Невід’ємною частиною пейзажу східного Придніпров’я та Донбасу є звалища відходів металургійних та вугільних підприємств. Упродовж десятків років на тисячах гектарів землі складувалося те, що колись вважалося непотребом. Однак цей непотріб для підприємливих людей став справжнім золотим дном. За часів СРСР, хоча й знали, що велику частину відвалів можна пустити на повторну переробку, не надто переймалися цією проблемою – основних запасів сировини вистачало. Натомість тепер, коли відчувається її дефіцит, довкола полігонів розгорнулися справжні бої.
Першими зрозуміли перспективність нового виду бізнесу представники другого ешелону криміналітету. Відсунуті від розподілу промислових підприємств старшими «колегами», вони швидко зметикували, що підзаробити можна на такому-от «смітті». У гіршому випадку його можна використати для виробництва будматеріалів, а при більш сучасних технологіях – добувати чорні та кольорові метали, і навіть золото. Левова частка відходів сьогодні активно експортується до Туреччини і Росії.
Полювання на Сквозняка
У грудні минулого року у Кривому Розі було розстріляно з автомата 31-річного місцевого підприємця Сергія Смірнова. У певних колах він був більше відомий за прізвиськом Сквозняк, яке отримав через своє вміння оперативно приймати рішення та швидку їзду на авто. Він володів парком дорогих автомобілів, серед яких Lamborgini Gallardo, Ferrari 430 Scuderia, Bentley Continental GT і BMW M6, загальна вартість яких понад десять мільйонів гривень. За оперативними даними міліції, загиблий зібрав такий солідний капітал задяки тому, що контролював частину наркоринку міста, скупівлю металобрухту та операції з нерухомістю. Проте перед смертю він вельми активно також займався переробкою відвалів металургійного комбінату «Mittal Steel – Кривий Ріг».
Убивць затримали за місяць. Замовник злочину – колишній діловий партнер у переробці цих самих відвалів Юрій Герасимов, якого знали під прізвиськами Камаз та Кабан. Герасимов співпрацював із загиблим до 2005 року, після чого партнери розійшлися, і між ними почалися конфлікти. Зі слів матері загиблого, той знав, що його замовили. І це вже був третій замах на його життя.
Міліція відновила картину злочину. Згідно з версією правоохоронців, за усунення Смірнова Герасимов заплатив трьом жителям Кривого Рогу – Ігорю Карасю, Сергію Мельяновскому і Віталію Фенно – по $5 тис. Крім того, він дав їм ще $2,6 тис на купівлю автомата Калашникова. На думку слідчих, стріляв Фенно. Ігор Карась у цей час був за кермом автомобіля, на якому підозрювані залишили місце злочину, а Сергій Мельяновский стояв на «шухері».
У прокуратурі міста говорять, що убивство сталося через неприязні стосунки між убитим і замовником. Нібито Смірнов випадково наїхав на свого партнера джипом під час одного з візитів на свій міні-рудник, і той не міг вибачити йому образи. Проте, за неофіційною версією, причина конфлікту полягала в тому, що обидва підприємці не могли поділити сфери впливу у переробці шлаків Через це, між іншим, незадовго до смерті Смірнов конфліктував і з дніпропетровськими бізнесменами.
Загалом у Дніпропетровській області нагромаджено 8,4 млрд т відходів виробництва. Основну їхню частину становлять великотоннажні відходи гірничо-металургійного комплексу. У 2006 році облрада видала підприємствам усіх форм власності 113 ліцензій на виконання переробки промислових відходів, з них 10 – на роботу з радіоактивними й іншими несприятливими мінералами. Так, шлакові відвали комбінату «Mittal Steel – Кривий Ріг», запаси яких дотепер не оцінено, розробляють ПП «Схід», ТОВ «Плата Трейдинг ЛТД.», ПП «Сигма», діяльність яких включає переробку шлаків доменнного і сталеливарного виробництв. Та ще більше підприємливих громадян копирсаються у відвалах нелегально.
