Завдяки Євро ми маємо новозбудовані й золоті, звісно ж, за своєю вартістю елементи нової інфраструктури, котрі аж ніяк не є такими за своєю якістю. Причому пояснити це можна дуже просто: ніде так легко не виходить лажати, як у тій справі, результат якої тобі байдужий. Хіба Колєсніков їздитиме новими «Хюндаями», які насправді не є ані швидкими, ані зручними. Навіщо думати про нові колії, якщо закуповуєш нові потяги зовсім не заради швидкості? Завдяки Євро ми дізналися, скільки жлобства причаїлося в тих, хто займається готельним бізнесом. Така скнарість повилазила навіть у тих, хто з цим бізнесом не був узагалі пов’язаний, позаяк мав би займатися освітою. Ремонтом гуртожитків керівництво освітніх закладів почало перейматися, лише запримітивши перспективу легкої наживи.
Важко уявити, як збагатилися чиновники на одних лише відкатах з виготовлення інформаційних табличок під Євро, позаяк за час підготовки до чемпіонату їх міняли кілька разів. І навіть попри таку «серйозну» підготовку, в іноземців все ще залишається можливість милуватися монстрами на кшталт 75th RICHIA FUTBOLNOHO KLUBU «SHAKHTAR». Саме через Євро харківські даішники стали жертвами моди і насмішок в інтернеті і знову ж таки, не виключено, чиїхось відкатів. Завдяки чемпіонату ми маємо оновлене обличчя столиці: Андріївський узвіз зникає на очах, а боротьба за безпеку киян та гостей міста сягнула нових вершин – нині в багатьох районах столиці не знайти урн для сміття… Протягом останніх років Україна практично була заручницею місяця показухи, який вже встиг прославити нас на весь світ. Але за лічені дні до початку «потьомкінського чемпіонату» чомусь здається, далі буде.