Саміт НАТО в Уельсі приніс серйозні зміни й пожвавив стратегічне мислення в Альянсі. У результаті маємо його війська на постійній ротації в Центральній та Східній Європі, масштабні навчання і План дій підвищеної готовності для швидкої реакції на нові виклики безпеки. Це суттєво. Особливо з огляду на те як Німеччина і Франція, а також більшість членів організації противляться ідеї Польщі щодо розміщення постійних баз НАТО в цьому регіоні. Тепер партія Анджея Дуди говорить про розширення початкового плану, затвердженого в Уельсі. Але це створює ризик завищених очікувань, через що варшавський саміт може видатися провалом, провину за котрий, найімовірніше, спишуть на німців. А це не добре для польсько-німецьких відносин. Зараз і німці, й американці, до речі, попереджають поляків про таку перспективу.
Що поляки часто недооцінюють, то це зміну думки в Німеччині. Поки що зрушення не настільки суттєві, як нам хотілося б, але німці значно активізувались у спільних навчаннях, розбудові сил швидкого реагування й укріпленні бази в польському Щецині.
Росію сьогодні вважають довгостроковим, а не тимчасовим викликом для НАТО. Це на рівні оцінок. Питання ось у чому: в яку конкретно політику вони виллються. Отут у нас є певні розбіжності, скажімо, між Польщею та країнами Балтії і центральноєвропейськими державами, як-от Словаччина, Чехія, Угорщина. Західні союзники не наважуються визнати Росію виключно загрозою і утвердитись у необхідності стратегічного переосмислення відносин із нею, її стримування. Це чітко ілюструє той факт, що РФ уже як могла порушила Основоположний акт про співпрацю і взаємодію з НАТО, підписаний 1997 року, а західні союзники, зокрема Німеччина та Франція, надалі прагнуть його дотримуватися, вважаючи бодай якимось документом, на засадах котрого можна вибудовувати відносини в майбутньому, якщо на користь цього стануться якісь зміни. Але прикладом переосмислення є уельський пакет заходів, про який уже йшлося: без російської анексії Криму й агресії у Східній Україні його не було б.
Читайте також: Сусідська незгода
Це важливо з політичного погляду, адже в Європи є і багато інших безпекових викликів від різних точок напруження у світі: із півдня, з Азії… Тож багато хто в НАТО вважає, що готуватися треба до відповіді на всі, а не тільки на один зі сходу. Однак польська позиція полягає в тому, що оскільки уельський пакет випливає із власне російської агресії, то й нові сили слід розбудовувати таким чином, щоб їх можна було застосувати в потенційному конфлікті з РФ, а не для стримування біженців, які пливуть до європейських берегів. Такий характер нинішньої дискусії про переосмислення ставлення до Росії та ліній розколу в ній.
У Польщі є чіткий консенсус: незалежність, безпека, стабільність та ефективна держава в Україні – її ключовий інтерес. Це розуміють в усіх політичних силах. Зміна уряду навряд чи вплине на таку розстановку. Однак польське суспільство не настільки повально проукраїнське, як здається. Коли спитати поляків, чи варто нам підтримувати Київ фінансово, понад половина скаже, що ні. Хоча це традиційна польська реакція: ми вважаємо себе доволі бідними, тому нам не подобається, коли в нас просять грошей. Але важливіше те, що думає про Україну політичний клас на рівні ЄС і двосторонніх відносин.
Тут згаданий консенсус присутній. Хоча є і твереза, дещо песимістична оцінка українських внутрішніх процесів. Більшість польських політиків та експертів, що знаються на Україні й постійно підтримують її, почуваються розчарованими, адже, на їхню думку, нинішня ситуація в сусідній державі тільки частково зумовлена війною та діями Росії. А почасти це результат неспроможності змінити країну за останні 20 років. Звісно, ніхто не вважає після Майдану, ніби українці заслужили на те, що переживають сьогодні. Країна бачиться абсолютно іншою, але подекуди зі старими елітами. У нашому політикумі відчувається роздратування тим, що українські колеги на політичних зустрічах часто малюють рожеві картинки, хоча від них чекають чесності, а не розповідей про готовність проводити реформи. Поляки сподіваються на обговорення конкретних проблем і допомоги у їх вирішенні, а ще на пояснення, чому в тому чи тому питанні відсутній прогрес.
Читайте також: Маріан Майєр: «Україні важливо набратися терпіння»
Зрештою, нас не треба переконувати у важливості України для Європи. Але коли польські колеги говорять українським посадовцям, що не бачать поступу, наприклад, у правових реформах, то у відповідь лунає емоційне заперечення. І це, мабуть, найбільше шкодить інтересам України.