Позакоаліційні зв’язки

Відставка міністра МЗС пана Огризка спричинила чергову хвилю розмов про розкол у коаліції. Частина бютівців назвали зрадниками 49 своїх колег по фракції, які допомогли опозиціонерам звільнити міністра. Нашоукраїнці сказали, що БЮТ ось-ось об’єднається у коаліцію з ПР. Соратники Литвина вирішили не висовуватися і пересидіти сварку між «дорослими». Далі була спільна заява коаліціантів, у якій вони «засудили неузгодження голосування де­яких народних депутатів». Фактично бютівці, нашоукраїнці та литвинівці зафіксували статус-кво, за якого кожен із партнерів у разі неузгоджених дій отримає свою порцію засудження. Але надалі всі вдаватимуть, ніби нічого не сталося. Образно кажучи, у шлюбному контракті з’явився новий пункт: «Вільне кохання дозволено».

Скидається на те, що у Верховній Раді знову правитиме бал ситуативна більшість. Представники кожної з трьох найбільших фракцій – ПР, БЮТ на НУ-НС – не раз об’єднувалися у тандеми задля законодавчого вирішення спільних політичних та бізнесових питань. Найближчим часом їх вабитиме одне до одного можливість вирішити насамперед кадрові питання.

 

 

 

Разом ці фракції набирають 331 депутата. Це конституційна більшість, якій ніщо не завадить вносити зміни до Основного Закону. Саме тому розмови про таку коаліцію є улюбленою парламентською страшилкою всіх без винятку політичних сил.

 

Апогеєм відносин фракцій Юлії Тимошенко та Віктора Януковича був вересень минулого року. Тоді за кілька днів БЮТ і ПР ухвалили низку законів, що істотно змінювали правила гри у політикумі. Після відновлення відносин між БЮТ та НУ-НС (із залученням Блоку Литвина) більшість цих рішень було скасовано.

Проте нещодавно бютівці поновили законотворчу співпрацю з регіоналами. Вони спільно подолали президентське вето на закон про тимчасові слідчі комісії, що виписує процедуру імпічменту. Фактично за домовленостями між Тимошенко та Януковичем було усунуто міністра Огризка, скасовано позачергові вибори до Тернопільської облради (БЮТ ініціював скасування виборів, коли підрахував, що отримає вдвічі менше голосів тернопільчан, аніж на попередніх виборах).

Усе це засмучує законних партнерів по коаліції – нашоукраїнців. Проте вони зізнаються, що цього разу не виходитимуть із більшості, щоб не дати БЮТ зеленого світла для закріплення повноцінного союзу з регіоналами. Як свідчать висловлені та потаємні бажання представників обох політсил, а також зареєстровані законопроекти, тандем ПР і БЮТ має величезні плани на майбутнє. Наприклад, підвищити прохідний бар’єр на парламентських виборах до 5% (озвучувалися також 7 і 10%). Найближчим часом можна очікувати і появи законо­проекту, що передбачає вибори президента парламентом. Тимошенко і Янукович можуть поділити між собою посади прем’єра і президента, домовитися про повноваження та процедури обрання.

 

Регіонали та бютівці також матимуть спільні інтереси у вирішенні кадрових питань. Наприклад, така кандидатура, як Сергій Тігіпко, на посаді міністра фінансів цілком може влаштувати бютівців та регіоналів, і Тимошенко не доведеться погоджувати її з президентом Ющенком та його розпорошеною фракцією.

 

 

 

Законні партнери по коаліції вже давно не зважають на пафос та історизм, якими колись були сповнені створення та існування помаранчевої більшості. Вони часто сваряться, проте все одно мають спільні інте­реси.

 

Залучивши фракцію блоку Литвина, БЮТ та НУ-НС призначили уряд і спромоглися проголосувати деякі антикризові закони. Останнім часом усі конфлікти, а також спільні голосування відбуваються навколо кадрових питань (передбачено одним із пунктів коаліційної угоди). 

 

До останніх спільних перемог можна зарахувати голосування у першому читанні законопроекту щодо перепідпорядкування СБУ. Згідно з цим документом парламент отримає більше повноважень у призначенні голови СБУ. Зважаючи на розшарованість лав НУ-НС, проект підтримали лише половина депутатів фракції. Для успішного голосування бютівцям довелося залучити комуністів. Проте більшість нашо­українців погоджуються з тим, що цей закон потрібний.

Днями до справ повернувся голова Нацбанку Володимир Стельмах. Це також означає, що Ющенко і Тимошенко досягли певних домовленостей: він залишається на своїй посаді, а голова уряду змінює риторику у висловлюваннях на його адресу, принаймні на певний час.

 

Однак БЮТ і НУ-НС мають визначитися щодо інших призначень та звільнень. Зокрема, кандидатуру міністра закордонних справ президент обіцяв подати вже наступного вівторка. Коаліція сватає Бориса Тарасюка. Вакантним залишається місце міністра фінансів. Можливо, за домовленостей між президентом та прем’єром усунуть міністра МВС Юрія Луценка – таким чином буде поставлено крапку в конфлікті між Ющенком і Жванією, креатурою якого і є пан Луценко.

«Зараз БЮТ, зокрема його лідерка Юлія Тимошенко, намагається зайняти компромісну позицію, йде на діалог із президентом. Можна очікувати такої поведінки і в міністерських питаннях», – каже директор Школи політичної аналітики НаУКМА Олексій Гарань.

 

Отже, шанси знайти точки дотику в кадрових питаннях у коаліціантів досить високі, проте є й інші зацікавлені сторони.

 

 

 

Після конфлікту всередині ПР (група Бориса Колесникова, налаштована на співпрацю з БЮТ, посунула прибічників дружби з президентом) та виключення зі схеми газових поставок компанії RosUkrEnergo відносини між НУ-НС і ПР трохи охололи. Проте можливості для співпраці у парламенті лишаються.

Не виключено, що вже наступного вівторка пропрезидентська фракція демонструватиме БЮТ, що також має позакоаліційні зв’язки.

 

Як розповів Тижню один із депутатів від НУ-НС, Віктор Ющенко на посаду міністра МЗС подасть кандидатуру Костянтина Грищенка. Він був головним із зовнішніх зв’язків в уряді Януковича, а зараз є послом України у Росії. Грищенка по­в’язують із так званою групою Фірташа всередині ПР. З боку Ющенка це буде однозначний реверанс на адресу ПР, тому в останній момент він може відмовитися від висунення Грищенка. Проте у президента є величезна спокуса мати міністра МЗС, який дуже добре розуміється на Росії. Це дало б Ющенкові можливість зміцнити власні позиції у Кремлі, а також відчутно підірвати російські позиції Тимошенко.