За день після того, як Ніколя Саркозі було засуджено до року позбавлення волі, він вальяжно роздавав автографи на презентації своєї нової книги “Прогулянки” ("Promenades", 2021) у паризькій книгарні Lamartine.
«Під книгарнею вишикувалася довгенька черга, – розповідає радіо France Info. – З дві сотні осіб прийшли підтримати Саркозі й вигукували: “Тримайся!”. Колишній президент залишається впливовою фігурою республіканців. У перспективі близьких президентських виборів багато хто вирішив висловити йому свою підтримку, – про всяк випадок.”
Ніколя Саркозі став першим президентом Франції, якого засудили до тюремного терміну — року позбавлення волі — за перевищення коштів, використаних під час виборчої кампанії 2012 року. Саркозі свою провину не визнав та відразу ж подав апеляцію, що дозволяє йому залишатись на волі. Адвокати президента відразу ж попередили, що навіть якщо апеляційний суд залишить вирок без змін, колишній президент не піде до в'язниці, а перебуватиме під домашнім арештом, з електронним браслетом. “Браслет — це вже принизливо, – наголошує правий часопис Le Fiagro. – Але справжня камера статусу колишнього керівника держави не відповідає. Він нікого не вбив та не скалічив.”
Тижневик L'Express цитує адвоката П'єр Ега, викладача права в університеті в Тулузі: “Не існує двох відповідальностей за одну помилку… Я спостерігаю розвиток очевидного правничого активізму. Варто з обережністю ставитись до французької зачарованості ганебним стовпом. Добре б дещо втамувати пристрасті.” 30 вересня Саркозі дістав другий судовий вирок. Перший, проголошений у березні, стосувався прослуховування журналістів та зловживання владою. Колишній лідер його також оскаржив.
“Я хочу, щоб до мене не було упередженості, – заявив Саркозі в інтерв'ю радіо RTL. – Щоб судочинство ставилося до мене, як до будь-кого іншого. Я боротимусь до переможного кінця, щоб справедливість було встановлено.” Адвокати колишнього президента наголошують, що особисто він “жодної фактури не підписав, не схвалив жодного кошторису”, тому не мусить бути покараний.
“Йдеться не про фальшиві фактури, а про перевищення фонду на €20 млн, – наголошує лівий часопис Le Monde. – Саркозі не міг не бути в курсі того, що бюджет кампанії майже вдвічі більший, ніж дозволено… Сама кампанія здійснювалася в стилі екстравагантного шоу. Нині йому також нічого не заважає підтримувати свою високу публічну присутність, видавати книги та регулярно виступати з коментарями на телебаченні”.
Опоненти політика втішені “правовим прогресом” та “відлякучим прикладом”, що містить у собі черговий вирок Саркозі. “Це — нова планка, яку виставлено майбутній президентській кампанії, – зазначив у розмові з Тижнем правник Ніколя Каде. – Заявка на нові правила гри, чесніші та прозоріші. Саркозі блефує й намагається здолати судочинство політикою. Нехай, це його війна! Суспільство ж зацікавлене краще контролювати своїх політиків.”
Другий вирок, схоже, не надто похитнув позиції колишнього лідера на політичній шахівниці Франції. У день вироку прем'єр-міністр Жан Костекс “суто приватно” запевнив його “у своїй дружбі та прихильності”. “Мене це розчулило, – відгукнувся Саркозі в коментарі для радіо France Info. – Я дуже чутливий до такої підтримки, але й не здивований, бо добре знаю цю людину. Я дістав тисячі й тисячі дзвінків, мейлів. Люди ж не дурні, вони все бачать.”
За інформацією часопису La Croix, Саркозі також зберігає добрі взаємини з Макроном, на презентацію книги його демонстративно приходила підтримати колишній міністр юстиції Рашида Даті, навідувались інші відомі політики. “З'їзд партії республіканців — 4 грудня, – пише La Croix. – Підтримка з боку дуже впливового політика багатьом не зайва.”
Сайт Gala.fr у репортажі з книгарні Lamartine розповідає, що “студенти-правники ставали в чергу до Саркозі, щоб з ним сфотографуватися. ”Демонстративно обійняти тата завітав найстарший син — Жан, cповнений компліментів допис розмістила у себе на сторінці в Instagram дружина президента, актриса Карла Бруні. “Це — нівеляція принципів правової держави, – обурюється сайт лівої орієнтації Mediapart. – Cаркозі — приклад французького декадансу. Наші публічні дебати не мають послідовності.”
Французька преса пише про справу Саркозі як прецедентну, наголошуючи на тому, що у розвинених демократіях президентів не часто відправляють за ґрати. Натомість для недавніх колоній така практика — майже будні, варто лише уважно придивитись до новітньої африканської та азійської історії. Географічну зону експерименту розширює епізод Саакашвілі у Грузії. “Президентська недоторканість закінчується разом з мандатом, – зазначив у розмові з Тижнем правник Ніколя Каде. – Настав час позбавитись монархічної сакральності у ставленні до керівників держави. Але не варто й впадати до іншої крайності — потурати пристрастям юрби, яка чекає видовищ. Судочинство — це перевірка на відповідність нормам. Однакова для всіх. Нічого іншого.”