Посміхайтеся – вас знімають

У суперечці водіїв і Держ­автоінспекції щодо об’єк­тив­­ної роботи вимірювачів швидкості «Візир» очікується другий раунд. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що незабаром на українських дорогах з’явиться вдосконалений варіант пристрою, який у тестовому режимі вже працює у великих містах країни. Попри наявність мораторію на його використання, накладеного Генеральною прокуратурою.

 

 

Генпрокуратура обіцяє сказати своє вагоме слово до кінця жовт­ня, – заявив на брифінгу начальник управління нагляду ГПУ за додержанням конституційних прав громадян Олексій Денесюк. Він змушений констатувати: до Генпрокуратури надійшла велика кількість скарг про незаконність притягнення до адміністративної відповідальності водіїв за надмірну швидкість, зафіксовану пристроєм «Візир». За його словами, практика підтверджує, що суди в розгляді таких справ часто стають на бік водіїв. Зокрема, лише у Донецькій та Тернопільській областях автомобілісти виграли в судах близько 400 справ.

 

Прокурорські перевірки виявили: міліціонери виносили постанови про притягнення водіїв до відповідальності без складання протоколів. Також, згідно із законом, подібні до «Візира» прилади мож­­на використовувати для фіксації порушень Правил дорожнього руху, якщо вони працюють в автоматичному режимі, без сторонньої допомоги. Однак, за інформацією Укрметртестстандарту, «Візир» не належить до категорії пристроїв, що можуть працювати в автоматичному режимі, – він здійснює фото- і відеозйомку піс­­ля відповідного налаштування працівником ДАІ. Тому ще 7 лип­­ня ГПУ винесла припис: «Візир» мож­­­­на використовувати лише під час складання протоколу як допоміжний засіб для фіксації перевищення швидкості.

 

Міністерство внутрішніх справ шукає будь-які шпаринки, щоб повернутися до повноцінного полювання на дорогах. Адже йдеться про можливість заробити не один мільйон доларів. Як не раз заявляв Юрій Луценко, один «Візир» заплачені за нього $2,8 тис. повертає вже за два тижні, а далі починається заробляння грошей.

 

За даними Державтоінспекції, лише за перший квартал цього року за допомогою системи «Візир» в Україні зафіксували майже 550 тис. порушень правил дорожнього руху, з яких понад 70% – перевищення швидкості. Результат – 156 млн грн штрафів.

 

Однак більшість штрафів накладали на водіїв лише на основі прихованого фото- і відеозапису, який здійснюють працівники ДАІ «Візирем». Хоча, окрім даних приладу, мають враховуватися й інші докази. Проте інспектори обмежуються фотофіксацією номерних знаків і навіть не намагаються з’ясувати, наприклад, хто перебуває за кермом. Не поспішають вони й зупиняти порушника, таким чином не виконуючи своїх прямих обов’язків з організації руху і наражаючи на небезпеку інших людей, вважають деякі юристи. Луценко таку думку пояснює бажанням уникнути відповідальності за порушення на дорогах. «Це спроба сильних світу цього ухилитися від відповідальності. Якщо після «Візира» потрібно ще зупиняти водія, – це прямий шлях до корупції», – сказав Луценко.

 

За даними Контрольно-ре­­візійного управління МВС України, в період з 1 січня 2007 по 31 травня 2009 року було придбано 352 комплекти вимірників швидкості «Візир» на загальну суму понад 77,7 млн грн. Постачальник пристрою – київська компанія «Елект&K», що представляє в Україні інтереси виробника – компанії «Ольвія» із Санкт-Петербурга.

