Всередині квітня майже одночасно на фінішний спурт вийшли дві з числа найбільш резонансних за останні роки кримінальних справ проти високопосадовців. Йдеться про справи екс-генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача, звинуваченого у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе та колишнього народного депутата Віктора Лозінського. Якого також звинуватили у вбивстві – Валерія Олійника, мешканця Кіровоградської вотчини нардепа. Експерти переконані, що якщо це й не спланована заздалегідь операція, то все одно Банкова використає PR-потенціал цих справ наповну. З іншого боку, влада вдає боротьбу зі злочинністю, хоча зі справді серйозних людей «під ніж» йдуть тільки або ворожі, або нейтральні до чинної влади діячі.
20 квітня суддя Дніпровського району Києва Неллі Ластівка присудила Віктора Лозінського до позбавлення волі на 15 років за вбивство жителя Голованівського району Кіровоградської області Валерія Олійника. Вчинок екс-депутата визнано загально-небезпечним і скоєним з особливою жорстокістю, плюс до цього засуджений не визнав свою вину. Та ще й чинив свій злочин «під градусом», що, як відомо, судами завжди вважається за обтяжливу обставину.
Нагадаймо, що 6 червня 2009 року Віктор Лозінський в компанії з керівниками місцевих правоохоронних органів жорстоко розправився в лісі з 54-річним жителем села Грушки Кіровоградської області. Валерій Олійник випадково опинився на території мисливських угідь тодішнього депутата парламенту від Блоку Юлії Тимошенко. Який незваного гостя по-звірячому жорстоко вбив – на трупі знайшли 9 вогнепальних поранень та декілька переламів. Через три тижні, коли ця історія потрапила до ЗМІ, Лозінського позбавили депутатської недоторканності і оголосили в розшук. В березні 2010 року року він добровільно з’явився в прокуратуру, після чого опинився у СІЗО.
Адвокат пана Лозінського обіцяє оскаржувати рішення в Апеляційному Суді, але сумнівів в тому, що рішення першої інстанції буде відмінено, майже немає в нікого. Навіть в самого пана Лозінського. Який, здається, навіть коли здавався в міліцію, не вірив, що справа дійде до суду. Або сподівався, що «свого» не посадять – мовляв, це ж прецедент. Як виявилося – посадили. Не так через величезну принциповість владної команди, скільки через вимогу даного політичного моменту. Який потребує, щоб відверті злочинці як пан Лозінський таки сіли за грати. Це перший в історії українського судочинства прецендент, коли винний у вбивстві, що на момент скоєння злочину був депутатом Верховної Ради, отримав реальний вирок.
«Кожна кримінальна справа має свої процедурні рамки, – стверджує Віктор Чумак, директор Українського інститут публічної політики. – Коли справа передається до суду, то саме він вирішує всі наступні кроки та їх терміни. Тобто, що стосується того ж Лозинського, то там справа логічно підійшла до кінця. Просто вона першочергова і не стоїть роками на розгляді, як рядові справи. Не думаю, що тут є якась вибудована спеціально кампанія, навпаки, цю справу зі справою того ж Пукача варто було б трохи розвести в часі для більшого PR-використання. Хоча все одно, ці справи мають відволікати суспільну увагу від інших нагальних питань».
З іншого боку, Генеральна прокуратура завершила досудове слідство у справі екс-генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача, звинуваченого у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе. Справу направили до суду. Перше судове засідання має відбутися вже дуже скоро – 28 квітня.
За даними слідства, Олексій Пукач організував стеження за Георгієм Гонгадзе і керував групою офіцерів міліції, які викрали журналіста. Понад те – генерал міліції власноруч задушив Георгія. Також його звинувачують у зловживанні службовим становищем – знищенні документів щодо спостереження за Гонгадзе.
Його затримали у липні 2009 року. А переховувався Пукач з 2003 року. На початку 2005 року йому висунули заочне звинувачення у вбивстві журналіста. Більшість експертів твердять, що Пукача засудять і зроблять «цапом-відбувайлом», що має відповісти не стільки за себе, скільки відвести сліди від реальних замовників убивства. Хоча, якщо це Леонід Кучма, то й він зараз під слідством.
«Ці справи справді були прискорені справді одночасно, так само як і приймаються рішення по них водночас, – стверджує Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства. – Не думаю, що це все було продумано наперед, так само ніхто не ставив чітких хронологічних рамок у розслідуванні. Не думаю, що зараз були якісь серйозні впливи на суд чи слідство. Насправді, по тому ж Лозинському рішення можна тільки вітати, що справу все ж довели до кінця. Впевнений, що влада не намагається щось підлаштувати під так звані Дні Гніву від опозиції. Проте, намагається використати зручний момент. Тут справа в іншому – влада справді намагається відчайдушно довести, що вона не використовує «вибіркове право» за принципом: «друзям – усе, чужим – закон». Саме через це для неї доведення до судового рішення справи Гонгадзе та Пукача, справи Лозинського є надважливим. Що ж стосується решти голосних справ, то до когорти покараних цілком може долучитися наступним Юрій Луценко. По Юлії Тимошенко у влади чіткого рішення до сих пір немає, тож, там поки що все пробуксовує».
Дуже важливим аспектом для Банкової є й переконати Захід в тому, що в сучасній Україні резонансі справи «по-чесному» доводять до кінця. «Вони хочуть показати, що при нинішній владі навіть сумніву не має виникати в тому, що відверті злочинці будуть сидіти, – стверджує Віктор Чумак. – Наступним, я впевнений, буде Луценко. Далі – скоріш за все, Гриценко, екс-спікер Криму. Тобто, для суспільства будуть показувати боротьбу зі злочинцями з чужого табору, або такими, які вже жодної цінності для влади не мають, як от Пукач. Але корупційний «пилосос» від того працювати аж ніяк не перестане».
Ще одним цікавим моментом цього квітня стало відкриття кримінальної справи щодо екс-керівника Шевченківського району Києва Віктору Пилипишину. Його звинувачують в незаконному розпорядженні комунальним майном та перевищенні службових обов'язків, через що бюджет втратив 15 млн. грн. Події навколо керівника київського відділення Народної партії В.Литвина вже встигли набрати драматичності – Пилипишина приїхав доправляти на допит до клінінки, де той лежав, цілий взвод спецназівців. А намагання вручити таким дивним чином повістку закінчилося тим, що пан Пилипишин взагалі опинився в реанімації.
«По всім колишнім керівникам районів Києва часів Черновецького є купа питань, – пояснює ситуацію Віталій Кулик. – Багато хто з них вже проходить по відкритим кримінальним справам. Тож, тепер справа дійшла і до Пилипишина, просто в цієї людини непогані медійні активи, через які він буде захищатися. Тобто, влада продовжує політику жорсткого «розбору польотів» минулої влади».
Ще однією ланкою показових процесів є справа колишнього голови Заставнівської РДА Михайла Бойчука, якого звинувачують у побитті селян і вже охрестили «буковинським Лозінським». Але й на ньому демонстрація репресивних можливостей влади, схоже не закінчиться – прокуратура здатна видати на-гора ще не один десяток справ проти «ворогів» з опозиції та «своїх», що заплямувалися у криміналі.