За найсвіжішою інформацією, що її озвучила заступниця міністра освіти і науки України Любомира Мандзій, у деяких регіонах (у так званій «червоній зоні») новий навчальний рік розпочнеться з дистанційного навчання. Але «дистанційка» стосується не тільки шкільних уроків, а й позакласних занять. Оскільки найчастіше йдеться про групові заняття, де також є ризик заразитися.
Із початком карантину майже всі сфери дитячого позашкільного навчання й дозвілля за короткий проміжок часу перекинули свої сили в інтернет. Вивчення англійської мови й раніше було досить зручним в онлайн-режимі, натомість секції, що потребують фізичної віддачі від дітей, контролювати через екрани девайсів доволі важко.
Від класної кімнати до акаунта в ZOOMі
Центр інноваційної освіти «Про.Світ» дослідив стан реалізації дистанційного навчання в Україні (березень–квітень 2020). Було опитано 5410 респондентів із 24 областей України. Майже 50% учасників ключовою проблемою реалізації дистанційного навчання назвали відсутність попереднього досвіду.
Читайте також: Уроки на дивані. Як українці впоралися з дистанційною освітою
«Технічні можливості не відповідали нормам, які нам мали надати. Тому багато часу ми витрачали лише на підключення дітей до трансляції. До того ж дітям важче сприймати інформацію онлайн, ніж наживо. Але це також залежить від віку: старші засвоюють матеріал краще. Педагоги постали перед великою кількістю проблем, до яких виявилися неготовими. Тому крім дітей я допомагав ще й учителям», — каже Олександр Жук, учитель інформатики із Запоріжжя, який увійшов до ТОП-50 найпрестижнішої світової премії для вчителів Global Teacher Prize.
Національна академія педагогічних наук України здійснила онлайн-опитування «Потреби вчителів у підвищенні рівня використання цифрових технологій в умовах карантину». Найефективнішими формами професійного розвитку педагогічні працівники назвали вебінари, онлайн-курси, майстер-класи, онлайн-конференції, онлайн-семінари та проекти.
«Попит зріс вибухоподібно»
Іван Примаченко, засновник платформи онлайн-курсів Prometheus, оцінює попит на онлайн-курси так: «Від початку карантину попит на курси зріс вибухоподібно. Кількість активних користувачів тоді підскочила в чотири рази, тому нам довелося виділити більше ресурсів, щоб технічно забезпечити таку кількість відвідувачів. І всі ці запити переважно були спрямовані на школярів, тобто стосувалися позашкільного навчання: підготовка до ЗНО, курси англійської мови, курси програмування, сексуальна освіта тощо».
«Два роки тому Україна взяла участь у міжнародному дослідженні PISA серед українських освітян. Основне питання полягало в тому, чи готові педагоги до онлайн-навчання. Більшість відповіла ствердно. Але нинішній карантин засвідчив, що насправді все не так, бо діти й учителі не були готовими до такого ні морально, ні технічно. Взагалі українська система освіти не готова до онлайн-перевороту в освіті зокрема й через відсутність онлайн-посібників і спеціальних програм. І все це спричиняє неефективність онлайн-освіти в Україні», — ділиться Анастасія Євдокимова, вчителька української літератури «Всеукраїнської школи онлайн», керівниця відділу промоції читання Українського інституту книги.
«Новий формат завжди викликає труднощі»
Діти не були морально готовими до нового формату навчання, позаяк карантин запровадили без попередження. Від самого початку самоізоляції й досі більшість школярів не є прихильниками дистанційного навчання. Про це свідчать результати опитування Академії наук України. Те саме стосується й батьків. Служба освітнього омбудсмена опитала 8056 респондентів у процесі дослідження проблем дистанційного навчання. Більшість батьків, а це майже 80%, надає перевагу навчанню дітей безпосередньо в закладах освіти.
Читайте також: Навчання попри карантин
«Новий формат завжди викликає труднощі. Діти розділилися на два табори: одні сприйняли нові правила легко, а інші ні. Останнім насамперед не вистачає концентрації, уважності, живого спілкування, взаємодії з тренером і однолітками. Деякі учні змогли адаптуватися, асимілювати, а хтось не сприйняв такого способу навчання й не зміг його продовжити. Дехто соромився показувати свій простір, комплексував через зовнішній вигляд, інтер’єр тощо. Також свою роль відіграє перебування вдома інших членів сім’ї», — ділиться спостереженнями тренерка зі спортивно-бальних танців Анастасія Шапаренко.
«Труднощів щодо сприйняття інформації у дітей переважно не виникає, якщо в дитини є бажання й мотивація займатися. Якщо ж немає, то ні онлайн ні офлайн-навчання не будуть ефективними», — стверджує Ольга Мельніченко, мама двох дітей.
Позашкільне навчання онлайн охоплює не тільки факультативи з мови й математики, а також заняття з дитячої творчості та спортивні заняття, які потребують фізичного навантаження й віддачі. Тут звичайного «начитування» завдань недостатньо, потрібен тренерський контроль, щоб дитина не завдала шкоди своєму здоров’ю. Під час карантину була поширеною практика, коли тренери пропонували завдання як онлайн-челенжі, у яких брали участь відвідувачі певного спортивного гуртка. Так діти не лише виконували певну кількість вправ на камеру, а ще й «заморочувалися» з монтажем, добиранням саундтрека до своїх роликів тощо.
Читайте також: Die Welt: Велика непевність
Мама Ольга Мельніченко: «Ефективність онлайн-навчання позашкільної освіти залежить від низки факторів. Насамперед від самого напряму. Наприклад, якщо це танці, якими займається моя молодша дитина, або будь-які інші спортивні гуртки, то ефективність таких занять дуже низька. Дистанційний підхід до танців важко виконати на всі 100%. Як і будь-які фізичні вправи, танці вимагають регулярності й контролю тренера. Із музичними заняттями, такими, як гра на інструменті чи вокал, усе набагато ефективніше».
Фундаментально якість однакова
Безперечно, онлайн-навчання — не найзручніший спосіб освіти для дітей, але такий варіант урятував навчальні заклади в час карантину. Дистанційне навчання залишиться та розвиватиметься й після повернення дітей у класні кімнати. Такий спосіб навчання дасть змогу суттєво зекономити гроші на проїзд і харчування дитини, адже провести будь-який факультатив, що не потребує додаткового фізичного навантаження, можна й удома на кухні. Звісно, ідеться про економію не тільки коштів, а також часу дітей та батьків, які впродовж усього дня возять дитину по гуртках.
«Статистично ефективність онлайн та офлайн-навчання приблизно однакова. Так, є галузі, які краще вивчати офлайн, а є такі, що краще сприймати все-таки онлайн. Але фундаментально якість та сама. Чому люди думають, що викладання онлайн гірше, ніж офлайн? Бо вони порівнюють викладання в школі з викладанням в інтернеті, що робити не зовсім чесно. Адже це два різні способи подачі інформації, у кожного з яких є переваги. Діти хочуть спілкування й соціалізації — це важливо. І їх, звичайно, онлайн-формат запропонувати не може. Тому для таких опцій кращим є офлайн-варіант, але це не означає, що він дасть більше знань», — каже Іван Примаченко.
Учитель інформатики Олександр Жук підтверджує: «Діти психологічно перебувають на зручній для них території, адже поряд немає соціуму, який може спричинити дитині стрес. Комунікація з педагогами й однолітками інколи буває негативною. І все одно живе спілкування неможливо повністю замінити дистанційним. Діти розвиваються, спілкуються, досліджують себе та цей світ — так відбувається процес соціалізації. Це перевага дистанційного навчання».