Природно, що економічна криза супроводжується зростанням безробіття. Адже коли чисті доходи підприємств знижуються – власники повинні зменшити або власні прибутки, або виробничі витрати.
Як саме вони намагаються це зробити відчули вже, наприклад, у металургійному секторі: повна чи часткова зупинка виробництва та вивільнення працівників. З позицій бізнесу ці кроки логічні, але чи мають з такою логікою погоджуватись уряд і профспілки? Масове скорочення штатів призведе до збільшення витрат фонду соціального страхування від безробіття. В принципі, власники були б не проти перекласти на плечі держави фінансові витрати на скорочення штатів (за допомогою бюджетних субсидій відповідного фонду). Проте уряд уже й так підтримує Пенсійний фонд через бюджет. А він може не потягнути додаткових великих навантажень без запуску друкарського верстата для випуску грошей. Тому чиновники й закривають очі на те, що людей замість звільнення відправляють у примусові неоплачувані відпустки.
Більше того, міністр праці та соціальної політики бютівка Людмила Дєнісова звітує президентові, що завдяки цим заходам вдасться зберегти кваліфіковані кадри. За підрахунками міністерства, в цих відпустках уже 0,6% працездатного населення. І звертає увагу, що десять років тому під час попередньої економічної кризи таких було аж 17,4%. Вловлюєте різницю?! Так, різниця досить суттєва й не тільки в цифрах, а й у докорінній зміні правової ситуації.
Раніше в Кодексі законів про працю України (КЗпПУ) та статті 26 Закону України «Про відпустку» були норми, які дозволяли відправляти працівників за згодою сторін у примусові відпустки й вони не оплачувалися. Криза 1998–1999 років продемонструвала, що такий крайній захід масово використовувався власниками, щоб перекласти економічний тягар на плечі своїх робітників.
У 2000 році статтю 26 ЗУ «Про відпустки» суттєво змінили. Тепер працівник може звернутись про неоплачувану відпустку за сімейними обставинами максимум на 15 днів. Усі інші її варіанти, у тому числі примусовий, взагалі скасовані.
Насправді, власник не має права відправляти працівника у відпустку без збереження зарплати, – вважає Ігор Ворон, юрист-консульт Незалежної медіа-профспілки України. – Власники пробують підвести свої дії під умови частини 2 статті 84 (відпустка з інших причин – прим. авт.). Але до «інших причин» якраз і не входять проблеми простою підприємств не з вини працівників.
І що зробив наш гарант, почувши урядовий звіт, відкрив Конституцію й грізно гаркнув: «Попрошу не порушувати права наших громадян на працю та її справедливу оплату!»? Якби ж то.
Не влаштовують масових акцій протесту й профспілки. Значною мірою проблема навіть не в керівництві профспілок, а в байдужості мільйонів найманих працівників до своїх прав і економічних інтересів. Саме завдяки цьому в країні досі значна частина зарплат виплачується нелегально. Внаслідок чого не наповнюються відповідні страхові фонди, уряд закриває очі на дії власників підприємств, і пішло поїхало.