На початку зустрічі пан Станіслав висловив солідарність із українським народом: "Я народився у Празі, у нас із Україною схожий історичний досвід!" – зазначив він.
"Хто переживав на власному досвіді так званий "стан розширеної свідомості"? – запитує лектор у аудиторії чисельністю понад 200 душ – лекційна зала забита вщент, люди сидять на сходах. Руки підняло 99% присутніх. При цьому, в академічній психіатрії цей стан досі прийнято вважати розладом.
"Стан розширеної свідомості", або "голотропнийстан", як його називає пан Станіслав, може виникати під дією багатьох факторів: психотропних речовин, тривалого недосипу гарячки,медитацій, трансу, шаманських практик, клінічної смерті абощо. На пару з дружиною Крістіною, Ґроф розробив унікальну техніку, відому сьогодні як голотропне дихання – одна з практик, що допомагає цього стану досягти. Як зілля, що, залежно від концентрації може бути і ліками, і отрутою, цей стан може бути як ознакою психічного захворювання, так і способом зцілення.Ґроф присвятив дослідженню цього стану та можливостям його застосування понад 50 років праці.
"Західна наука є матеріалістичною! – говорить професор, – Принаймні, була такою донедавна, до відкриття теорії відносності та квантової фізики. Всесвіт розглядався виключно як матерія, як такий, що створив себе сам". За словами Грофа, на початку його кар'єрив 60-х роках методи лікування психічно хворих лишалися воістину середньовічними: інсулінова кома, електрошок, занурення в крижану воду тощо. Ґроф був одним із перших волонтерів, що погодився взяти участь в експерименті, котрий передбачав вживання ЛСД для кращого розуміння стану пацієнтів. За допомогою спеціальних приладів велося спостереження за мозковими хвилями піддослідного. "Стало ясно, що свідомість набагато ширша, ніж нас навчали, ніж ми уявляли!" – згадує він. Відтоді Станіслав почав розробляти новий метод терапії.
Читайте також: Коли мовчання потрібне
На зміну загальноприйнятим Фройдові та Юнгу прийшла східна філософія та духовні школи. Ґрофнаводить християнство, індуїзм, буддизм, даосизм, Каббалу – у кожній релігійній традиції є практики досягнення відповідного стану. "Христос, Йоан, Мухамед за логікою офіційної науки були психічно хворими і їм можна поставити діагнози!" – розмірковує психіатр.
Голотропний стан дає можливість заново пережити процес народження і в такий спосіб подолати травматизм, що супроводжує цей процес і що вертається у екстремальних ситуаціях впродовж життя, а також він може допомогти діагностувати та вилікувати травми попередніх життів. Цей алгоритм застосовується і по відношенню до травмованих морально фронтовиків: кожному з моментів гострого дискомфорту чи стресу, що може виникнути за умов бойових дій, коли боєць почувається жертвою, відповідає один із болючих етапів приходу у цей світ.
Сама по собі практика голотропного дихання, а особливоколи ідеться тих, кого вразив посттравматичний синдром,потребує вкрай обережного підходу, адже в процесі пацієнт знову переживає ті гострі й травматичні відчуття, що завдали йому болю, і важливо вивести його з цього стану, допомогти прийти до логічного завершення процесу.Голотропне дихання – це надзвичайно потужний спосіб звільнитися від негативних переживань та емоцій.Така терапія має проводитися виключно у супроводі психотерапевта, що є фахівцемпсихотерапії та пройшов підготовку з роботи з цим методом. Працювати із групами фронтовиків професорові не доводилося, проте до його груп (сеанси дихання зазвичай є груповими) не раз потрапляли ветерани в'єтнамської війни, і робота з ними давала блискучі результати.Ґроф висловив надію, що голотропне дихання з часом стане основним методом роботи з посттравматичним синдромом.
Прикметно, що власне бійців на семінарі майже не було, хоча попередньо, за словами організаторів, зареєструвалося 30 осіб. Натомість, прийшло чимало волонтерів та санінструкторів (котрі, як відомо, часом не менше за військових страждають від неможливості вернутися з війни). Решта ж публіки складалася здебільшого з йогів, хіпстерів і митців.
Читайте також: Повернення із Зони
За словами лектора, схильність до "в'єтнамського синдрому" мають перш за все ті, чиї пологи відбувалися із певними порушеннями природного процесу – накладання щипців, кесарево та навіть наркоз, застосований до матері. Якщо прийняти на віру цей тезис, то маємо вкрай невеселу картину, адже бережливе ставлення до пологів та максимальне невтручання в процес почало культивуватися в нас приблизно з 2000-х років, тим часом як більшість мобілізованих народжені в 70-х – 90-х.
"Ми зрозуміли, що є велика небезпека затягування волонтерів, коли людина втрачає сенс життя поза волонтерством, – ділиться враженнями від семінару волонтерка Юлія Джугастрянська. – Почуття провини, що ти не там, тут здається все фальшивим, несправжнім. Нам всім потрібно шукати певний баланс між тим, що відбувається там, і що відбувається тут. Лекція Ґрофа в цьому сенсі дуже своєчасна. Перш за все, це людина, котра спокійно говорить про важкі речі. Сам приклад того, що про це можна говорити спокійно, дуже цінний. Само собою, вражає його досвід, його уміння красиво відповідати на складні або ж безглузді питання."
Приємно, що до людей у камуфляжі у перервах підходили психологи, цікавились, чи є людина військовим або ж волонтером та залишали контакти, пропонуючи за потреби допомогу.
Проте попри цінність та цікавість досвіду Станіслава Ґрофа, Україна, схоже, поки не дуже готова до впровадження практики голотропного дихання як методу роботи з ПТСР. По-перше, важко уявити середньостатистичного військового – скажімо, 40-річного чолов'ягу, що півжиття проробив на шахті та стреси звик "заливати" у більш традиційний спосіб, – техніка переконання подібних "пацієнтів" спробувати незвичну практику вимагає окремої розробки. По-друге, у нас наразі не так багато фахівців, готових взяти на себе відповідальність і впроваджувати цей метод саме по відношенню до військових.
Але хай там як, перше зерно посіяне. Трохи бажання й зусиль у цьому напрямку – і можливо, із цього проросте нова школа висококласних фахівців, що допомагатиме бійцям та волонтерам безболісно повернутися з фронту.