Автор відзначає, що така безальтернативність пояснюється кількома чинниками, передусім адміністративним ресурсом. Крім того, важливим фактором, особливо на Донбасі, є те, що більшість висуванців від Партії регіонів – власники або керівники потужних, часто містоутворюючих підприємств. Таких у Донецькій та Луганській області – двоє з трьох, у Криму – кожен третій.
Тож, попри розчарування попередніми роками правління, на Донбасі та в Криму партію влади і далі підтримують більш як половина виборців, що фактично гарантує її висуванцям за активізації адмінресурсу та потужних фінансових вливань здобуття перемоги в одномандатних округах відповідних регіонів.
«Винятків не можна категорично виключати, але їхня ймовірність є мінімальною. Загалом на Донбасі та в Криму (АРК і Севастополь) ПР має великі шанси здобути всі 44 мандати», – йдеться у статті.
Водночас, Партія регіонів може програти у кількох округах у південних областях.
«Два округи на Херсонщині – 186 (Цюрупинський) і 185 (Каховський) – мають реальні шанси здобути комуністка Катерина Самойлик та один зі старих соціалістів Станіслав Ніколаєнко. А ось 183-й – Андрій Путілов від УДАРу», – пише автор.
Ще один шанс виграти мажоритарний округ у Південній Україні опозиція має в Миколаєві.
«У 129-му виборчому окрузі Миколаєва і влада, і опозиційні партії виставили достатньо слабких кандидатів. Водночас дуже високий рівень підтримки тут у самовисуванця Олександра Жолобецького, який є членом фракції «Фронту змін» у Миколаївській міськраді. Якщо представники опозиції (ВО «Батьківщина» та УДАРу) домовляться про зняття своїх кандидатів на його користь, останній має добрі шанси перемогти висуванця ПР Миколу Жука», – пише автор.
Більше про це читайте у статті «Ахіллесова п’ята опозиції» у № 40 «Українського тижня».