Право на вбивство

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Що ви тут робите, га?!» – питає кремезний чолов’яга, незграбно вилазячи з люксового Merсedes’a. Щойно він промчав по тротуару, розганяючи клаксоном перехожих. Нас обдає випарами алкоголю. «Працюємо, – ніяково відповідає мій напарник- фотограф. – Журналісти ми». «Ну, то працюйте!» – наказує він і хитаючись плентається додому. До реєстру дорожніх знаків, мабуть, варто внести ще один – суто український: «Обережно, пожвавлений рух автомобілів VІP-персон». Посвідка представника влади, товстий стос грошей і впливовий «дах» дозволяють окремій категорії громадян сідати за кермо напідпитку й не перейматися такими «дрібницями», як правила дорожнього руху. ДАІ тут безсила – спроба покарати «мажора» може коштувати дорожньому інспекторові кар’єри. Тож не шпиняйте сільських хлопців у міліцейських кашкетах – вони були б раді приструнчити нахаб, але не можуть. Статус – це в якомусь сенсі право на вбивство. На кшталт мисливської ліцензії на відстріл дикого кабана.

 

 

Остання резонансна ДТП сталася 2 травня в Харкові – під колесами «мажорного» авта загинули четверо дорослих і двоє дітей, котрі чекали трамвай на зупинці. Mitsubishi L200, яким керував нетверезий заступ ник директора місцевої компанії «Автомар» 37-річний Андрій Полтавець, на повній швидкості врізався в трамвайну зупинку. За словами начальника слідчого управління УМВС у Харківській області Зиновія Голована, під час затримання водій поводив себе нахабно, хвалився «крутими зв’язками». У тому, що був п’яний, зізнався лише наступного дня. Свою ж вину визнавав частково.

 

Не вдаючись у подробиці ДТП, хотілося б звернути увагу на кілька цікавих моментів. Коли губернатор Харківщини Арсен Аваков звернувся до правоохоронців із закликом провести ретельне розслідування, депутати облради від Партії регіонів звинуватили його в тиску на слідство. Чого б це раптом? Річ у тім, що ЗАТ «Автомар» є однією зі структурних одиниць торговельного дому «Укравтоваз». Той, у свою чергу, тісно пов’язаний із відомою корпорацією «АІС», фактичним власником якої є нардеп-регіонал Дмитро Святаш – близький друг мера Харкова Михайла Добкіна, а також на той час імовірний кандидат на посадуміського голови (якби парламент проголосував за проведення дострокових виборів).

 

Свідки трагедії стверджують: автівку з держномером АХ 99-93 АТ неодноразово помічали в порушенні правил дорожнього руху. Полтавця кілька років тому вже затримували за керуванням автом у нетверезому стані. А в той злощасний день за кілька кварталів до місця трагедії він створив аварійну ситуацію, мало не зіткнувшись із трамваєм. І після цього спокійно рухався далі, проминувши пост державтоінспекції.

 

Зважаючи на резонанс і велику кількість свідків, справа таки дійде до суду. І досить скоро. Але цей випадок винятковий: за останній час сталися десятки інших «мажорних» ДТП, що забрали життя простих громадян. Впливові ж винуватці аварій відбулися легким переляком. Так, 5 квітня у Кременчуці о пiв на другу ночі автомобіль Porsche Cayenne S збив трьох перехожих. За його кермом сидів директор компанії «Тульчинка-Центр», відомої на всю країну своїми молокопродуктами, 33-річний Леонід Нефедович. Він із двома пасажирами повертався після відпочинку в галасливому товаристві з розважального комплексу «Європа». Сила удару була настільки великою, що перехожих просто розірвало на шматки. Одного iз загиблих – на 16 частин. При цьому жодних ознак гальмівного шляху на мiсцi подiї нема. 208 км/год – таку швидкість зафіксував бортовий комп’ютер авта, до огляду якого був допущений експерт дилера компанії Porsche. Зупинила позашляховик тільки електроопора.

 

Проте дивним є те, що відбувалося після затримання. Експертизу на наявність алкоголю провели лише наступного дня після трагедії і, звичайно, нічого в крові не знайшли. Несподівано в документах слідства з’явився показник швидкості автомобіля: 80 км/год. Винними в тому, що сталося, намагаються зробити людей, які переходили дорогу в недозволеному місці. Автозаводський райсуд Кременчука не підтримав вимогу взяти водія під варту. Суддя Володимир Мiхно лише продовжив термін затримання Нефедовича на 10 дiб. Саме засідання суду проходило в умовах суворої таємності. Ще зранку ніхто з журналiстiв не знав, коли воно розпочнеться. Коли ж репортери при їхали до суду, суддя разом із прокурором, відмовившись відповідати на будь-якi запитання, сiли в авто й помчали до лiкарнi, де перебував Нефедович. Там нібито відбулося виїзне засідання суду. Зважаючи на особливу роль «Тульчинки» в розвитку міста, цілком можливо, що все це робилося не без впливу когось із очільників місцевої влади. Втім, після того, як справу взяла під свій контроль верхівка УМВС у Полтавській області, Леоніда Нефедовича таки доправили у СІЗО Полтави, де він перебуває дотепер.

