До виборів лишається кілька днів, а Дональд Трамп різко втрачає підтримку: зазнає численних атак, і цього разу не поза партією, а від найголовнішого її осередку — еліти у сфері зовнішніх справ і безпекової політики. Атаки стають доволі помітнішими, особливо коли йдеться про напрями, що десятиліттями (із часів Рональда Рейгана) вважалися однією з основ Республіканської партії. Саме тому в останні кілька місяців сталися суттєві зміни в преференціях основних представників колись доволі злагодженої республіканської еліти. Серед іншого проти Трампа виступили: The Lincoln Project — комітет кадрових республіканців, які закликають громадян голосувати проти нього; «випускники» двох попередніх президентських перегонів — помічники сенатора Мітта Ромні (до них належить і автор цієї статті) й колишні працівники штабів сенатора Маккейна й президента Джорджа Буша-молодшого; і напевно, найважливішим табором є сотні (наразі 780 осіб) військових високого рангу, тобто генералів і адміралів, та провідних дипломатів і можновладців у сфері безпеки. Зміна тенденцій відбувалася поступово на тлі того, як Трамп упродовж свого президентства цілеспрямовано ганьбив дипломатів та розвідку, заплямовуючи імена й знищуючи репутації багатьох патріотичних американців, чиєю місією в житті є захист США від усіх ворогів — і зовнішніх, і внутрішніх. Роки зневаги й нехтувань з боку Трампа тепер працюють проти нього. Адже групи впливових людей, які нехай і поступаються кількістю зібрання Республіканської партії (де повно відданих Трампові прихильників), змогли самоорганізуватися у спробі спричинити його поразку й підтримати опонента — демократа Джо Байдена. Варто детальніше ознайомитися з цими двома угрупованнями — Трамповими політичними опонентами серед республіканців і фахівцями у сфері міжнародних відносин і безпеки (серед них і республіканці, та демократи), щоб зрозуміти мотиви їхніх дій, які призвели до неминучого розколу у «Великій старій партії».
Повернення до витоків
The Lincoln Project — це група досвідчених республіканських стратегів, які працювали на покійного сенатора Джона Маккейна й президента Джорджа Буша-молодшого, а тепер ініціювали запеклу кампанію проти Трампа. Чимало серед них політичних експертів, які підтримували республіканських кандидатів упродовж багатьох десятиліть, ще з 1980-х, часів Рейгана. Тепер вони заповзялися атакувати чинного президента, попри те, що він представляє ту саму партію. Це рідкісний парадокс в політичній історії США. Вони називають себе «Партією Лінкольна» — на честь першого республіканця Авраама Лінкольна, що був обраний президентом 1860 року і, на їхню думку, втілює філософське й духовне підґрунтя партії, якою та колись замислювалася. Вони аж ніяк не ліберали й не ліві: багато з них володіють зброєю, дотримуються консервативних поглядів, налаштовані проти абортів, а також є ветеранами війни. Однак переконані, що Трамп зрадив Республіканську партію, ба більше: він підвів Америку. Тому тепер вони намагаються переконати співвітчизників голосувати проти нього, тобто за Джо Байдена.
Читайте також: Альтернативи майбутнього
Один із засновників The Lincoln Project Стів Шмідт — республіканський стратег, який раніше працював у Білому домі (за часів Джорджа Буша-молодшого), а також був менеджером президентської кампанії Джона Маккейна 2008 року. Його самопроголошена місія: переконати мільйони республіканців, для яких неприйнятні політика, стиль поведінки й політична філософія Трампа, що є альтернатива, а саме Джо Байден від демократів. Комітет політичних дій проєкту створили в грудні 2019-го семеро співзасновників, що є ветеранами-республіканцями й колишніми радниками провідних сенаторів, а також президента Джорджа Буша-молодшого. Вони стверджують, що офіційно не представляють жодного кандидата, хоча виступають на підтримку Байдена. Передусім їх об’єднує бажання сприяти поразці Трампа за рахунок мобілізації інших розчарованих виборців-республіканців, серед яких незалежні особи, які не підтримують жодну з партій, особи з вищою освітою й жінки з передмість. На думку учасників The Lincoln Project, справжня лінія розколу в Республіканській партії пролягає між виборцями з вищою освітою й без, адже останні, особливо робітники із так званих штатів промислового поясу, є головними прихильниками Трампа. Це помітний зсув порівняно з південною стратегією 1960-х, коли республіканці вдавалися до расистських гасел, щоб привабити південних білих виборців і забезпечити перемогу Ніксона.
Утім, як стверджують деякі учасники, нині «мова про незначні цифри, позаяк Дональд Трамп виграв ці вибори 2016 року завдяки 77 тис. голосів у трьох штатах». Вони сподіваються, що їхні зусилля допоможуть вкрасти в Трампа ці голоси й позбавити його незначної переваги. Їхнє «перебіжництво» з Республіканської партії великою мірою спонукане ностальгією за кампанією Рейгана «Ранок в Америці» (Morning in America) 1984 року для «Великої старої партії». Колись вона несла смолоскип антикомунізму й утілювала надії вільного світу на виживання перед лицем глобального наступу комунізму й на перемогу в холодній війні над «совєтами». На думку учасників проєкту, Трамп просто «не пасує на цю посаду, і крапка». Наскільки вони є загрозою для нього, можна оцінити за тим, що він поіменно розкритикував кожного. І таким чином посилив до них довіру, тож їм удалося зібрати $2 млн за 48 годин.
