Празник Різдва Богородиці у Східній традиції належить до дванадесятих нерухомих свят.
Народження Марії стало знаком прощення первородного гріха, запорукою звільнення, що знову відкрило перед людиною двері до вічного життя.
Це дуже старовинне Богородичне свято, хоча не можна точно означити час, коли його почали святкувати. Перша згадка дійшла з IV cт.
Офіційне затвердження свята Різдва Пресвятої Богородиці у Візантійській Церкві, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, приписують кесарю Маврикієві (582-602). Тільки згодом зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку у VII ст. до Риму, а потім поширився на всю латинську Церкву.
Дату 8 вересня обрали тому, що саме в цей день виповнювалося 9 місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні св. Анни, а також тому, що саме цього дня мало бути посвячення храму в Її честь у Єрусалимі.
Про саму подію свята – народження Богородиці Євангеліє не розповідає. Усю інформацію черпають лише з традиції Церкви та апокрифів. Головне джерело знань про життя Богородиці – це протоєвангеліє Якова, яке написане близько 170-180 років. Саме з цієї протоєвангелії довідуємося про народження Пречистої Діви Марії від бездітних Якима та Анни, які були нащадками родів Давида та Аарона.
Загалом, церковна традиція, зазвичай, не згадує дня народження святих, говорить тільки про день їхньої смерті, як початку небесного життя. Проте є два винятки – це Марія та Іван Хреститель. Таке рішення обґрунтоване тим, що саме ці дві людини займають особливе значення у плані спасіння, у ділі приготування дороги для земного приходу Божого Сина. Тому їх народження є подією всесвітнього масштабу.
Римо-Католицька, Вірменська та більшість Православних Церков світу дотримуються Григоріанського або Неоюліанського календаря і відзначають цю подію на 13 днів раніше, тобто 8 вересня.
Нагадаємо, 28 серпня православні та греко-католики відзначають одне з дванадцяти найбільших свят церковного року – Успіння Пресвятої Богородиці.