 

У міністерстві стверджують, що апарати закуплено в переможця тендера, який задовольнив якістю та ціною товару. Хто, окрім «Ольвії», брав у ньому участь – загадка. Сергій Коломієць, начальник Департаменту ДАІ, якось прохопився, що пітерці звернулися зі своєю продукцією першими, якою вже на той час послуговува­лися російські колеги. Щоправда, на тамтешньому ринку, окрім «Ольвії», активно діють й інші фірми, з яких найсерйознішу конкуренцію створює «Сімікон» – виробник систем «Радіс» та «Іскра». Цікаво, що автоінспектори в Росії, як і в Україні, активно взялися розвивати автоматизовані систе­­ми спостереження саме тоді, коли підвищилися штрафи за порушення Правил дорожнього руху. При цьому росіяни теж забули підготувати потрібну законодавчу базу під «Візир», за що не раз піддавалися критиці. Однак судові випадки оскарження даних, задокументованих «Візирем», у Росії не такі масові – там знімають порушників апаратом, встановленим на штативі, а не «з руки».

Окрім України, партії пристроїв у Росії закупили Білорусь та Казахстан. Так звані розвинені країни їх не купують – там давно використовують точніші лазерні далекоміри з вимірником швидкості.

 

 

Апарати типу «Візир» мали прийти на зміну «Бар’єрам», які виробляли на Запоріжприладі. Головна відмінність «Візира» від попередника – наявність цифрової камери. А ось принцип його дії загалом нічим не відрізняється від «Бар’єра». Та й недоліки у нього такі самі, про що свідчать курйозні ситуації, які постійно виникають у різних регіонах країни. 17 січня 2009 року працівники ДАІ зафіксували за допомогою «Візира» переви­­­щен­ня швидкості водієм із Харкова Миколою Льовітіним. Як доказ порушення надали два знімки. На одному з кадрів автомобіль Льовітіна, за даними «Візира», рухається зі швидкістю 86 км/год, а на другому, зроб­­леному через 2 секунди, зафіксовано автозаправну станцію і позначено швидкість 66 км/год.

 

«Точну швидкість визначити можна, якщо в зоні вимірювання одна машина або дві однакових, – пояснює Тижню директор ВАТ «Компанія Tradex», кандидат технічних наук, колишній викладач Харківської академії протиповітряної оборони імені Говорова Роман Павлович. – Якщо автівок більше, дізнатися, яку з них вибере радар, неможливо. Річ у тім, що фотографувати машини можна щонайбільше з 80 метрів, коли вже видно номерний знак, водночас пристрій захоплює об’єк­­­ти в радіусі 400 метрів. У «Візира» наявні режими вибору «близька ціль» і «найшвидша ціль». У другому режимі справді в поле зору радара потрапляє машина, що рухається швидше за інші. У режимі «близька ціль» радар обирає авто з максимально ефективною віддзеркалювальною поверхнею. Але і в першому, і в другому випадку прилад допускає помилки».

 

Павлович розповів про цікавий експеримент. Інспектори ДАІ використовували «Візир» чітко за інструкцією. В населений пункт в’їжджають «Жигулі» на швидкості 60 км/год, за ними на відстані півсотні метрів рухається вантажівка зі швидкістю 85 км/год, трохи далі – джип на швидкості 105 км/год. «Позашляховик (у якого хромовані деталі й багато фар) і вантажівка мають більшу площу віддзеркалення, тому «Візир» фіксує їх, а «Жигулям» приписує швидкість вантажів­­ки, – розповідає Павлович. – При цьому інспектор упевнений, що робить заміри щодо легковика, але радар зачепив ціль, що найбільше «світиться», а не найближчу».

 

З подібним зіткнувся Іван Чорний, адвокат донецької компанії «Головань і Партнери». Юрист як приватна особа протягом півроку оскаржував у суді накладений на нього штраф і в травні виграв процес.

