Біда самотою не ходить. Багатостраждальна прем’єрка Великої Британії Тереза Мей уже майже рік зазнає політичних невдач, втрачає авторитет і потерпає від принизливого розбрату та численних відставок у своєму уряді. Нещодавно чергового удару завдали союзники з-за Атлантичного океану. Дональд Трамп, президент найближчого політичного партнера Великої Британії, оголосив, що скасовує запланований візит до Лондона.
Це пояснили тим, що він передумав брати участь в офіційному відкритті нового посольства США в Лондоні, на яке витратили £750 млн. На думку американського президента, його попередник Барак Обама задешево продав стару дипломатичну будівлю в центрі британської столиці. Аналітики й коментатори Білого дому відразу наголосили, що причина в іншому. Мовляв, насправді Трамп не полетів до Лондона, бо розлютився через коментарі щодо його політики, які лунали від Терези Мей та опозиціонерів-лейбористів. До того ж президент США побоюється обіцяних великих протестів проти нього. Британські політики розгублені щодо того, як реагувати на цю різку відмову. Хтось звинувачує лейбористів, особливо мера Лондона Садіка Хана, які «нападають» на Трампа. Багато хто вважає, що Великій Британії слід було виявити більше гостинності, адже візит американського президента мав підкріпити міцні відносини союзницьких держав. На думку більшості, несподіване рішення Трампа свідчить про те, що для чинної Адміністрації президента Велика Британія вже не має особливого значення.
Читайте також: ЄС висунув Великій Британії жорсткі умови щодо перехідного періоду після Brexit
Річ не тільки в Brexit, через який американці гадають, що ізольована від європейських партнерів Велика Британія буде менш корисним союзником для США, а й у тому, що Тереза Мей втрачає авторитет. Дональд Трамп, у якого мати шотландка та який володіє полями для гольфу й іншим майном у Великій Британії, має сентиментальну прив’язаність до цієї країни й не приховував, що бажає зустрітися з королевою під час свого обіцяного візиту. Але тепер сенсу летіти до Лондона немає. Понад 1,8 млн британців підписали петицію проти організації державного візиту президента США та королівських почестей, якими він має супроводжуватися. Народ проти будь-якого виявлення пошани до Трампа. Дату відвідин ще не призначали, а сам предмет зустрічі зараз у тіні політичної нестабільності. Після скасування робочого візиту повноцінний державний може взагалі не відбутися. Сама Тереза Мей нині теж має меншу вагу у Вашингтоні. Нездатність контролювати охоплену розбратом власну партію, політичний параліч навколо переговорів про Brexit із Брюсселем і ймовірність того, що однопартійці її зіллють практично в будь-який момент, перетворюють британську прем’єрку на союзницю, яка не може дати серйозних результатів.
Цього місяця, коли Тереза Мей спробувала переформатувати свій Кабінет міністрів, укотре стало очевидно, що вона в скрутному становищі. За словами коментаторів і політиків, обличчя Консервативної партії надто «бліде, чоловіче й пісне». Терезі Мей треба було привести в уряд більше жінок, а ще представників етнічних меншин і молодих політиків. Вона намагалася оновити склад уряду, але спроба обернулася катастрофою. Кілька міністрів відмовилися переходити на інші посади, а одна, ще й жінка (міністр освіти), пішла у відставку, але зі скандалом. У новому складі Кабміну не з’явилося гучних імен, а уряд після переформатування й далі «блідий, чоловічий і пісний».
Помітний широкому загалу факт полягає в тому, що Мей забракло сил і сміливості звільнити своїх запеклих критиків і найамбітніших конкурентів. Вона хотіла б позбутися міністра закордонних справ Боріса Джонсона, але не наважується через те, що він досі завзято підтримує Brexit. Мей не подобається Філіп Гаммонд — канцлер скарбниці (міністр фінансів), але він потрібен їй для стабілізації економіки за скрутних часів. Залишитися на посадах дозволено кільком іншим лінивим або некомпетентним міністрам.
