Сумнівно, що президент Янукович вірить у демократію чи в економічні реформи. Щоб уникнути реформи у газовому секторі, він підписав домовленості з Росією, які хоч і забезпечують меншу ціну на газ, та позбавляють Україну свободи дій. Наступні договори, запропоновані Росією, можуть загрожувати українській незалежності. Попри злагоджені дії з Росією, Януковичу все ж необхідна довіра МВФ. Для цього йому потрібно привести економічну ситуацію до ладу. Янукович також зацікавлений у вільній торгівлі з ЄС. Для цього потрібні демократичні та навіть більш далекосяжні реформи. У той час як Україна розривається між обіцянками та їхнім виконанням, у інтересах Заходу підтримувати з нею тісні стосунки.
Протягом передвиборної кампанії Віктор Янукович представляв на розсуд українцям та Заходу суперечливі ідеї. Перед українцями він декларував своє бажання тісніших зв’язків з Росією одночасно з вільною торгівлею та остаточним членством в ЄС. Він також хотів бачити Україну у Митному союзі, утвореному Москвою, Єдиному економічному просторі (ЄЕП) у випадку, якщо б це дозволила ВТО. Він дозволив продовження перебування бази Російського Чорноморського флоту у Севастополі попри закінчення дії договору у 2017 році. У той же час помічники Януковича повідомили газеті «Wall Street Journal», що він та його Партія Регіонів готові прийняти правила гри. Більше того, олігархи навколо Януковича помітили, що їхнє економічне процвітання залежить від зменшення корупції, поширення дії вільного ринку, нижчих податків, менших регулювань та, у кінцевому випадку, приєднання України до ЄС.
Принципи Віктора Януковича щодо зовнішньої політики були очевидними у його промовах під час кампанії, хоча зовсім не зрозуміло, яким чином йому вдається діяти у протиріччі між його намаганням встановити близькі політичні та економічні стосунки з Росією та його удаваним бажанням вступити до ЄС. Гарантії, висловлені Януковичем у статті у «Wall Street Journal», показали, що вони мають мало спільного з їхнім виконанням на практиці.
Прірва між обіцянками та виконанням була звичним явищем для Адміністрацій усіх президентів України, а особливо для колишнього боса Януковича Леоніда Кучми. Підігравати Сходу, а не Заходу було у звичках президента Кучми.
За результатами перших місяців його перебування при владі можна стверджувати, що розбіжність між формальною політикою та реальною практикою Адміністрації Януковича доволі разюча та буде збільшуватися без сильного тиску ззовні.
Заяви та ініціативи президента доводять, що його віра у демократію обмежена. Віктор Янукович надавав демократії або верховенству права недостатнього значення протягом передвиборчої кампанії, у той же час заявляючи, що Україна сплатила велику ціну за свободу слова. Ще раніше президент, який захоплювався стабільністю путінської Росії, зазначив, що опозиція заважає стабільності та що Україні потрібна міцна вертикаль влади. Протягом президентської кампанії Партія Регіонів внесла поправки до виборчого законодавства, щоби зменшити захист від фальсифікації виборів. Після інавгурації президента Януковича Партія Регіонів створила більшість шляхом порушення положення Конституції, в якому говорилося, що більшість повинна формуватися партіями, а не окремими особами. Ця оборудка була запланована для того, щоб запобігти практиці, поширеній за Кучми, коли для отримання парламентської підтримки використовували хабарі або шантаж. Тоді Адміністрація переконала Конституційний Суд визнати законним спосіб утворення коаліції, що протирічило ухвалі цього ж суду у 2008 році.
Уряд також порушив Конституцію, перенісши на осінь місцеві вибори, заплановані на травень. Президент бажає відновити структури підтримки, які були ліквідовані з метою зменшити можливість фальсифікації виборів.
Як зазначив провідний тижневик «Дзеркало Тижня», Кабінет Міністрів, сформований Януковичем, пахне нафталіном. Він складається з технократів кучмівської епохи, яких відбирали радше за їхню відданість, а не за професійність, та які більше зацікавлені у сумнівних фондах, ніж у реформах.