Війна за «Запорізьке Ельдорадо»
Місцем кривавих розправ стало і сусіднє Запоріжжя. Навесні 2006 року вбито Володимира Разгуляєва, директора компанії «Олександр», бізнесмена і депутата міськради від Партії регіонів. Покійний довгий час був правою рукою Володимира Кальцева, тоді також підприємця, а згодом – глави фракції «регіоналів» у Запорізькій міськраді і першого зама губернатора. Містом досі ходять чутки, що справжня причина загибелі депутата – нелегальний «відвальний» бізнес.
Відвали Середньої Балки, відомі як «Запорізьке Ельдорадо», приваблюють людей, далеких від норм законності. Серед «старателів» місцеві спостерігачі згадують Олександра Середіна – колишнього міліціонера, якому також приписують участь у неформальному об’єднанні громадян, відомому у Запоріжжі як «Бригада лисих». Існує інформація, що Середін активно фінансував виборчу кампанію «регіоналів». Після виборів він буцімто мав зауваження щодо нецільових витрат коштів місцевим виборчим штабом, главою якого був… Володимир Разгуляєв, нині покійний.
Середня Балка, куди і сьогодні звозять відходи промислових гігантів – «Дніпроспецсталі», «Запоріжсталі», «Запоріжкоксу» і Запорізького феросплавного заводу, вже розрослася до 240 га. За даними незалежних спостерігачів, місячний оборот тіньових розробників полігону сягає $10 млн. Найбільш ласим місцем полігону є його п’ята ділянка, куди звозяться відходи «Дніпроспецсталі». Кілограм добутого там скрапу коштує від $1. Стверджують, що за 8-тонний злиток, не торгуючись, дають $40 тис. готівкою. За різними даними, впродовж десяти років стихійного видобутку з полігону було вивезено металів на 100–150 млн грн. А от у бюджет надійшло не більше 500 тис. грн.
Історія промислової розробки звалища тягнеться з 1998 року. Саме тоді відомий бізнесмен Костянтин Григоришин через близькі структури придбав контрольний пакет акцій ВАТ «Дніпроспецсталь». Згодом частина пакету (34%) перекочувала до Григорія Суркіса. Тоді ж ці бізнесмени отримали контроль над Запорізьким феросплавним заводом. У середині 2001 року Григоришин і Суркіс на ґрунті майбутніх виборів «побили горщики», і між бізнесменами почалося протистояння. На відвали зачастили міліціонери і «братва», а стрілянина тут перестала бути рідкістю. У 2005 році, після відходу Медведчука від влади, на відвали повернулися люди Григоришина. Його інтереси представляла група підприємців, серед яких згадується Георгій Сакварелідзе, відомий у кримінальних колах як Юра-Грузин (загинув 2006 року).
.jpg)
Після приходу на «Дніпроспецсталь» Віктора Пінчука розпочався новий переділ. В якому взяли участь не тільки легальний бізнес, а й кримінальні кола. Одне з них представляли громадяни Сом (Самусєв), Ніздря (Ноздрін) і Сокира. У союзницьких стосунках з ними була помічена група вже згаданого Середіна. Інше формування представляв такий собі Меган, який, за неперевіреною інформацією, контактував з родиною Суркісів. У ході хитромудрої інтриги конкурентам удалося відправити Ніздрю і Сокиру за ґрати – за підозрою в ряді убивств, у тому числі й Валерія Прищика (Прища), який контролював Троєщинский ринок у Києві.
Схеми розробок використовувалися найрізноманітніші. Відомий випадок, коли, згідно з документами, розробкою шлакових відвалів займалися… артисти обласної філармонії. Але оскільки служителі муз не мали у своєму розпорядженні технічних засобів, як підрядчика вони залучили… Запорізьку АЕС.
