Поза поділами

На свята колега з Севастополя їде з друзями-земляками до Львова. Вони не бояться, що у Львові їм доведеться зіткнутися з хамством через російську мову, бо їдуть уже не вперше й знають, що люди там звичайні – на інших не кидаються, сокир із собою не носять. Якщо ми хочемо миру в країні – нам треба краще знати своїх співвітчизників. Держава мала б опікуватися, щоб діти та студенти з Луганська принаймні раз на рік подорожували Західною Україною, а франківці бували на Сході. А то довелося днями почути від культурної людини, що донецькі стануть перегноєм для українського розквіту й стало соромно за нашу половину України.