Болгарія давно викликає серйозні підозри в тих, кого непокоїть зростання впливу Кремля на Європу. 90% газу, який вона споживає, надходить із Росії. Країна – затятий прихильник «Південного потоку», газопроводу через Балкани, який РФ просуває всупереч європейським правилам щодо державних закупівель і лібералізації енергетичного сектору. Тривогу викликає й російська присутність у непрозорих банківській системі та фінансуванні політичних партій у Болгарії.
Цього місяця настав переломний момент. 3 червня ЄС прямо заявив Болгарії про необхідність припинити роботи з будівництва «Південного потоку» – проекту, який підтримують ще Австрія, Греція та Угорщина. Болгарський уряд – коаліція меншості у складі соціалістів і партії етнічних турків – негайно відмовився. Того ж таки дня Євросоюз тимчасово припинив перерахування мільйонів євро у фонди регіонального розвитку, розподіл яких уже давно відбувається через руки турецької партії «Рух за права і свободи» (болгарською ДПС). Неофіційно він пригрозив заморозити фінансування в ще більшому масштабі. Це викликало скандал у коаліції між ДПС та її союзниками-соціалістами (колишніми комуністами) – найпалкішими поборниками «Південного потоку».
8 червня американський сенатор Джон Мак-Кейн під час візиту до Софії прямо попередив прем’єр-міністра соціаліста Пламена Орешарського про проблеми в разі продовження будівництва «Південного потоку». Америці цей проект особливо не подобається. «Стройтрансгаз», один із підрядчиків, належить Ґєннадію Тімчєнку – російському олігарху, занесеному до чорного списку Білого дому через тісні зв’язки з Владіміром Путіним.
Орешарський негайно заявив про призупинення будівництва трубопроводу і проведення консультацій із ЄС. Проти цього виступив міністр енергетики, який сказав, що рішення про підтримку «Південного потоку» має «незворотний характер». Вже й без того слабкий уряд залишився без шансів на існування. 17 червня президент Болгарії Росен Плевнелієв повідомив, що політичні партії країни погодилися провести дострокові вибори восени, на два роки раніше від звичайного терміну.
Болгарський президент, переконаний прибічник євроатлантичної політики, який не належить до жодної з партій, з честю вийшов із нелегкого становища. Але йому бракує політичної бази. Дехто сподівається, що він створить політсилу для участі у виборах. Крім нього ця ситуація зіграла на руку Бойку Борисову, колишньому охоронцеві, а нині лідерові номінально правоцентристської опозиційної партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЄРБ). Найімовірнішим результатом перегонів стане очолюваний ним уряд із незмінною ДПС у ролі молодшого партнера.
Проте такі перестановки не вирішать проблем корупції та зловживання владою, що сприяли цій політичній кризі. Особливо неоднозначною є постать лідера ДПС Деляна Пеєвського – медіа-магната, якому уряд намагався доручити службу державної безпеки. Він став другим номером у списку партії на виборах до Європарламенту, але змушений був відмовитися від мандата, оскільки проти нього виступила група лібералів у Європарламенті, до якої належить і ДПС. Зараз він заявляє, що Цветан Васильєв, банкір, тісно пов’язаний із Москвою і соціалістичною партією, понад тиждень тому організував на нього замах (сам Васильєв це заперечує).
Падіння уряду може означати, що у вирішальний момент вплив місцевих магнатів переважить вплив Кремля. Але радості від цього мало.