«ДАІ, використовуючи «Візир», порушує чинне законодавство, – стверджує він. – Відповідно до статті 11 Закону України «Про міліцію» міліціонери мають право використовувати не будь-які технічні засоби фото- і відеоспостереження для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а лише передбачені нормативно-пра­­во­­вими актами. Запитання «Яким нормативно-правовим актом передбачене використання радіолокаційного вимірювача швидкості «Візир»?» відповідачів загнало у глухий кут. Пояснення дорослих чоловіків у величезних кашкетах і з великими зірочками на погонах на кшталт: «Ми ж не на вулиці ті «Візири» знайшли, нам начальство їх видало» – навіть коментувати не варто. Інше питання, у яких компаній і за яку ціну начальство ті прилади придбало».

 

Як стверджує Іван Чорний, відсутність потрібного нормативного регулювання дає змогу використовувати техніку, придатність якої вельми сумнівна. Логічно було б спочатку затвердити технічні вимоги до пристроїв, призначених для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, потім у встановленому законом порядку визначити наявні на рин­­­ку прилади, які цим характеристикам відповідають. І лише після того відповідно до чинного законодавства порядку зкакуповувати відповідне обладнання.

 

 

Закиди щодо технічної невідповідності «Візира» в ДАІ відкидають. «Ми маємо підтвердження з Держстандарту, що «Візир» і в автономному, і в неавтономному режимі дає точні дані», – стверджує Юрій Луценко.

 

«Радар «Візир» допущений до застосування згідно зі свідоцтвом про визнання типу засобів вимірювальної техніки, виданим Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, – запевнила Тиждень речниця ДАІ Ніна Хмельовська. – Цей до­кумент виданий на підставі угоди між нашою країною і Росією про взаємне визнання результатів державних випробувань засобів вимірювань, а також результатів акредитації лабораторій, підписаної Держстандартом України. Є також санітарно-епіде­­міо­­ло­­гічний висновок Росії на допуск до використання радарів «Візир», який слід вважати дійсним і в Україні. Тому додаткових сертифікатів і допусків на цей прилад з нашого боку не вимагається».

 

В Укрметртестстандарті насправді не бачать приводу для нарікань на роботу «Візира». «Пристрій проходив державні випробування в Російській Федерації і занесений до реєстру відповідно до порядку, що практично збігається з порядком і вимогами, прийнятими в Україні, – стверджує керівник відділу метрологічного забезпечення параметрів руху і віброакустичних величин Андрій Іващенко. – І відповідно до міждержавної угоди його було внесено до державного реєстру України з тими самими метрологічними та технічними характеристиками, що прийняті в Росії».

 

Іващенко не виключає, що українські фахівці зможуть взя­­­ти участь у повторних випробуваннях, якщо їх проводитиме Держстандарт Росії. Хоча сенсу в їх проведенні не бачить. «Нарікань на пристрій від міліції я не чув, – каже він. – Переважно порушники нарікають – не хочуть платити. Щодо висновків Романа Павловича, то це грамотний товариш. Багато з того, що він написав, правильно, але… Ситуація, коли людина свідомо неправильно налаштувала пристрій та отримала хибні результати, можлива. Але за грамотного використання здійснювати вимірювання цим приладом можна без усіляких проблем. Думаю, реальних випадків, коли зафіксували не той автомобіль, не більше ніж десята частка відсотка. Решта – це люди, які порушили, але не тільки не хочуть платити, а й прагнуть провчити міліцію».

 

Звичайно, проблеми із сертифікацією приладів відпали, якби їх виробляли в Україні. У ДАІ стверджують, що вітчизняні підприємства таку продукцію виробляти не здатні. Однак є й протилежна думка.

 

«Українські фахівці мають усі необхідні можливості, – впевнений Роман Павлович. – У Запоріжжі виробляли один із найкращих радарів у колишньому Союзі, а в Харкові був найбільший у СРСР науковий інститут, що вивчав проблеми радіолокації. Усі ці фахівці й донині працюють, тільки в інших компаніях. Є навіть можливість випускати сучасніший пристрій, що працює із застосуванням лазера. Він виключає всі погрішності «Візира» – прилад чітко наводиться на машину, куди й прямує лазер, а вже на фото буде обведено рамкою, від якої частини авто він відбивався».