 

 

 

Другий рік мусується справа Сергія Калиновського – пасинка власника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фiрташа. 30 травня минулого року BMW Калиновського на столичному бульварі Шевченка протаранив припаркова- ний ВАЗ-21011. Очевидці казали, що зіткнення відбулося на швидкості щонайменше 150 км/год. Пiзнiше НДI судових експертиз зробиввисновок, що BMW рухався значно повільіше – 55-60 км/год. Що не завадило ВАЗу вiдлетіти на кілька метрів. Внаслідок ДТП водій протаранених жигулів – міліціонер (!) – загинув. Померла й пасажирка, яка сиділа поруч із Калиновським. З численними травмами її доправили в реанімацію, але врятувати життя дівчини було неможливо.

 

Взяти під варту Калиновського так і не вдалося. Через нібито «численні травми» він ліг на лікування в дорогу приватну клініку, замість шпиталю СІЗО. 11 червня винуватець трагедії, перевдягнувшись у жіночу одежу, намагався відправитися чартерним рейсом до Ізраїлю. На заваді стали правоохоронці, але вони його не заарештували, тому дру га спроба втечі була вдалою. Тож єдиним покаранням для Сергія Кали новського стало стягнення штрафу в розмірі 34 грн за перевищення швидкості. А сьогодні в прокуратурі взагалі говорять про призупинення розслідування внаслідок відсутності головного обвинуваченого, «місце перебування якого не встановлено».

 

Хоча фактично Сергій Калиновський є рецидивістом. Наприкінці 2004-го він із братом Олександром у Києві поблизу розважального центру «Мандарин Плаза» привселюд но побили сержанта міліції. Інспектор лише зробив зауваження хлопцям за те, що вони зупинили свої Merсedes та Audi посеред дороги, аби поспілкуватися, не виходячи з автівок. Вдаривши працівника міліції в обличчя, порушники кинулися до машин заводити мотори. Інспектор став перед автомобілем Audi, намагаючись його затримати. Його збили, однак він підвівся й зробив попереджувальний постріл у повітря, а другим пострілом пошкодив колесо однієї з автівок. Колеги сержанта таки встановили зловмисників, але правоохоронна верхівка справу спустила на гальмах.

 

 

«Подвиг Калиновського» намагається сьогодні повторити син заступника голови Одеської облради Фелікс Петросян. У сiчнi цього року п’яний 18-річний студент юридичної академії не впорався з керуванням Toyota Prado з «блатним» номером 4000 і на великій швидкостi спричинив ДТП за участю 11-ти (!) автомобiлiв. Одна людина загинула, п’ятеро травмовано.

 

З місця події Петросяна, котрий волав, що «всіх звільнять і зірвуть погони», везли в супроводі десятка іномарок, власники яких поспішили рятувати «хлопчика». Не зважаючи на те, що спочатку кримінальну справу порушили проти головного винуватця, Київський райсуд Одеси перекваліфікував її на справу «за фактом порушення». Тобто зі статусу обвинуваченого Петросяна фактично перевели у свідки. Жодного дня в СIЗО він не провів. Кажуть, у «хлопчика» про всяк випадок уже готові документи на виліт до Великої Британії. Представники обласної ДАІ, посилаючись на таємницю слідства й потребу провести ще кілька експертиз, відмовляються давати коментарі журналістам. За непідтвердженою інформацією, всі постраждалі в аварії внаслідок невідомих причин забрали свої заяви. Суті справи це не змінює, але відкликання заяв може стати ще одним кроком до зведення слідства нанівець.

 

Цікаво, що вже через три дні після ДТП на одному з інтернет-сайтів «хворий» Фелікс Петросян-молодший розмістив таку-от свою коротку характеристику: «Рід занять: ледар; улюблена цитата: «дівчинка – це морозиво: спочатку холодне, потім тане, а потім липне»; інтереси: так, усе підряд, починаючи з дівчини, закінчуючи казна-чим; улюблені фільми: «Злодій», «Папа»; улюблена книга: не люблю їх».

