За попередньої влади Об’єднання рідних зниклих безвісті “Надія” брало участь у трьох засіданнях Комітету Верхової Ради з прав людини, але жодних практичних змін не відбулося. Зараз вже два роки правозахисники займаються тим, що намагаються змусити державу виконувати закон України про статус тих, хто зник безвісти, який був прийнятий та набрав чинності. Про це в інтерв’ю Тижню розповіла правозахисниця Вікторія Солодухіна.
Вона нагадала, що відповідно до цього закону, через три місяці повинна була розпочати роботу міжвідомча комісія при Кабінеті міністрів. В руках цієї комісії мали бути зосереджені повноваження, необхідні для пошуку, звільнення, регуляції статусу потерпілих та зниклих під час цієї війни.
«Перш за все, ця комісія мала б створити Єдиний реєстр людей, які зникли. Бо зараз існує кілька списків: окремо по лінії МВС, Нацгвардії, Міноборони, СБУ, які не узгоджені між собою. До речі, згідно з міжнародними стандартами, до Єдиного реєстру треба вносити й росіян, які воювали на нашому боці, і російських військових чи найманців, які зникли на території, котра контролюється українським урядом. Принаймні, досвід балканських країн каже, що саме такий підхід дозволяє зрушити з мертвої точки багато складних питань щодо пошуку зниклих, бо врегульовує проведення пошукових робіт сторонами, що шукають зниклих, в тому числі на території, котра контролюється супротивником. Ця ж комісія має повноваження створювати офіційні пошукові групи, які б організовували та проводили різноманітні пошукові заходи на всієї території. А також, комісія мала б нарешті зайнятися системним розслідуванням справ зниклих, більшість із яких переповнені невпорядкованою інформацією, яка на даний момент не дозволяє сподіватися на результат», — розповіла Солодухіна.
Але, зауважила правозахисниця, попри важливість цієї справи, комісія не розпочала роботу навіть протягом двох років: досі не призначений голова, секретаріат, не прописане положення про її роботу. І хоча вона все ж була створена напередодні минулих виборів, потім стало вже не до зниклих безвісти. Організація зверталася і в Офіс президента, і в офіс омбудсмена, але все дарма. Катерина Хом’як, одна з матерів, яка шукає одразу двох синів, що зникли під час бою, цього літа двічі зустрічалась з президентом.
«Нарешті у липні цього року був затверджений новий склад комісії, в яку, окрім високих чинів, увійшли три представники Червоного Хреста, але і вона досі не запрацювала. На мій погляд, це занадто складна ситуація, відповідальність за яку не бажає брати на себе жоден чиновник. Для політичного піару категорія людей, які зниклі, не дуже цікава — результати роботи не завжди будуть радісними і святкувати буде нічого. Тому всі ці пошуки та домовленості досі реалізуються виключно силами волонтерів та міжнародних організацій. А для тих масштабів, які у нас є, цього недостатньо. Не кажучи вже про те, що без цієї комісії всі ці зусилля не можуть набути офіційного статусу», — зауважила вона.