Через провальне переформатування Кабміну Тереза Мей повертається до торішньої політичної кризи. Хоча останніми місяцями справи в неї, здавалося, починали налагоджуватися. Велика Британія нарешті домоглася від Брюсселя згоди на перехід до наступного етапу переговорів про майбутнє торговельних відносин із ЄС. Мей почувалася впевненіше, бо в її партії більше ніхто відкрито не говорив про змову проти неї. Британська економіка напрочуд зміцніла: експорт зростав завдяки слабкому фунту стерлінгів.
Читайте також: Парламент Британії проголосував за закон щодо Brexit
Однак тепер Мей знову вважають слабкою лідеркою, в уряді якої бракує одностайності та чітких планів щодо подальшої політики. Вона, мабуть, ніколи не зможе завоювати авторитет, годі й казати про те, щоб стати наступною Тетчер, з огляду на три основні слабкі точки.
По-перше, їй бракує політичної могутності, через яку опоненти боялися б її. Здебільшого так сталося тому, що Мей наполягала на проведенні виборів торік, а тоді практично їх програла. Уряд не має більшості в парламенті, тому боїться висувати на розгляд пропозиції чи реформи, проти яких можуть виступити консерватори-відступники й потягнути до відставки весь Кабінет міністрів.
По-друге, Тереза Мей не призначила досвідчених політиків, які взяли б на себе зв’язки з громадськістю або пошук нових посадовців. У колі Мей мало людей, здатних передбачити, як ТБ та преса зреагують на той чи інший політичний крок. У результаті Даунінг-стрит часто припускається елементарної помилки: наприклад, оголошує ім’я нового очільника Консервативної партії, а тоді з’ясовується, що ним стала інша людина.
Читайте також: Вибори у США, Каталонія, Brexit. Як Росія намагалася втрутитися у внутрішню політику інших країн
По-третє, не зрозуміло, які плани має уряд. У багатьох сферах британського життя потрібні термінові політичні заходи: у країні бракує житла, Національній службі охорони здоров’я необхідне краще фінансування, поглиблюється розрив між високооплачуваними працівниками та низькооплачуваними робітниками. Назріла також нагальна потреба вдосконалювати університети й розвивати соціальну мобільність.
Прем’єрка згадувала про всі ці проблеми й наголошувала, що треба діяти. Однак далі слів не йде. Про розробку нової політики немає мови, грошей не виділяють, а влада навіть не готується до фундаментальних реформ. Виходить, що уряд лише говорить про зміни, але жодна з них не відбувається.
Серед британців через цей політичний параліч влади назріває невдоволення. Народ вважає міністрів некомпетентними, інертними й далекими від людей. Молодь збайдужіла до політики, активізується екстремізм. Тим часом Brexit позначиться на багатьох аспектах життя Великої Британії: сотні тисяч вихідців із ЄС, які працювали в охороні здоров’я, сільському господарстві та сфері послуг, нині повертаються додому, тож у цих галузях бракуватиме робочої сили. До того ж між тими, хто прагне обірвати всі зв’язки з ЄС, і тими, хто воліє надалі користатися з переваг єдиного ринку, досі точиться суперечка. Та й нікому не відомо, чого нинішній британський уряд хоче від переговорів із Брюсселем.
Мало хто з електорату прагне нових виборів. Серед лейбористів, яким опитування показують високі рейтинги, бракує згоди щодо Brexit та інших аспектів економіки. Тож вони не готові до влади. Тим часом консерватори, що мають владу, пережили скандали, пов’язані із сексуальними домаганнями, і відставки високопоставлених чиновників. Вони розуміють, що наразі мають триматися на боці Терези Мей.
Отак прем’єрка й працює: не має натхнення та не надихає інших, зате знає, що якийсь час зберігатиме владу. А там, може, і Трамп одного дня таки приїде до Лондона.