Багато працівників Адміністрації мали досвід «пресування». Подейкують, що прем’єр-міністр у той час, як був головою Податкової Адміністрації, використовував свої повноваження у боротьбі проти відступників. Тринадцять членів уряду працювали в українському КДБ або співпрацювали з радянськими департаментами безпеки. Чиновники, що працювали у сфері безпеки та виїхали за межі країни, щоб уникнути судових переслідувань після Помаранчевої революції, повертаються та поновлюються на своїх місцях.
У результаті, ситуація щодо прав людини погіршилася. Міністерство внутрішніх справ ліквідувало Управління моніторингу дотримання прав людини. Президент ліквідував Національну комісію з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі. Репортери без кордонів та Європейська федерація журналістів відмітили погіршення ситуації зі свободою преси. Газети та журналісти знов притискаються. Незалежні телевізійні канали змушені дотримуватися лінії уряду та обмежувати критику.
Об’єднанню опозиції перешкоджає скасування або збій у її розвитку. Юлія Тимошенко пожалілася, що міліція цькує членів БЮТ. У продовженні традицій Кучми використовувати закон для притискання опозиції сама Тимошенко потрапила під слідство за приписувані їй бюджетні розтрати уряду за часів її прем’єрства.
Відданість Адміністрації Януковича реформам у сфері вільного ринку у цьому випадку виглядає вкрай сумнівною. Україні просто необхідні економічні реформи. За індексом економічної свободи за 2010 рік Україна опинилася на 163 місці зі 179 можливих, що значно гірше за ситуацію Росії. Уряд оголосив, що у другому півріччі розпочнеться виконання програми економічної реформи, яка триватиме до 2020 року, а перші кроки її будуть оголошені у червні. Як би там не було, та дуже сумнівно, що уряд суттєво просунеться у подоланні усталених інтересів на користь певних елементів статусу кво без сильного пресу іззовні. Прем’єр-міністр Микола Азаров — хоч і сильний управлінець, та все ж він не реформатор. Єдина особа в уряді, яка налаштована за реформи, це, по суті, віце-прем’єр-міністр з економічних питань Сергій Тігіпко. Однак, профільний міністр йому не підзвітний. Він займав ту саму посаду за Кучми, де відзначився своєю нездатністю завершити бодай одну зі справ. Основна схильність уряду відображається у намірах президента відновити спеціальні економічні зони. Такі зони, які є джерелом корупції та ухиляння від уплати податків, були остаточно знищені у 2004 році за вимогою МВФ.
Економічна реформа не може мати місця без боротьби з корупцією. Як і його попередники, президент створив комітет по боротьбі з корупцією. І така боротьба вкрай необхідна. Індекс сприйняття корупції за версією Transparency International за 2009 рік поставив Україну та Росію на 146 місце зі 180 можливих. Президент та його колеги не чисті на руку у цій боротьбі. У неприхованій відповіді Комуністичній партії на її висловлену вимогу поділитися награбованим з членам партії, Янукович призначив одного з комуністів на пост голови традиційно корумпованої Митної служби. Коли чинний прем’єр Азаров очолював Податкову адміністрацію, вона вважалася надзвичайно корумпованою. 12 з 29 міністрів Кабінету Міністрів мають кримінальне минуле. Велика кількість чиновників в Адміністрації асоціюються з компанією РосУкрЕнерго — посередником у поставках газу з Росії до України до січня 2009 року. Тоді вона зливала капітал для окремих осіб та партій. Одна з перших дій Адміністрації Януковича було відкласти до наступного року входження пакету антикорупційних дій в силу. Зараз міністру економіки потрібні компанії, які б торгувалися на аукціоні за урядові контракти, щоб купувати у обраних компаній за «експертну» ціну, яка складає 1-4% від вартості контракту, і які б стверджували, що їхні ціни на рівні ринкових.
Поки що Адміністрація Януковича насолоджується першими місяцями перебування при владі та мають високий рівень підтримки населення. Надалі, можливо, їм знадобиться підтримка опозиції для досягнення їхніх цілей. У Януковича слабкий мандат довіри. Він був ледве-ледве обраний. Склад Кабінету Міністрів, за умови поваги до демократичних принципів, не здатний отримати довготривалу надійну підтримку виборців. Міністри є уродженцями лише російськомовного Півдня та Сходу. Прем’єр-міністр та більшість віце-прем’єр-міністрів не володіють українською.