Коли два роки тому у керівників металургійних підприємств, які є фактичними власниками полігону, дійшли руки до самостійних розробок і вони вирішили розірвати договори оренди, то зіткнулися зі значним спротивом. Мало не дійшла до збройного протистояння суперечка між «Дніпроспецсталлю» і ТОВ «Регіонпромсервіс». А восени минулого року на сесії облради розгорівся новий конфлікт з приводу передачі права на розробку компанії «Маса Інвест Груп». Тліє він і досі.[204]
ВИКИНУТІ ГРОШІ
Скарби вугільних пірамід
За 200 років розробки вугільних родовищ на площі 5527 га у Донецькій і Луганській областях понасипали 1257 породних гір. Понад 400 з них – справжні дрімаючі вулкани. Річ у тім, що породні відвали самозаймаються, особливо ті, які містять кокс. Місцеві адміністрації, говорячи про екологічну небезпеку, канючать мільйони у держави на ліквідацію териконів. А тим часом вони теж стають для декого джерелом прибутку.
Першими зметикували підпільні вугільники, які влаштували копанки у надрах териконів. Щоправда, кожен такий лаз врешті-решт опиняється під прицілом «хороших хлопців», які озброєні приїжджають на виробітки збирати данину. Держава ж наразі не користується можливістю підзаробити.
Офіційно тільки донецька акціонерна компанія «ДАНКО» застосовує на шахті «Шахтарська-Глибока» шахтарську технологію виробництва концентрованого антрациту з териконів. Йшлося навіть про експорт цієї сировини у Болгарію. Сьогодні вилучений із породних відвалів концентрат іде на Єнакіївський металургійний завод, потреба в антрацитах якого – 3–4 тис. т на місяць.
Але вугілля – це дещиця ресурсів. «Кілька років тому мене запросила для консультації група ініціативних товаришів, які вирішили продавати породу з териконів у необмеженій кількості для… покриття доріг в Англії. Мені це видалося підозрілим: невже в Англії не знайшлося іншого матеріалу для доріг і його тепер потрібно терміново вивозити з Донбасу? – розповідає академік технологічних наук України Анатолій Мнухін. – Я дійшов висновку, що, в принципі, не складно діставати з породи, приміром, залізну руду. У процесі електромагнітної сепарації (а ми такі експерименти в себе в Макіївському НДІ проробляли) вона витягується майже на 100%. Крім того, у нас є спеціальна розробка і патент на видобуток рідкоземельних металів: германію (а його в тонні породи 40–55 г, при вартості на світовому ринку $1050 за 1 кг), галію (100г/т; 1350 $/кг), скандію (10–20 г/т; 45000 $/кг); ітрію (до 30 г/т; 440 $/кг)».
Існує також технологія отримання з породних відвалів алюмінієвих сплавів. Для Запорізького алюмінієвого комбінату Україна закуповує руду за кордоном – у Гвінеї, Австралії, Росії. Переробку руди здійснює Миколаївський глиноземний завод. Вміст глинозему (окису алюмінію) у руді від загального складу – до 50%. У шахтних териконах його менше – від 18 до 25%. Найбільш високий вміст зафіксовано у відвалах шахт «Мушкетівська», ім. Горького, № 3-18, № 8 «Гілка», «Червоногвардійська». Понад 20% глинозему є у відвалах збагачувальних фабрик. Загалом цього вистачає для виробництва силумінів (сплаву алюмінію з кремнієм) – дуже потрібного з’єднання, що використовується в літакобудуванні, космічній і хімічній промисловості. Цінний цей сплав тим, що чудово зварюється, обробляється, не окиснюється. Технології видобутку глинозему з породних відвалів є у Західній Європі – поляки і французи витягають його з допомогою кислоти. І нині вони активно цікавляться донецькою породою.
«У териконах – понад половини елементів таблиці Мєндєлєєва, включно із золотом і платиною. Через це мені зрозумілий постійний інтерес гостів з Америки, Великобританії та Німеччини до відвалів Донбасу», – розповідає завідувач кафедри корисних копалин і екологічної геології Донецького державного технічного університету Борис Панов. Тому, на його погляд, немає нічого дивного в тому, що, поки держава спить, шлаки від виглядом сміття вивозять за кордон. А кошти потрапляють у тіньовий «общак».