1 липня 113-мільйонну Мексику відлихоманило загальними виборами. Цьогоріч окрім нового глави держави там обирали 500 нових членів Палати представників Конгресу, 128 сенаторів, главу уряду (фактично – прем’єр-міністра країни), шістьох губернаторів штатів та 876 голів муніципалітетів. За оцінкою Федерального виборчого інституту Мексики, цьогорічні перегони стали наймасштабнішими за всю історію країни: загалом у них узяло участь близько 80 млн осіб, із яких 3,5 млн прийшли до дільниць уперше. Новим президентом став колишній губернатор штату Мехіко 45-річний Енріке Пенья Ньєто, кандидат від Інституційно-революційної партії (ІРП), яка керувала країною від 1929 до 2000-го й після 12 років перебування в опозиції змогла повернути собі домінантне становище в політичному житті Мексиканських Сполучених Штатів. Згідно з офіційними даними, Пенья Ньєто набрав більшість голосів, приблизно від 37,9% до 38,55%. Його найближчий суперник, представник лівих сил Андрес Мануель Обрадор, який також є опозиційним кандидатом, заручився підтримкою від 30,9% до 31,86% виборців. Невдачею обернулися вибори для висуванки від правлячої Партії національної дії (ПНД) Хосефіни Васкес Мота, що набрала близько 25% голосів і посіла лише третє місце.
Читайте також: Найпоширенішою виборчою маніпуляцією у світі є зміни виборчого законодавства
«РЕЗУЛЬТАТИВНА ДЕМОКРАТІЯ»
Новообраний президент Мексики успадковує від свого попередника, представника Партії національної дії Феліпе Кальдерона, каденція котрого офіційно закінчується у грудні цього року, країну, яка загрузла не лише у кривавому протистоянні між військовими та наркокартелями, а й у халатності, корупції та зловживанні владою на всіх рівнях. Сьогодні Мексика є 13-ю за масштабами економікою світу, але 33% її населення перебувають у злиднях, а ще 10% – на межі фізичного виживання. На американському континенті ця держава посідає одне з чільних місць за показником соціальної нерівності. Дотепер більшість промислових потужностей перебуває там у руках лічених технократів, а вся економіка, від харчової промисловості до мас-медіа, монополізована.
Події останніх 12 років показали, що очікуваний мексиканцями прихід до влади Партії національної дії, яка завдяки перемозі Вісенте Фокса під час парламентських виборів 2000-го несподівано вирвалася на лідерські позиції на внутрішній політичній арені, та сподівання щодо реальних змін себе не виправдали. До цього часу в Мексиці не відбулось ані формування громадянського суспільства, яке може ефективно впливати на внутрішню політику, ані помітних зрушень у бік демократизації. По закінченні ери гегемонії ІРП ані Фоксові, ані Кальдерону не вдалося знайти демократичних механізмів для утримання своєї влади й законності в країні. Це до великої міри є визначальним фактором у питанні, чому досі після шести років війни з наркомафією влада не змогла подолати мексиканських картелів і мінімізувати нелегального трафіку зброї та наркотиків із Латинської Америки до США.
Очевидно, що другий владний термін, який ПНД приніс у 2006-му Феліпе Кальдерон, був не чим іншим, як іще однією шестирічкою гальмування демократичних зрушень у Мексиці. І хоча донині він стверджує, що саме його зусилля допомогли країні не перетворитися на рай для наркоторгівців, він буде чи не першим у її історії президентом, на рахунку якого 55 тис. життів співгромадян. Така ситуація, ймовірно, спричинилася до поразки ПНД на цьогорічних виборах та перемоги кандидата від ІРП Енріке Пенья Ньєто, який пообіцяв мексиканцям запровадити програму так званої результативної демократії, зокрема підвищити економічне зростання до 6% за рік, лібералізувати ринок праці, створити додаткові робочі місця і стишити полум’я розпочатої Кальдероном війни з наркокартелями. Також програма реформ Ньєто включає зростання обсягу приватних інвестицій та часткове зняття державної монополії на видобуток нафти.
Читайте також: Звідки тече золото
КОРПОРАТИВНА СИСТЕМА
Упродовж 70 років (аж до поразки 2000-го на президентських виборах) ІРП була символом однопартійної автократичної політичної системи. Попри те що Конституція держави за моделлю США закріплює розподіл влади на федеральному рівні, мексиканський президент фактично зосереджує в своїх руках усю повноту влади. Упродовж десятиліть обрані від ІРП президенти одноосібно призначали й усували сенаторів, губернаторів і суддів вищої інстанції, часто були задіяні у фальсифікації виборів та незаконних призначеннях на найвищі державні посади. В країні діяла система dedazo, коли президент називав свого наступника після особистого відбору, практично так само, як це відбувалось у путінській Росії.
Абсолютна влада мексиканського гаранта спиралася на корпоративну політичну партійну систему, а та, своєю чергою, на поліцію, робітничі профспілки й аграрні організації, підконтрольні особисто йому. Відтоді тамтешнє телебачення перебуває в держмонополії, хоча інші медіа, зокрема паперові, наділені більшою незалежністю. Контроль за державними справами було здійснювано завдяки вертикалі національних, регіональних та місцевих босів, які стежили за ситуацією навколо найманих робітників та пов’язаних із провладним режимом великих землевласників, уплив яких поширювався на селян.
Федеральна система державного устрою Мексики на папері чітко проводить межу між владними повноваженнями федерального та загальнодержавного керівництв. Однак фактично законодавчі органи штатів контролювало офіційне Мехіко, й вони були не більш ніж відображенням політики центру. Багаторічна однопартійна корпоративна система ІРП витримала випробовування часом з однієї простої причини: централізація влади в одних руках забезпечила Мексиці певну стабільність на тлі революцій та путчів у більшості країн Латинської Америки.
ЧИ БУДУТЬ ЗМІНИ?
Нобелівський лауреат перуанець Маріо Варґас Льйоса свого часу назвав ІРП «досконалою диктатурою» за її здатність контролювати суспільне життя без вдавання до брутальних практик військових хунт, однак забезпечення позірних миру й стабільності не знімають із партії ярликів корумпованої та авторитарної. Новий мексиканський президент іще муситиме довести, що політсила, яку він репрезентує, після 12 років в опозиції переосмислила свої традиційні владні моделі, демократизувалася не лише на рівні усних заяв лідерів. ІРП треба показати, що нині вона вже не та, яка криваво придушила виступ продемократичної студентської молоді на площі Тлателолько у 1968-му, за президентською примхою націоналізувала банки 1982 року і сфабрикувала результати виборів глави держави 1988-го. Досі під великим питанням лишається, чи таки здатна ІРП нового покоління, яку репрезентує щойно обраний Пенья Ньєто, вивести Мексику з нинішнього соціального та економічного колапсу, модернізувати й демократизувати її.
Читайте також: Мексика: халва з перцем