Кабінет міністрів має репутацію русофілів чи навіть совєтофілів та українофобів. Віце-прем’єр-міністр з питань безпеки, міністр оборони та міністр закордонних справ були призначені на посади згідно з рекомендаціями Росії. Комуністична партія, член правлячої коаліції, зводить бюсти Сталіну у різних частинах країни. Служба безпеки України більше не відповідає на запити щодо інформації про радянські часи, що міститься у її архівах. Існування Інституту національної пам’яті, який займається вивченням репресій у минулому, наразі під питанням. Міністр освіти Дмитро Табачник минулого року припустив, що україномовні та національно-налаштовані західні регіони повинні бути відділені від країни. Його призначення спровокувало вуличні демонстрації та протести за участю двох незалежних університетів. Президент Янукович та Дмитро Табачник запланували переписати шкільні підручники, у окремих випадках з Росією, безсумнівно для того, щоб зобразити радянсько-російську національну ідентичність.
Опозиція потенційно сильна. Помаранчева революція, ймовірно, змінила Україну. Електорат вже не може бути таким пасивним. Юлія Тимошенко для Януковича — це грізний опонент. Швидше за все, вона — найрозумніший політик у країні. Вона здатна формувати громадську думку стосовно спірних питань.
Тоді як політичні розрахунки вказують, що Януковичу варто співпрацювати з опозицією, він не схильний до компромісу. У будь-якому випадку початкові заходи, вжиті урядом, включно з договором, який передбачає продовження оренди російської морської бази, настільки розлютили опозицію, що навряд чи вона зголоситься співпрацювати з урядом стосовно інших питань у найближчому майбутньому. Якщо ж дві сили не скооперуються, Янукович спокуситься на жорсткіші міри.
Використання більш авторитарних методів правління не допоможе уряду досягнути його мети щодо вільної торгівлі з ЄС. Протягом візиту Януковича до Брюсселя на початку березня чиновники Європейського Союзу запропонували укласти через рік договір про вільну торгівлю як крок до договору щодо членства. Щоб досягнути цієї мети, український уряд повинен був відновити кредити підтримки МВФ, які були призупинені восени. МВФ призупинив відрахування, тому що нині чинний уряд не виконав своєї обіцянки підвищити ціну на газ до ринкового рівня, а парламент прийняв закон про підвищення пенсій та прожиткового мінімуму до такого рівня, який, на думку МВФ, вітчизняна економіка не потягне.
Європейський Союз дав зрозуміти, що Україні необхідно продовжити економічні реформи, серйозно зайнятися судовою системою, переглянути Конституцію, удосконалити виборчу систему та провести боротьбу з корупцією. Щоб виконати все це, уряду потрібно співпрацювати з опозицією.
Також ЄС наполіг на тому, що у газовому секторі повинні бути прийняті прозорі ринкові умови функціонування, включно з встановленням ринкової ціни на газ, що призведе до подвоєння ціни, тобто введе в дію Договір про енергетичне співтовариство 2009 року. Такі реформи дозволять Україні отримати інвестиції для модернізації Української газотранспортної системи та трубопроводу з Росії.
У відповідь Віктор Янукович запевнив, що його мета — інтеграція з ЄС та додержання Договору про енергетичне співтовариство.
Договір, який Україна підписала з Росією 21 березня та який мав наслідком зменшення ціни на газ на третину, може бути намаганням уникнути серйозних реформ у газовому секторі. Однак українці доводять, що підвищення ціни на газ зараз призведе до того, що населенню буде важко піти на більші жертви пізніше. Однак попередні переговори України та МВФ, проведені наприкінці березня, виявили небажання інших змін. Україна наполягла на необхідності збереження не лише дотацій на газ, а і на необхідності підвищення пенсій.
· Газовий договір більш-менш зберігає існуючі механізми утворення ціни на російський газ та транзит російського газу на західні ринки. Однак змушує Україну збільшити свій річний забір газу на третину. А за Росією не закріплене жодне зобов’язання зберігати об’єми транспортування газу через Україну до Західної Європи на тому ж рівні.
· Перебування Російського Чорноморського Флоту у Севастополі в Криму, яке повинно було закінчитися у 2017 році, продовжено до 2042 року з лише невеликим збільшенням існуючої щорічної плати. Росія також може збільшувати кількість військових одиниць у своєму флоті.
