Ендрю Раджоеліна, мер Антананаріву, столиці Мадагаскару (африканської острівної країни), 31 січня під час виступу на антиурядовому мітингу оголосив себе президентом острова. «Відсьогодні буду вести всі державні справи! – заявив він перед багатотисячним натовпом улюблених бабусь і додав. – вимога невідкладної відставки президента невдовзі буде внесена до парламенту задля дотримання процедури». Під час промови вірні реакційному урядові солдати спробували заарештувати Раджоеліну, та відважний мер пообіцяв поховати їх за власний рахунок, а його улюблені бабусі закидали вояків камінням. Так на сонячному острові перемогла революція. Джерела Тижня в африканських спецслужбах повідомляють, що незадовго до тих подій у міжнародному аеропорту Антананаріву сів новенький літак з українськими упізнавальними знаками. Модель не називають, але точно то був не «Боїнг». З авіалайнера вийшла людина, підозріло схожа на голову Київської міської держадміністрації, щось довго розповідала Раджоеліні, після чого літак завантажили ананасами, й він узяв курс на Східну Європу. За непідтвердженими даними, з 1 лютого вхід на цвинтарі Мадагаскару став платним.
Революційна ситуація
«Наступним президентом буду я!» – заявив якось із притаманною йому дитячою невимушеністю Леонід Черновецький. З нього сміялися, дехто відкрито крутив пальцем біля скроні. Наївні люди! Сценарій, за яким столичний міський голова стає лідером нації й очолює державу, вже успішно випробуваний на Мадагаскарі. Наступною буде Україна.
Про те, що «мадагаскарський сценарій» потроху втілюється у нас, обмовився й сам Леонід Михайлович. «Я здійснюю революцію! – заявив він днями. – Ця революція йде по всій Україні. Ми працюємо з кожним мером».
Леонід Черновецький вдало вибрав час для захоплення влади – зараз в Україні склалася революційна ситуація. Перефразовуючи класиків комунізму, тепер верхи вже не можуть, а низи не хочуть. Як відомо, для здійснення революції, окрім слушної нагоди, потрібні ресурси. Більшовики й есери вирішували цю проблему шляхом експропріації готівки з банків та поштових потягів. У сучасній Україні така методика не спрацює: в наших банках зараз не те що на експропріацію, на видачу депозитів грошей нема.
Утім, фінансово-політична криза, з погляду здійснення революції, має свої плюси. Центральна влада переймається перетягуванням повноважень, з’ясовуванням, хто кому «РосУкрЕнерго», «дерибаном» Нацбанку та дірявого бюджету, тоді як у революційно налаштованих мерів відкриваються очі на альтернативні джерела видобутку «кешу».
50 кроків до перемоги
Вождь Великої Мерської Революції оголосив, що в нього безліч ідей, як досягти перемоги. «Є 50 програм, кожна з яких може приносити близько мільярда гривень прибутку на рік», – заявив він. Неважко здогадатися, що під програмами маються на увазі оті самі джерела. Частина з них уже відома.
Комунальні послуги. Тут усе просто: щомісяця подвоюємо платню, за рік набігає мільярд, а то й два.
Приїжджі. На око мер підрахував, що зараз у Києві проживає не 2,64 млн людей, як зазначено в останньому переписі населення, а всі 5 млн. Тобто в столиці десь 2,4 млн приїжджих, і головне завдання – відловити їх та поставити на облік, а там уже й грошенят із них можна трусонути – чи то за реєстрацію, чи то за додаткове навантаження на каналізацію. Не хочеш платити – ходи в туалет у себе в Голопупівці.
Медицина. Хочеш покашляти на ЛОРа? Показати геморой проктологу? Побитися в істериці психіатру? Тепер за це треба платити до міського бюджету за встановленим мерією тарифом. Вартість консультації в патологоанатома ще не затверджена.
Цвинтарі. Леонід Михайлович правильно помітив, що в наших громадян поширена дивна звичка вештатися цвинтарями. Аби її повернути на користь, він зробив в’їзд на кладовища платним. Невдовзі піший прохід закриють. Для тих, хто не має власного автотранспорту, кладовищами курсуватимуть маршрутні таксі.
Бабусі. Це взагалі невичерпне джерело готівки. Беремо громадян, які досягли стану самотнього дідуся чи бабусі, відправляємо до богадільні, а їхнє житло здаємо в оренду. Бабусь та дідусів годуємо виключно ананасами, за такої дієти вони скоро відправляються на цвинтарі, тож їхнє житло можна буде продати.
Інші джерела надходжень наразі Черновецький не афішує. Та в минулому числі Тижня відділ новин припустив, що чималі прибутки до мерської скарбниці принесла б плата за вхід у під’їзд житлового будинку. До творчого пошуку приєдналися й інші відділи. Наприклад, наші політичні оглядачі пропонують запровадити спеціальний податок на мітинги й демонстрації, відділ розслідувань радить брати платню за виклик міліції чи рятувальних служб. Не лишились осторонь наші читачі. Зокрема, Євген Гоцький пропонує ввести тарифи на користування сонячним світлом вдень і місячним сяйвом уночі. Крім того, читач радить зробити платним дихання міським повітрям. «Дозвіл дихати надається тільки при наданні квитанції про сплату», – зазначає пан Гоцький, очевидно, маючи на увазі окремих несвідомих киян, які покористуються комунальними послугами, а квитанції сплачувати – зась.
Слід зазначити, що Леонід Черновецький наперед подумав про тих, у кого виникнуть проблеми зі сплатою нових зборів. «Жодна людина, в кого погано з грошима, не залишиться без моєї уваги, – запевнив народний мер. – Я буду їх усіх ховати за власний рахунок».
Що далі
Неважко підрахувати, що в разі втілення в життя всіх 50-ти «мільярдних» програм Черновецького, цього року до скарбниці надійде щонайменше 50 млрд грн. І це тільки в Києві. Адже, як уже зазначено, Леонід Михайлович активно прищеплює свої інновації головам інших міст та містечок. «Ми посилаємо до них власних спеціалістів, котрі ці програми запровадять протягом тижня-двох, і ми почнемо заробляти гроші і їм, і нам, – заявив він. – Жодної кризи ні в себе, ні в них, якщо в них патріотичний порив, я не допущу». Звісно, рівноцінну столичній суму зможуть збирати лише міста-мільйонники, та зайва копійка жодному райцентрові ніколи не завадить.
За кілька місяців, коли криза поглибиться й країна зануриться в дефолт і голодні бунти, на сцену вийде Черновецький. Він оголосить себе президентом, відкриє людям свої комори, що вгинаються від гречки, і врятує державу. Виступи контрреволюціонерів придушать загони улюблених бабусь. Настане радість і процвітання.
Думаєте, на цьому все закінчиться? Дарма. 29 січня Леонід Михайлович зізнався, що придбав собі засіб пересування повітрям. «Це невеликий літак, точно не «Боїнг», – похвалився він. Коли журналісти поцікавилися, навіщо йому крила, мер злукавив: «Чартерні рейси буду здійснювати в майбутньому». Але ми ж бо розуміємо, що мудрий вождь усіх бабусь «окрилився», аби повітрям експортувати мерську революцію. Спочатку в одну країну, потім в іншу, і так до повної перемоги в усьому світі.