 

На відміну від інших батьків, Фелікс Петросян-старший таки спромігся на скупий коментар для преси. Депутат облради від Партії пенсіонерів (який, до речі, є власником багатопрофільних організацій, що входять до асоціації «Співдружність», мережі АЗС та найбільшого в Україні авторинку в Одесі) заявив: «Я вважаю, що газети зараз наживаються за рахунок цієї трагедії. Мій син теж сильно постраждав, але про це всі мовчать. <…> Зараз іде слідство, й до його закінчення я не буду давати коментарів. Я буду подавати позови на всі ЗМІ».

 

Депутат Київради від Партії регіонів Сергій Зимін не відважується навіть на таку скупу відповідь. 30 березня о шостій годині ранку, рухаючись із Києва до Конча-Заспи, зареєстрована на нього Toyota Land Cruiser з номером АА 32-50 АТ врізалася в міліцейський ВАЗ. Від отриманого удару жигулі перевернулися на дах. Майор Володимир Дмитренко, заступник командира полку міліції спеціального призначення, і прапорщик міліції Сергій Дзус, які перебували в салоні, потрапили до реанімації.

 

Аварію спричинив син власника джипа – 24-річний Володимир Зимін, який утік з місця аварії. Правоохоронці знайшли в бардачку паспорт на його ім’я, а також особисті речі Володимира. Зимін-молодший працює керівником проекту розвитку експорту одного з банків. Є інформація, що після цієї резонансної дорожньої події Сергій Зимін нібито мав конфіденційну бесіду з деякими високопосадовими столичними правоохоронцями. Після неї на спілкування з журналістами щодо обставин ДТП неофіційно накладено табу.

 

 

«Нікого не покарають», – песимістично прогнозує результати розслідувань згаданих аварій Катерина Зоря, чия матір стала інвалідом внаслідок схожого ДТП. Вранці 7 серпня 2005 року 60-річну Ларису Зорю та її подругу, 53-річну Лідію Запольську, збив Mitsubishi Pajero, коли вони переходили дорогу на зелене світло. Жінок відкинуло на 20 метрів. Запольська загинула на місці. Маму Катерини госпіталізували. Дві доби вона перебувала в комі. Діагноз: подвійний перелом променевої кістки руки, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, розрив селезінки, легень і перелом двох ребер. Селезінку видалили, зробили операцію з очищення черевної порожнини після крововиливу. Жінці потрібне постійне медикаментозне лікування.

 

За кермом автівки з номером 202-56 КА сидів Петро Павленко. Джип зареєстрований на Павленка Є.Г. Попри те, що було семеро свідків трагедії, готових з’явитися на виклик, міліція чомусь не змогла знайти жодного. Через півроку стало відомо, що в справі немає показань свідків і навіть їх списку. Потерпіла, котра на той час виписалася з лікарні, сама пішла до слідчого й написала заяву. Посадовець, який провадить цю справу в Дніпровському РВ УМВС, спочатку обіцяв завершити слідство за півроку, але цього не зроблено й дотепер. Порекомендувавши потерпілим шукати свідків самотужки, він почав уникати зустрічей із ними. «Родич винуватця ДТП спочатку телефонував і просив вибачення, а один раз навіть приніс 3000 гривень – на ліки», – розповідає Катерина Зоря. Інші члени його родини, разом із самим водієм, жодного разу на зв’язок не виходили. Їй натякали, що суду не буде, тому краще задовольнитися малим, аніж не отримати нічого.

 

Нещодавно на адресу кількох ЗМІ надійшов лист-звернення від Ольги Лисенко. Увечері 3 квітня цього року на перехресті Столичного шосе та проспекту Науки загинула її єдина 28-річна донька Людмила. Lexus GS350, проігнорувавши знаки регулювальника, на великій швидкості в’їхав у два автомобілі, в одному з яких була Людмила. За кермом Lexus’а сидів 23-річний Савицький Валентин Валентинович, син колишнього народного депутата, а нині – глави Центру Державного земельного кадастру Савицького Валентина.

 

Від отриманих тілесних пошкоджень Людмила Лисенко загинула на місці пригоди, іншого водія госпіталізували у важкому стані. За непідтвердженою інформацією, Савицький перебував у нетверезому стані, без водійських прав, після аварії залишив місце трагедії.

 

«Мені від цих людей нічого не потрібно, хоча вони й пробачення не попросили, не подзвонили, натомість роблять усе можливе, щоб вплинути на хід слідства, – написала мати загиблої журналістам. – На сьогодні я залишилася наодинці зі своїм горем, дитини мені ніхто не поверне, але ж має бути справедливість!»

 

Та факти свідчать про те, що в Україні «круті» смертні мають право вбивати простих смертних. Безкарно.