Чиновники ж на ті самі півдня повернуться за шкільні парти. Мета заходу – формування у проблемних підлітків відповідальності та вміння приймати зважені рішення. Звісно, будь-які спроби допомогти таким дітям варто вітати незалежно від політичної ситуації. Тим більше що саме в Саках проблема дитячої злочинності набула такого масштабу, що міська влада (навіть усупереч загальноприйнятому в Криму замовчуванню!) вже публічно б’є на сполох у зв’язку зі зростанням кількості правопорушень серед неповнолітніх переселенців із Донбасу. Втім, «дорослі» паралелі, які викликає форма цього заходу, влучно віддзеркалюють ситуацію на півострові. Найвищі кримські кабінети вже протягом року захоплені професійними хуліганами та серійними крадіями. На жаль, вони вдало забарикадувалися від тих, хто мусив би відправити їх на подальше «перевиховання» до пенітенціарних закладів України. І хоча Генеральна прокуратура України вчора надіслала поштою 76 кримським «депутатам» повідомлення про підозру в скоєнні ними державної зради (не будемо тут критикувати «оперативність» наших держорганів – є кому зробити це й без нас), кінець «експерименту», що затягнувся, бачиться, на жаль, справою неблизького часу…
Читайте також: Їхні слова та Богу б у вуха
Що робить хуліган, який відчуває безкарність і дорвався до влади? Правильно, він трощить і грабує. Я вже раніше згадував, що на 1 березня кримський «уряд» (вочевидь, за вказівкою Кремля) призначив широко розрекламоване припинення «націоналізації» – так жаргоном окупаційного режиму називається привласнення майна української держави й бізнесу. Тож напередодні цієї дати владні «братки» влаштували справжню «прощальну гастроль». За лічені дні вони награбували стільки, скільки раніше не встигали й за місяць. Тут і кілька санаторіїв на Південному березі Криму, і підприємства зв’язку, і всі 62 автостанції Кримавтотрансу, і Ялтинська кіностудія, і заводи (лише в Севастополі їх «віджали» 14, зокрема й Севастопольський морський завод, що належав Укрпромінвесту Петра Порошенка та вже готувався був до продажу). «Досягнення» справді вражають: загалом, за словами «прем’єра» Аксьонова, на півострові було «націоналізовано» 250 об’єктів.
Не обійшлося, звісно, й без сварок, як завжди буває серед розбійників під час розподілу здобичі. Тут показова доля «екс-віце-прем’єра» Рустама Темірґалієва. Колишній найближчий соратник Аксьонова влітку був раптово позбавлений усіх своїх посад і стрімко вилетів із Криму, сховавшись на певний час аж у Казахстані. Повернувшись згодом до Сімферополя, Темірґалієв почав натякати, що навесні 2014-го мав усі шанси стати «лідером Криму» замість Аксьонова, але шляхетно поступився тому. Останній не оцінив галантності поплічника і, вочевидь, вирішив засадити його за ґрати: днями Темірґалієву висунуто звинувачення у привласненні 300 кг золота зі сховищ кримської філії Ощадбанку. Ця деталь, здається, вичерпно пояснює раптову опалу колишнього «віце-прем’єра»: не навчився правильно ділитися. Що ж, іще піратські романи для тинейджерів попереджали: якщо ти став під прапори «Чорного Роджера» й нахапав повну скриню золотих піастрів, будь готовий до примх фортуни…
Читайте також: «Отдих на зло»
Триває Великий піст із притаманним йому комерціалізованим культом «пісних розпродажів». Власне, ці пафосні наклейки «ПОСТНЫЙ СТОЛ» у кримських магазинах варто залишити й після Великодня, бо за того «продуктового розмаїття» й тих статків, що має тепер більшість кримчан, наші столи залишатимуться «пісними» й після розговин. Священики УПЦ Московського патріархату постять, збираючи в Криму черговий «гуманітарний конвой» до «Новоросії». А тим часом їхня владна паства «привітала» з початком Великого посту братів-православних із Київського патріархату. Річ у тім, що сімферопольський кафедральний собор УПЦ КП, який уже понад 10 років міститься в будівлі ліквідованого військового інституту, мав символічну орендну плату 1 грн на рік. Нині ж кримський «парламент» підвищив її в 600 000 (прописом: шістсот тисяч) разів. Прагнучи остаточно «задушити» неугодну конфесію, міська управа вимагає від української церкви «добровольно уступіть» земельну ділянку (колись виділену вірянам для спорудження в Сімферополі нового собору) під зведення житлових будинків кримському управлінню ФСБ. Не інакше чекісти несамовито розплодилися в столиці Криму, якщо їм уже нікуди селити своїх «лицарів», окрім як у церковну огорожу. Що робити в цих умовах нечисленному церковному згромадженню, котре й без того вже позбавлене кількох своїх храмів на півострові? Хіба що благословляти проклинаючих та молитися за ненависників. Бо іншої зброї, окрім цих парадоксальних, алогічних, але, маймо віру, дієвих настанов Ізбавителя, у них не лишилося…