. Змінна ніби в безповітряному просторі камера трьох операторів, за зауваженням драматурга Ольги Погодіної-Кузьміної, немов сплітає зі світла й тіней атмосферу пересиченого еротизму.
«Як радянська імперія в ті серпневі дні балансувала на межі повернення герметичної тоталітарної влади партійної верхівки й громадянської війни, так само й жанр фільму балансує на стику політичної драми, фантасмагорії, містерії і високої трагедії. Великі характери, впізнавані типажі, точні побутові замальовки, атмосфера часу — вся ця прискіпливо вибудувана конструкція розмивається та руйнується текстом, ніби морські хвилі підмивають замок із піску, — розповідає про фільм драматург Ольга Погодіна-Кузьміна. — Герої дуже багато говорять. Пишномовно, ухильно, з великою кількістю цитат і постмодерністських відсилань. Спочатку ця пихата театральність діалогів дратує, трохи пізніше залучає в містеріальну атмосферу дії, потім відкриває чорні діри в повсякденній тканині буття, і в ці діри починає проникати крижаний вітер зумовленості».
«Фільм про Крим «без політики», у якому генерал КГБ навмисне нагадує Андропова, а його помічник, агент відомства — молодого Путіна, інтригує та показує те, про що багатомільйонна країна могла лише здогадуватися. Театр на екрані — сміливий стиль, обраний режисерами, не для кожного, а для сміливого. Неприродні діалоги як психоаналіз верхівки суспільства, а еротика й секс — руйнування радянських міфів. Заплутана сімейна драма на тлі падіння імперії — флешбек, що відповідає на багато питань сучасності. Хто друг, а хто ворог? Хто винен і чому так вийшло? Вирушаючи у Форос на пошуки Ґорбачова в серпень 1991-го, кожен знайде свої відповіді», — пише Андрій Войтович («Нова газета», Балтія).
Лев Прудкін. Випускник філологічного факультету Московського державного університету. Після МДУ вступив на режисерський факультет ВДІК. Дипломний фільм «Парфуми» отримав приз на фестивалі «Свята Анна». Працював сценаристом і режисером на телебаченні. 2010 року переїхав до Ізраїлю. Виїжджав до Голлівуда, стажувався на студії Warner Bros. У 2015–2017 роках у творчому союзі з Володимиром Прудкіним зняв в Ізраїлі фільм «NO-ONE», який був відібраний на міжнародний кінофестиваль в Хайфі (2017).
Володимир Прудкін. Навчався на математичному факультеті МДУ, грав у виставах опозиційного в ті роки Студентського театру. Після МДУ вступив на режисерський курс Студії Московського художнього театру (МХАТ). Працював театральним режисером, був заступником художнього керівника МХАТ, знімав фільми за своїми сценаріями. Зараз живе в Європі та Ізраїлі. Династія Прудкіних пов’язана з історією Художнього театру. Батько Володимира й дідусь Льва — знаменитий артист Марк Прудкін, був у ХХ столітті однією з ключових фігур легендарного «другого покоління» МХАТ. Мати Володимира й бабуся Льва — Катерина Прудкіна, народилася 1918 року в Києві, була багаторічним помрежем, завідувачкою режисерським управлінням МХАТу й працювала з видатними режисерами: Міхаілом Кєдровим, Віктором Станіциним, Борісом Лівановим, Олєґом Єфрємовим, Анатолієм Ефросом. Вела легендарні вистави: «Остання жертва» Льва Толстого, «Дні і ночі» Константіна Сімонова, «Брати Карамазови» Фьодора Достоєвского, «Дульсінея Тобоська» Алєксандра Володіна, «Останні» Максіма Ґорького, «Так переможемо!» Міхаіла Шатрова та ін.
Над фільмом працювали
Сценарій — Володимир Прудкін, Лев Прудкін
Режисер — Лев Прудкін, Володимир Прудкін
Продюсер — Володимир Прудкін, виконавчий продюсер — Саша Клайн
Монтаж — Володимир Прудкін, Лев Прудкін
Композитор — Овсій Євсєєв; оператори — Зів Беркович, Девід Страгмейстер, Борис Литовченко; художник — Егуд Ґуттерман, художник костюмів — Наталія Каневська
Хореограф — Даніела Галь (Batsheva Dance Company) та ін.
У ролях:
В’ячеслав Жолобов — Олег Сергійович, генерал КГБ
Наталія Вдовіна — Тамара, його дружина
Георгій Марченко — Влад, його племінник, студент ПОВЗ
Єлизавета Боярська — Зіна, однокурсниця Влада, дочка секретаря обкому КПРС
Олексій Агранович — помічник генерала, співробітник КГБ
Дмитро Сова — Саша, рятувальник на пляжі в Криму
Олександр Феклістов — співробітник КГБ, старий друг генерала
Лев Прудкін — співробітник КГБ у Криму
Еді Кветнер — Жора, однокурсник Влада
Софія Каштанова — Міранда, подруга Зіни
Стрічка в розкладі МКФ «Молодість» (кт Україна)
Акредитація обов’язкова через обмежену кількість місць!
З питань акредитації, фото для анонсів/рецензій, запрошення на прямі ефіри та організації інтерв’ю з Володимиром та Львом Прудкіними звертайтеся до PR-агенції «Дель Арте»:
Ольга Стельмашевська, тел.: (067) 23-81-85, [email protected]
Юрій Гулевич, тел.: (067) 448-05-35, [email protected]