Раніше, у вересні, зусилля учасників The Lincoln Project були незалежно підкріплені новим угрупованням невдоволених республіканців, що налічує кілька десятків колишніх працівників штабу президентських кампаній сенатора Мітта Ромні 2007 і 2011 років, працівників адміністрації Джорджа Буша-молодшого й представників передвиборчого штабу та команди колишнього сенатора Джона Маккейна. Вони написали й опублікували листа на підтримку Джо Байдена. Зокрема, сенатор Ромні завжди був запеклим критиком особистих якостей Трампа, його стилю управління й політичного напряму, до якого партія схиляється на чолі з ним. Тож не дивно, що колишні підлеглі об’єдналися проти нинішнього господаря Білого дому на листопадових виборах, щоб у січні наступного року там опинився Джо Байден.
У відкритому листі, опублікованому журналом Politico, угруповання «Випускники Ромні за Байдена» стверджує, що Трампова риторика й дії суперечать усьому, за що виступає традиційна Республіканська партія, а також розходиться з їхніми переконаннями. Як стверджують «випускники», ще чотири роки президентства Трампа призведуть до «морального банкрутства цієї країни, завдадуть непоправної шкоди нашій демократії й назавжди укорінять у Республіканській партії токсичний культ особи».
Американська еліта проти Трампа
Цього місяця надзвичайно впливове угруповання пообіцяло Байдену підтримку й засудило Трампову політику, яку воно вважає згубною для Америки, її демократії й для всього світу. Це угруповання складається із 780 колишніх генералів, адміралів, послів і високопоставлених радників з питань закордонних справ і політики безпеки — республіканців, демократів та незалежних. У своїх заявах вони одностайно «підтримують Джо Байдена як наступного президента Сполучених Штатів» і стверджують, що «він лідер, якого потребує наша держава».
Читайте також: Президентські дебати у США: "Клоун" і "стиль бульдозера"
Водночас запекло критикують чинного американського лідера за те, що спричинив хаос у країні й усьому світі; що «продемонстрував неспроможність подужати посаду величезної відповідальності»; що виявив м’який підхід до Росії й був недоцільно різким у торговій війні з Китаєм; що підвів країну, не забезпечивши належного реагування на пандемію COVID-19. Згідно з їхньою одностайною заявою, «Джо Байден має характер, принципи, мудрість і лідерство, необхідні в охопленому полум’ям світі. Саме тому він має стати наступним президентом Сполучених Штатів; саме тому ми завзято підтримуємо його обрання; і саме тому закликаємо наших співвітчизників зробити так само».
Повернути лідерство
Якщо The Lincoln Project і «Випускники Ромні за Байдена» здійснять свій геркулесів подвиг і заклик сотень провідних фахівців із безпеки почують республіканці, можливо, уперше численні республіканські виборці проголосують за демократа. Раніше такі зсуви траплялися: група південних демократів — прихильників консервативної соціальної й безпекової політики — підтримувала деякі ініціативи Рейгана в 1980-х. Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х президент Ніксон задіяв «південну стратегію», яка передбачала залучення голосів демократів із півдня, що розчарувалися ухилом своєї партії в бік підтримки меншин після Руху за громадянські права 1960-х. У тих самих 1970-х сталося третє ідейне перебіжництво з Демократичної партії: це група можновладців зі сфери безпеки, які розчарувалися лівим ухилом своєї партії на чолі з кандидатом у президенти Джорджем Макгаверном на виборах 1972-го, пацифістською позицією під час війни у В’єтнамі, а також лівою критикою Ізраїлю після Шестиденної війни 1967 року.
Читайте також: Альтернативи майбутнього
Це угруповання, сформоване з фахівців із безпеки (як-от Пол Вулфовіц), згодом стало відоме як «неоконсерватори» й мало значний вплив за часів адміністрації Джорджа Буша-молодшого (на початку 2000-х). Збільшення кількості високопоставлених осіб у сфері закордонних справ і безпеки (як цивільних, так і військових), що налаштовані проти Трампової невдалої політики, і їхня одностайна підтримка Джо Байдена засвідчують ще більший зсув, ніж той, що спостерігався в попередні десятиліття. Отже, будь-який розкол партії у зв’язку з підтримкою демократичного опонента може мати довгочасний ефект унаслідок припливу експертів, надто тих, що вважають Росію головним геополітичним ворогом Штатів у ХХІ ст. (згідно із заявою колишнього кандидата в президенти Ромні під час передвиборчої кампанії 2011–2012 років). Ці зміни не обов’язково передбачатимуть численних перебіжчиків у лавах Республіканської партії, утім, заповідаються тектонічні рухи, які приведуть до масштабних пертурбацій у сфері зовнішньої політики й політики безпеки обох партій у 2020-х і пізніше. Отже, якщо недалекоглядна зовнішня й безпекова політика Трампа і його крила Республіканської партії візьме гору, ця політсила назавжди опиниться в глухому куті ізоляціонізму й утримання від масштабних військових місій по всьому світу, адже це неминуче призведе до послаблення зобов’язань США у сфері безпеки перед НАТО і Європою.
За іронією, в такому самому становищі партія перебувала рівно сто років тому, у 1920-х — у міжвоєнний період до приходу Рузвельта у владу й участі США у Другій світовій війні. Хай яким буде наслідок цього розколу серед партійної еліти у сфері закордонної й безпекової політики, хай хто переможе 3 листопада, Республіканська партія вже ніколи не буде такою, як раніше, і ця катастрофа — переважно справа рук Трампа. Єдина надія для партії в тому, що критична маса патріотичних республіканців усе ж побачить «знак» і дійде висновку, що його час добіг кінця, та проголосує за сумлінням, а не за лінією партії. Таке «порушення партійної дисципліни» абсолютно необхідне на найбільш вирішальних президентських виборах нашого життя. Усе задля справжнього повернення Америці ролі лідерки вільного світу, ролі «першої серед рівних» у родині демократичних держав, яких єднає протидія силам авторитаризму й обскурантизму, і як завжди було впродовж попереднього століття.