Можновладці, до чиїх прямих обов’язків належить контроль над дотриманням законів, роками й десятиліттями «не бачили» в українських в’язницях нічого страшного, – навпаки, перідично водили фешенебельними камерами журналістів та іноземні делегації… Аж гульк: виявилось, камери «потьомкінські», а реалії перевершують будь-яку фантазію добропорядного громадянина, котрий із ними «живцем» не стикався.
Читайте також: Про що не сказано у фільмі «Тюрма №1»
Ну, тут усі забігали. Керівника «Лук’янівки» звільнили, Кабмін негайно виділив на ремонт тамтешніх приміщень аж 1,5 млн грн, нарешті, сам Віктор Янукович доручив генпрокуророві Пшонці «перевірити», а прем’єру Азарову – «профінансувати»… На додачу до вже згаданих півтора мільйона, треба розуміти так. Що ж, немає сумнівів: і перевірять, і профінансують, і, можливо, навіть пошлють кількох офіцерів у відставку. А що ж іще? Не вбивати ж їх, як їхні підлеглі вбивають людей – і повільно, і буквально – в місцях позбавлення волі по всій країні. От тільки чому ж ніхто не вірить у те, що ситуація покращиться радикально і принципово? Є такий варіант відповіді: тому що за правилами зони вибудовують усю країну. Зрештою, не може ж СІЗО жити за законом, якщо навіть на волі живуть «по бєспрєдєлу».
Як не крути, зона стає ознакою нашого часу. Якихось 10 років тому ми обурювалися засиллям «блатного» шансону на радіо, а тепер на ТБ жодного випуску новин без вістей із-за ґрат, частина політиків (як в анекдоті сталінських часів) – «половина сидить, половина труситься», а закон і право поступаються ще одній зеківській істині: «тайґа – закон, мєдвєдь – хазяін».
Читайте також:Україною керують за правилами «зони»