Мене вражають нотатки іноземних послів про Московію 16-17 століття. Вони виявилися найточнішими й найглибшими, сама суть, без зайвої деталізації. Їх поради щодо поводження з брехливими московитами справедливі досі.
Показово, що першою надрукованою українцями світською книжкою був Буквар. А московитами — “Учєніє і хітрость ратного строєнія пєхотних людєй”. Це і є вектори розвитку наших країн, як знову й знову виявляється понад 400 років.
Читайте також: Війна родом з дитинства
Найгірше, що можна зараз зробити, – намагатися пояснити собі ту світоглядну катастрофу всього народу, – від Путіна до Лії Ахеджакової й Олега Басілашвілі, – шукаючи відповіді в російських текстах. Байдуже, в романах, які доводять, що вор чесний, шльондра непорочна, а цар добрий, чи пафосних блогах про те, як страждає середній клас без жіночих прокладок і дауншифтингу в Гоа. Українці, припиняйте заглядати в безодню. В безодні немає дна.
Наша перевага в тому, що ми, як ті летючі риби, знаємо не тільки темні глибини, але й яскраві висоти. Повітря і воду. Брехню і правду. Рабство і волю. В нас є дім буття поза російською мовою, з якого усі їхні мухлювання, пересмикування навіть на рівні понятійному, особливо помітні. Ми досі не обрали, як нам називати цю війну. Точно не Вітчизняна. А в них це навіть не війна, а “спецоперація”. І жодних вагань. Одобрямс. "Спєцопєрація і мір".
Однією з контрибуцій, накладених після нашої перемоги на Росію, має бути заборона писати пафосні тексти російською. Нічого, складнішого за звіт про збір кедрових шишок. Років на сто. Але я б і потім не ризикував.
Читайте також: Сила українського духу
Наша задача – пояснити зараз всім іншим народам те, що знали ще їхні посли до Івана Грозного, а ми осягнули ось щойно, такою дорогою ціною. Не можна ставитися до московита гуманно, гуманістично, як до людини. Якщо нам це пояснити зараз не вдасться і російський проект, бундючний Третій рим, не буде закрито назавжди, до наступної війни вони підготуються краще.
До речі, знову про мови, й те, що вони нам дозволяють чи забороняють думати на рівні прошивки. Не можу уявити собі навіть назви книжки Гуцала «Ментальність орди» в російського автора. А не те щоб таке російською написати. Тож не трудіться над пафосними блогами мовою Гавріли Державіна. Вони не мають стосунку до реальності, бо це мова, в якої брехня прошита на рівні словотвору.