«Тепло зустріли Ксенію Федорову, колишню голова RT France, коли вона намагалася презентувати свою книгу «Заборонена» (Bannie) на Книжковому салоні. Видаючи себе за жертву «цензури», вона поширює брехню, підтримує війну і здійснює словесні атаки на Францію та ЄС. Дякуємо активістам та небайдужим громадянам!» – повідомляє твіт посольства України у Франції. Учасники протестної акції увімкнули сирену — таку саму, як та, що попереджає про повітряні тривоги в Україні. «Солідарність з Україною проти Путіна-вбивці!», – скандували активісти. Вони намагалися подарувати Ксенії замащені червоною фарбою плюшеві іграшки. «Це від загиблих та поранених українських дітей!» – пояснювали вони. Та новоспечена письменниця чомусь відмовлялася.
Після того, як протестувальники пішли, Ксенія Федорова «зайняла своє місце за столиком, призначеним для автографів, поруч з адвокатом Жилем-Вільямом Гольднаделем і журналісткою Габріель Клюзель, колумністами CNews, каналу Bolloré Group, де російська журналістка є постійним гостем. Напруга ніде не зникла. Велика кількість охоронців у цивільному одязі, на додаток до тих, що працювали на фестивалі, тримали глядачів на відстані. Один охоронець весь час знаходився біля Ксенії Федорової», – повідомляє Le Monde.
Команда видавництва Fayard, що видала друком книгу Ксенії Федорової, мовчки спостерігала за розвитком подій. «Fayard фінансує крайніх правих!» – інформував один з транспорантів. Видавництво не заперечувало. Та й що тут скажеш, коли нещодавно Fayard випустив книгу Жордана Барделли – лідера французьких крайніх правих, а перед тим – доробок Алена Де Бенуа, теоретика ультра-правих, книгу Еріка Земура, кандидата в президенти від крайніх правих та багатьох інших авторів з подібними поглядами.
Видавництвом Fayard керує Ліз Боель. «Важко було б знайти більш політично забарвлений профіль», – зазначив впливовий щоденний часопис Le Monde, коментуючи «дуже політичне призначення крайньо-правої видавчині». Отже, майже не дивно, що книга колишньої керівниці франкомовної версії RT з’явилася саме в цьому видавництві. Майже — бо надати слово рупорові Кремля, це все ж таки перетнути ще одну «червону лінію», що сформувалась навесні 2022 року стосовно речників Москви. Книга, автограф-сесія, участь у престижному книжковому салоні, колонки в Le journal de Dimanche, постійна участь у ефірах Cnews… Все це помалу легітимізує й саму сумлінну ученицю Маргарити Симонян, і весь той дискурс, що озвучує Федорова.
Баналізація зла. Ми бачимо її сьогодні на всіх рівнях, у Парижі та у Вашингтоні, у Варшаві та в Лондоні, не кажучи про Будапешт та Братиславу. Якщо в 2022-му прокремлівські кола на Заході сховались у тінь, нині їх дедалі гучніше чути. Ресурс дозволяє. Лише у Франції група Bolloré, до якої входить, зокрема, видавництво Fayard, а також — радіо Europe 1 та RFM, телеканал Cnews, тижневик JDD та чимало інших медіа, легко надає трибуну прихильникам Москви. Таким як Ксенія Федорова, Люк Феррі або ж адвокат П’єр Жантиле, колумніст CNews і засновник пропутінського аналітичного центру Cercle Pouchkine.
Можна навіть сказати, що Ксенія Федорова, яка не так давно очолювала заборонену в 2022 «Russia Today» у Франції, сьогодні стала обличчям групи Bolloré. За три роки повномасштабної війни її дискурс практично не змінився. «У свої 44 роки Ксенія перетворилась на жрицю благочестя у ролі ведучої передачі “Православне світло” на Canal+, – повідомляє французький полемічний сайт Franc-Tireur. – Попри візантійську позолоту, “світло” тьмяніє від настирливих кремлівських тіней. Якщо й існує мистецтво, в якому свята Ксенія досягла успіху, то це — здатність маскувати неприйнятне під виглядом святості. Ми віримо їй на слово, коли вона називає “загадковим” російський собор у Парижі. “Свята Трійця — це дещо більше, ніж місце молитви для православних християн”, – каже вона. І дійсно: будівля з п’ятьма золотими банями та туманним дипломатичним статусом насправді вважається квазі-офісом ФСБ, осередком індоктринації та вістрям інформаційної війни Москви. Війни, яку Федорова вела з моменту запуску RT France у 2017 році і до його закриття».
«Кейс Федорової нагадує трагічну пародію, – поділилася міркуваннями з Тижнем співзасновниця колективу Stand Witsh Ukraine Алін Ле Бай-Кремер. – Така собі російська карикатура, яка, слід визнати, вражає. Офіційна журналістка від путінського режиму приїхала до Парижа, щоб пояснити на телебаченні, в пресі та в книзі, як Франція позбавила її свободи, в той час як її країна, Росія, яку вона відстоює, посідає одне з останніх місць у світі за рівнем свободи слова та веде геноцидну агресивну війну проти свого сусіда, України. І це далеко не все. Росія вдається до диверсій, дестабілізації, залякувань та вбивств. Ксенія, яка видає себе за жертву цензури, є насправді химерним привідним паском режиму, що перебуває під санкціями і міжнародними ордерами на арешт. У її книзі, виданій новим керівництвом видавництва Éditions Fayard, нічого не сказано про жорстокість російських військ, тортури, зґвалтування, депортації дітей, мародерство, руйнування, масові вбивства, злочини проти людяності, скоєні на нашому континенті, в Україні. Натомість у книзі багато віктимізації від першої особи, яку аж розпирає від нарцисизму, а також переписаної на російський лад історії, що увічнює нескінченні злочини».
Російська пропаганда відкрито повертається до французького публічного простору. За посередництвом медійних ресурсів, видавництв, фестивалів. Безумовно, Макрон багато та активно Україну підтримує, але поряд з цим інші сили активно просувають промосковський дискурс. Практично безперешкодно. Що з цим робити? Насамперед — не мовчати. Відстоювати українське право на життя, на суверенну державу, на ідентичність. Гібридна війна почалась не сьогодні і не завтра закінчиться. Не будьмо наївними та не будьмо байдужими.