Головне — можна не турбуватися, що конкуренти переплюнуть тебе в підкупі судді.
Крім того, росіянам добре відомі й слабинки британців. Наші банкіри, юристи та бухгалтери — експерти у вмінні загладжувати проблеми. Наприклад, стосовно міграції до Британії: для когось це невирішувана проблема, а для когось — цілком. З офшорних банківських рахунків — від фіктивних компаній до майстерно організованих трастів — перекочовують до Великої Британії нечисті гроші, при цьому інформація про остаточних власників ретельно приховується.
Респектабельність дає змогу пришвидшити процес. Профінансувати виставку в мистецькій галереї. Купити футбольний клуб. Пожертвувати гроші для університету. Підтримати благодійні проекти. Заплатити кільком знаменитостям, які засвітяться на твоїх вечірках. І ти вже не простакувата біла ворона, яку зневажають за ламану англійську, сумнівне походження й незугарний одяг, а дещо екзотичний, проте, беззаперечно, «свій» в істеблішменті.
Читайте також: Велика Британія на Радбезі ООН закликала Росію звільнити українських заручників
Писати про це непросто: лондонські юристи, які займаються питаннями репутації, ретельно пильнують усе, що кидає тінь на непорочність їхніх клієнтів. Однак кілька років тому нищівний звіт Управління з фінансового регулювання продемонстрував страхітливу правду про порушення банками вимог щодо боротьби з відмиванням грошей та принципу «знай свого клієнта», коли йшлося про належну за це винагороду. У відповідь на звинувачення банківське лобі запевнило, що такого не було. А нещодавно мій друг Бен Джуда в прекрасному фільмі «From Russia with Cash» («Із Росії з готівкою») показав відразливе підлабузництво ріелторів до відверто корумпованого російського «міністра». У стрічці той хотів купити в Лондоні нерухомість за гроші, які, похвалився він, вкрадено з державного бюджету, призначеного на охорону здоров’я.
Коли я працював кореспондентом The Economist у Москві, вигадав російського персонажа на ім’я Олєґ Ґарков. Я підкреслював його сумнівне минуле, бандитську репутацію й відчайдушне прагнення респектабельності («Називайте мене Оллі», — казав герой).
Більшість читачів жарт зрозуміли. А от деякі лондонські компанії просили надати контакти пана Ґаркова (йдеться про 1990-ті, до ери Google), бо хотіли обговорити з ним «взаємовигідні справи». Я жартома відповів, що пан Ґарков зацікавився і зв’яжеться з ними, щоправда, з міркувань безпеки під чужим іменем. Сподіваюся, моя витівка багато кого збила з пантелику.
Сьогодні час змінювати ситуацію. Девід Кемерон намагається полювати на компанії, які приховують остаточних власників. Цьому запекло противляться залишкові явища часів існування Британської імперії — офшорні податкові гавані. Американський уряд украй повільно, але, хочеться сподіватися, неухильно розслідує скандальні російські маніпуляції на ринку дорогоцінних металів: перекачування грошей із РФ на користь компанії, яка базується на Заході, що фактично є відмиванням грошей. Деякі злочинці, які брали участь у цій та інших оборудках із масового розкрадання коштів протягом останніх 20 років, більше не літають до Сполучених Штатів, остерігаючись запитань або й гірших наслідків, що можуть чекати на них. На цей досвід варто зважати ще багатьом представникам подібного бізнесу.
Читайте також: Велика Британія висловила занепокоєння співпрацею сирійських курдів із режимом Асада та Росією
Переслідування нечистих на руку росіян і тих, хто користується краденим, — це лише частина вирішення проблеми. Велика Британія має стати притулком для вільнолюбних росіян, якими ми були в минулі століття: видатні росіяни (скажімо, великий філософ XIX століття Алєксандр Ґєрцен) втікали до Британії від царського гніту.
Більшість представників російської діаспори в Лондоні приїхали до нашої країни не для того, щоб користатися з британських слабкостей. Їх привабили наші сильні сторони: верховенство права, свобода, безпека, культурне життя, справедливість, гідне ставлення до людини і, безперечно, почуття гумору. Наше ставлення до їхніх співвітчизників-злочинців викликає в них сміх, щоправда, крізь сльози.