Буквально на пальцях однієї руки можна порахувати кількість концертів в Україні не просто популярних виконавців, а тих, хто перебуває на вершині слави. Адже, на превеликий жаль, до нас приїжджають, за дуже рідкісним винятком, або вже нікому не потрібні на Заході зірки, чиї часи вже минули, або зірки, квитки на концерт яких коштують захмарні для звичайної людини гроші
Проте виступ SUM41 став справді унікальним. Адже ці хлопці дали концерт саме в рамках туру з розкрутки свого нового альбому Screaming Bloody Murder, гурт неймовірно популярний в усьому світі, а сам концерт відбувся не в пафосному Палаці культури «Україна» чи старенькому Палаці спорту, а в новому київському клубі STEREOPLAZA. Та й квитки були доволі демократичними – 250–500 грн.
Однак була і ложка дьогтю, що на совісті організаторів та самого клубу. На квитках та в анонсах зазначалося, що концерт розпочинався о 21:00. Тоді як насправді SUM41 вийшли на сцену лише о 23:00, людей же в клуб почали запускати лише о 21:30. Цілком зрозуміло, що не в музикантах. Звісно, всі ми люди, і щось може піти не за планом, але варто нагадати, що так само, навіть довше, публіка мусила в цьому самому клубі місяць тому очікувати на початок виступу гурту Brainstorm. Тоді людей протримали майже дві години перед входом, а концерт розпочався о тій-таки 23:00. Сподіваємося, що заклад зверне увагу на цю невеличку, проте прикру обставину, яка таки дратує і може зіпсувати настрій слухачів. Та повернімося безпосередньо до концерту.
Перед SUM41 на розігрів вийшов молодий український гурт O’Torvald. Хлопці зважилися вийти першими, адже, як свідчить практика, виконавець, що працює на розігріві, апріорі опиняється у невигідному становищі через те, що більшість слухачів сприймає його як зайву перешкоду перед справжнім шоу. А беручи до уваги те, що у нас мова йде про як-не-як панк-концерт, у разі якихось негараздів чи проблем, справа легко могла дійти якщо не до бійки, то щонайменше до пляшки в голову із зали. Проте фронтмен Євген Галич своєю безпосередністю, непафосністю та щирим захопленням від самого факту свого перебування на сцені перед SUM41 підкупив публіку. Особливо сподобалося пояснення Євгена сенсу виступу його гурту – мовляв, це лише спосіб безплатно потрапити на концерт кумирів. Навіть несправності з апаратурою та дуже невиразний звук, облишмо це на совісті звукорежисерів, не зіпсували справді позитивного враження від цих українських панків.
А далі був… вибух, адже на сцену, як вихор, вилетіли винуватці торжества – SUM41. неймовірна якість саунду, найвищий рівень професійної майстерності, шалена енергетика, особиста харизма й вокаліста Дерека Уіблі, й інших членів колективу змусили тисячний натовп танцювати весь час, не зважаючи на втому, задуху чи доволі неранній час. Дуже розумно була вибудувана програма, в якій чергувалися визнані хіти штибу Walking Disaster чи Fat Lip з піснями з нового альбому, які «качали» не менш, ніж більш знані треки.
Було все – й фірмове виконання пісень гурту Metallica, і перегукування з залою, і зміни інструментів. Навіть барабанщик Стів Джоз устиг проспівати пісню свого сайд-проекту The Operation M.D. А головне – був якийсь гранично інший рівень музики, саме такий, що прийнято називати словом «фірмА».
Не можна залишити поза увагою недосяжний для більшості українських виконавців контакт між залою та гуртом на сцені, якому аж ніяк не заважала англійська мова. Всі всіх розуміли і без слів. Від першого акорду публіка та музиканти сплелися в один несамовитий клубок драйву. Доволі цікаво, що самі SUM41 після концерту у своїх твіттерах написали, що вони шоковані і кількістю своїх прихильників в Києві, і тією атмосферою, що панувала в залі. А вона була справді панковою – були під сценою справжні «слеми», дружня штовханина та хороводи в залі, рокові танці тощо. Публіка як один була справжніми crazy fuckin’ motherfuckers, як любить казати сам Дерек Уіблі. Склалося враження, що SUM41 не бачили такої реальної «панкухи» з кінця 1990-х, коли вони лише починали.
Щоправда, не обійшлося без ексцесів. Вже під час виконання другої пісні We're All тo Blame, публіка продавила огорожу прямо під сценою, виникла реальна загроза для першого ряду слухачів, яких могли розчавити. Цікаво, що сам Дерек одразу це помітив та попросив охоронця витягти кількох затиснених хлопців на сцену, що й вмить зробили. Їм відтак пощастило весь концерт «ковбаситись» з українським прапором, що їм передали з зали, на сцені поруч із кумирами. Здавалось би, все гаразд. Але далі за справу взялася охорона клубу, яка почала бігати вздовж огорожі та бити людей електрошокерами.
Хай там як, однак шоу вдалося. Публіка отримала майже безперервний двогодинний сет, два виходи на біс та повну віддачу музикантів, що не так часто буває. Адже, нема де правди діти, багато хто із закордонних зірок сприймають Україну як задвірок музичного світу, тому дозволяють собі розслабитися на сцені. Канадські постпанки, здається, щиро виклалися навіть не на 100, а на всі 1000%, що в залі відчувалося, повірте, дуже гостро. Загалом це був справжній рок-концерт з великої літери, які не так вже й часто бувають в наші комерційні та попсові часи. Тож, можна ще раз подякувати всім тим, хто мав стосунок до цього свята справжньої музики, і сподіватися, що SUM41 ще завітають до України.