· Окремим договором російський уряд зголосився відкласти до 2019 року збільшення експортного мита на газ, таким чином зменшивши існуючу ціну на газ з $330 до $230 за 1000 кв. м.
Хоча ці домовленості заощаджуватимуть Україні 40 мільярдів доларів щорічно, та все ж вони мають певні недоліки:
· Вимога до України значно збільшити об’єм покупки російського газу перешкоджатиме Україні використовувати газ більш ефективно та урізноманітнити його подачу. Україна — одна з країн індустріального світу, які використовують газ дуже неефективно. Українські джерела газу не розроблені, хоча країна має сланцеві родовища. Крім того, існують інші іноземні джерела постачання газу за зіставною ціною.
· Дешевше постачання газу, поєднане з можливістю отримання російських кредитів на модернізацію трубопроводу, не заохочуватиме Україну вести справи у газовому секторі у відповідності до ринкових принципів з метою отримання підтримки Заходу.
· Україна зробила найбільшу поступку — продовження перебування Російського морського флоту — з метою отримати таку ціну на газ, яку сплачують західноєвропейські країни після вирахування вартості транспортування.
· Напевно, нема нічого, що б перешкоджало Росії відновити експортний податок на газ. Тому Росія може використовувати це, як у випадку з Білоруссю, для муштрування України.
· У будь-якому випадку, довготермінове перебування Російського Чорноморського флоту у Криму дасть Росії змогу впливати на внутрішні справи України.
Геополітичні збитки для України від трьох договорів підсилюються іншими договорами, запропонованими Росією:
· Дві національні газові компанії — Газпром та Нафтогаз — повинні об’єднатися, внаслідок чого українська ціна на газ, українська газотранспортна система, українська мережа розподілу газу та українські газові сховища перейдуть під контроль Росії. Це призведе до того, що Україна більше не зможе чинити опір підвищенню Росією ціни, протистояти Росії у її намаганні закрутити газовий кран чи диверсифікувати джерела постачання газу.
· Українська електро- та ядерна індустрія, включно з реакторами та покладами урану, перейдуть у підпорядкування Росії.
· Російським компаніям та їхнім філіалам повинен бути забезпечений імунітет українським законодавством.
· Українські суди не матимуть імунітету від російських судових розслідувань та повинні будуть застосовувати рішення російських судів без права на оскарження.
Реакція українського уряду на останні пропозиції Росії викликають настороженість. Коментарі США та ЄС щодо розквітаючої дружби між Росією та Україною зводяться до того, що це справа двох сторін — вирішувати, яким чином розвиватимуться стосунки між ними. Можливо, вони просто стомилися від підігравання українського уряду Сходу і ігнорування Заходу. Можливо, їх також не переконало те, що вони дотепер побачили у діях уряду Януковича стосовно заперечення ідей демократії та економічних реформ. Можливо, вони вже і раді тому, що відтепер не відчуватимуть незручностей, спричинених демократичним, але хаотичним українським урядом, який стукає у двері НАТО чи ЄС.
Однак їм не все одно стосовно того, що відбувається в Україні. Домовленості, запропоновані Росією, матимуть наслідком обмеження дійового суверенітету України. Якщо домовленості вступлять у дію, вони дестабілізують країну, а наслідки цього сягнуть далеко за межі України.
Тому у інтересах Заходу залишатися включеним до справ України. Якщо Україна повернеться до авторитаризму, це їх не здивує. Це практично обряд посвячення для країн, які розвиваються та прямують до плюралізму. Але це не обов’язково визначатиме майбутнє. За президентства Ющенка, Україна стала, за висловленням «Freedom House», абсолютно вільною та значно випередила Туреччину у дотриманні прав та свобод. Хоча Україна ще більше наблизилася до Росії, у неї досі зберігаються економічні інтереси, які тягнуть її у зворотному напрямку: Україні вкрай необхідне порозуміння з МВФ. Україна хоче вести вільну торгівлю з ЄС і для цього під час первинних переговорів з Росією вона відмовилася від ідеї приєднання до спільного ринку, контрольованого Росією, та Єдиного економічного простору. Тому дуже важливо, щоб МВФ, ЄС та Захід у цілому протистояли спокусі відвернутися від України. Підтримка демократії та економічних реформ в Україні досі залишається нашим інтересом.