29 травня глава МЗС Латвії Едгарс Ринкевичс опублікував твітері вірш російського поета Роберта Рождєствєнского «Позвони мне, позвони», більше відомий завдяки пісні з радянського фільму «Карнавал». «На злобу дня», – підписав твіт Ринкевичс. Можна припустити, що цей жарт з’явився як реакція на телефонну розмову Путіна з лідерами Франції Еммануелем Макроном і Німеччини Олафом Шольцем, яка відблася днем раніше. Уже не першу розмову з почату війни.
Такі жарти щодо передусім Макрона виникають не вперше. «Я вирішив залишатися на зв’язку з президентом Путіним якомога більше і стільки, скільки потрібно, щоб спробувати переконати його скласти зброю… і запобігти поширенню та розширенню конфлікту», – пояснив ще у березні свої дії сам президент Франції. Критики вважають, що така поведінка лише підживлює переконання Путіна в тимчасовості санкцій ЄС та ізоляції Росії.
Однак чи справедливо, що об’єктом жартів став саме Макрон і чи дійсно він спілкується з господарем Кремля найчастіше? Тиждень дослідив звіти прес-служби президента РФ про спілкування з іноземними лідерами від початку великого вторгнення в Україну.
На сайті Кремля публікують звіти про всі публічні контакти президента Росії. Дослідження з 24 лютого до 31 травня дає розуміння про частоту розмов господаря РФ з тими чи іншими іноземними лідерами у цей період. Отже, перелік лідерів у спробах «почути Путіна» такий:
Інфографіка Тетяна Боць
Тричі Путін спілкувався з Макроном і Шольцем одночасно, як наприлад 28 травня, після чого з’явився жарт Ринкевичса. Одна розмова «на трьох» відбулася у колі Путін, Алієв, Пашинян. Однак це не всі телефонні розмови Путіна. І простежити можна не лише кількість. Про це далі.
Спершу про те, що вивчення сайту Кремля дає змогу порівняти частоту телефонних перемовин з особистими зустрічами. Очікувано, що тут безперечний лідер – білоруський партнер Путіна Лукашенка, який навіть має право сидіти за маленьким столом. В іншому перелік свідчить лише про те, що або до Путіна ніхто не хоче їздити, або він через певні причини не надто хоче когось приймати. Особлива історія з Імраном Ханом, який 24 лютого у Москві фактично зустрів початок «спецоперації». І скоро втратив посаду, не в останню чергу, через подібні ексцентричні вчинки у міжнародних справах.
Читайте також: Зміна влади в Пакистані. Що це означає для України та світу
Повертаючись до дзвінків, то середня частина переліку – це лідери, які спілкувалися Путіним більше одного разу з 24 лютого.
Ця частина можливо й краще, ніж перша, дає змогу зрозуміти пріоритети Путіна в міжнародній політиці та пригадати новини, які набували розголосу, а потім сходили нанівець. Спілкування з Сердаром Бердимухамедовим – більше знайомство зі спадкоємцем «туркменського трону», який щойно заступив на посаду. Маріо Драґі намагався промотувати мирний план, а Мухаммед бін Салман – дуже важлива персона у питанні світових цін на нафту тощо. Приводом відносно частого спілкування з Нарендрою Моді було питання евакуації громадян Індії з України на початку великого вторгнення. А тепер до тих, з ким Путін за час війни спілкувався рідко.
З ким із лідерів світу Путін один раз спілкувався телефоном з 24 лютого по 31 травня:
Віктор Орбан (Угорщина)
Карл Негамер (Австрія)
Сі Цзіньпін (Китай)
Мухаммед аль Нахайян (ОАЕ)
Ібрагім Раісі (Іран)
Йонас Гар Стьоре (Норвеія)
Емомалі Рахмон (Таджиістан)
Махмуд Аббас (Палестина)
Абдельмаджид Теббун (Алжир)
Жоау Лоуренсу (Ангола)
Джоко Відодо (Індонезія)
Хамад ібн Іса аль-Халіфа (Бахрейн)
Сіріл Рамафоза (ПАР)
Абдель Фаттах Ас-Сісі (Єгипет)
Маккі Салл (Сенегал)
Ніколас Мадуро (Венесела)
Мухамед бен-Заід (ОАЕ)
Садир Жапаров (Киризстан)
Башар Асад (Сирія)
Перше, що кидається в очі – лише по одному дзвінку з лідерами Китаю Сі Цзіньпінем та Угорщини Віктором Орбаном. Розмова з останнім сталася 6 квітня, після упевненої перемоги партії «Фідес» на виборах. Голова Компартії Китаю взагалі подзвонив лише 24 лютого. До речі, на цей день і 25-26 лютого припало багато контактів з цього списку – Іран, Сирія, Венесуела. Найближчі партнери та сателіти Кремля наввипередки демонстрували лояльність до «спецоперації». Тому саме ця частина списку найбільш символічно демонструє – справжнє ставлення до політики Кремля не залежить від кількості публічних контактів із його головою. Той самий Орбан допомагає діями, а не дзвінками.
Читайте також: Мінна Оландер: «Вже в 2014 році стало очевидним, що Росії не можна довіряти»
Але певний інтерес і публічні контакти все ж дають. Справа у тому, що прес-служба Кремля (як і в інших країнах, щоправда) використовує шаблони для опису змісту розмов. Вони дають певне уявлення про рівень відносин між країнами. Наприклад, 24 лютого президент Сирії Башар Асад «висловив рішучу підтримку» діям Кремля в Україні. 26 лютого президент Киргизстану, члена ОДКБ, Саїд Жепаров також «висловив рішучу підтримку». А от президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв 25 лютого вже просто «висловив розуміння» дій Росії.
Якщо йдеться про представників арабських країни – то єдина тема розмови це «робота у форматі «ОПЕК плюс», що підтверджує значущість організації для Росії, залежної від цін на нафту. Але найголовніший для прес-служби Кремля шаблон – це «обмін думками». Він відбувається з більшістю лідерів і буває різним. Буває з «ключових тем», а буває конкретних, як Україна чи Карабах. Типи «обміну думками» такі: простий обмін без епітетів; обмін, який «продовжується»; «докладний (в оригіналі – обстоятельный)», що б це не значило; «відвертий»; «серйозний і відвертий» одночасно; «поглиблений».
Так от, унікальність Макрона в тому, що він єдиний з усіх світових лідерів пройшов усі етапи обміну думками з Путіним. Все почалося 24 лютого з «серйозного і відвертого», 3 березня «продовжили», але тільки «відверто», 18 березня вже простий обмін думками без епітетів, 22 березня «продовжується докладний» обмін. Після кількох наступних простих обмінів думками Макрон, за підтримки Шольца, 28 травня сягає вершини: «поглибленого обміну думками». Хоча словник свідчить, що синоніми ще не вичерпані, тож сюрпризи можуть бути.
Загалом же складається враження, що світові лідери дедалі менше вірять у розмови з господарем Кремля. Пік спілкування випав на березень. А вже за весь травень з Путіним спілкувалися лише трохи частіше, ніж за п’ять днів війни у лютому.
