Франція, яка тепер перебуває в стані соціального збурення (утім, як зазвичай), може знайти засади для консолідації на ґрунті політичної фантастики. Двоє досить поінформованих журналістів удалися до ризикованої гри: йдеться про вигаданий судовий процес проти Жака Ширака, глави держави з 1995 по 2007 рік. Вони опублікували серію віртуальних судових репортажів із результатами свого дослідження в тижневому додатку до газети «Монд». Ця байка про владу, уточнюють автори, «має на меті лише розважити, задовольнити й повчити згідно з принципами Цицерона». Проте ця байка вивертає на позір політичні куліси та «вічні» владні типи.
Спочатку панувала невизначеність: чи допитають правоохоронні органи колишнього президента, якому нині 78 років, з приводу фактів його діяльності на посаді генерального секретаря РПР*, а потім мера Парижа, які охоплюють період із 1977-го по 1995-й? Якщо так, то чи постануть перед слідчими головні дійові особи сучасного політикуму: колишній прем’єр-міністр Домінік де Вільпен, який нині є кандидатом на президентських виборах 2012 року, Ніколя Саркозі, чинний президент, Ален Жюппе, зараз мер міста Бордо, а колись так само прем’єр-міністр (якого, до речі, 2004-го позбавили права на рік брати участь у виборах за певні зловживання). І ще багато інших, зокрема знаменитих адвокатів, які забезпечували оборону. Є від чого збудитися…
Процес розігрується на малій сцені, тут зустрічаються групи, які ворогують між собою, хоча належать до однієї політичної сім’ї. Це світ, де стикаються зрадники й вірні, жертви й реваншисти, де панує атмосфера уявної величі та цинізму. Усе рухається навколо стрижня, який можна позначити одним словом «афери». Маються на увазі фінансові скандали, пов’язані з фінансуванням політичних партій. Правнича довідка: до 1988 року французька держава не витрачала на політичне життя жодного сантима, за винятком друку виборчих бюлетенів та офіційних афіш. Партії не мали фінансового статусу й були приречені жити виключно на внески їхніх прихильників. Таким чином було задіяно таємні механізми: певні структури – як праві, так і ліві – збирали пожертви, наприклад, від підприємств, а ті, своєю чергою, отримували від влади привілеї або замовлення. Задля припинення незаконної практики та забезпечення прозорості в політичному житті відтоді було прийнято низку законодавчих заходів і навіть закон, у якому перераховано всі порушення, що їх припускалися до 1989 року.
То в чому ж звинувачують Жака Ширака? У тому, що він прямо чи опосередковано обходив ці нові закони, створивши фіктивні робочі місця: мерія Парижа роздавала таємну зарплату з метою фінансування РПР. Колишній президент ризикує заплатити чималий штраф чи навіть провести певний, хоча б символічний, час у в’язниці.
Дата справжніх слухань багато разів переносилася й, оскільки на них не бракуватиме пікантних подробиць і несподіваних поворотів, невідомо, чи взагалі вони відбудуться, але політична байка стає формою заміщення. «Варто лишень уявити, які запитання тут ставитимуть і які відповіді лунатимуть», – кажуть журналісти. Яку тактику захисту обере Жак Ширак? А раптом колишньому президентові вдасться перетворити судове приниження на момент істини?
Відповідає адвокат (віртуальний) паризької мерії, який наполягає на проведенні процесу незалежно від його кінцевого вироку: «…Суд має сенс, треба, щоби правосуддя здійснилося. Але в ньому є ще важливіша мета: треба, щоби правосуддя здійснилося наочно. Ми живемо в часи, коли недостатньо самої справедливості, важливо, щоби в неї вірили. Громадська думка чекає юстиції, і треба її задовольнити, нічого не приховуючи. Ця вимога прозорості справедлива, вона є крайнім виявом демократії».
Французькі політики ані найкращі, ані найгірші у світі, але віра в судочинство відповідає очікуванням суспільства – це те, що виявилося за допомогою вигаданого суду.
Як кажуть автори публікації, тут усе вигадано й усе правда. Решта – справа справжніх правоохоронних органів. Поки що слухання відкладено аж до 7 березня наступного року.
* РПР або «Об’єднання на захист республіки» – політична партія, яка оголосила себе спадкоємицею ідей Шарля де Голля. Створена 1976 року зусиллями Жака Ширака, вона розчинилася 2002-го в ЮМП – «Союзі за народний рух».