Поспіхом

Початок кожного дня під людський гомін знадвору і шум машин, плач із коридору – сусідська дитина вередує; чашка кави, вмикаю комп’ютер, стріч­­ка новин – злочинність, країну здають, опозиція протестує, цензура, падають літаки, катастрофи; тема у номер; хтось із підлеглих «зник з радарів»; телефонує друг позичити грошей; спізнююся до офісу; Роман Кабачій вимагає «брєдік». Буває й інакше: запах яблунь, що цвітуть за вікном, тишу порушують лише пташки. Тут немає Інтернету і кави, натомість поруч ліс і дві чорні кішки, що зазіхають відкусити тобі руку, якщо їх погладити, та головне – поспішати не треба.