Це порушення Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, підписаного президентом США Рональдом Рейґаном і радянським лідером Міхаїлом Ґорбачовим 1987-го. Згаданий договір був одним із численних домовленостей щодо контролю над озброєннями, які поклали край холодній війні. Росія вважає той документ неактуальним і наполягає, що протиракетні системи Америки в Східній Європі потребують реагування. Що ж робити американцям?
Є спокуса вдатися до жорстких методів: розірвати договір і розробити американський відповідник GLCM. Конгрес уже проголосував за виділення коштів на дослідження й розробку нової зброї (що Договором допускається). Президентська Адміністрація теж схиляється до такого варіанта.
Проте таке рішення ідеально вписується в гру, замислену Кремлем. Росія матиме чудовий привід вийти з Договору про ліквідацію ракет і знищити один з останніх бастіонів епохи обмеження озброєнь, що прийшла на зміну холодній війні (інші бастіони, зокрема Договір про звичайні збройні сили в Європі, давно зійшли нанівець).
Ще гірше те, що поява нової зброї в Європі призведе до конфлікту між США та європейськими союзниками, а Росії тільки того й треба. Кремль веде проти Заходу війну, засновану на принципі «поділяй і володарюй». Тактика охоплює підпільну діяльність у соцмережах, енергетичні й інфраструктурні проекти з політичним підґрунтям, дипломатичні гамбіти. Так само, як СРСР у 1970-х і 1980-х роках, Росія ставить за мету переконати європейців, що Сполучені Штати пхають носа куди не слід і нехтують союзниками.
Нинішні часи відрізняються від тодішніх тим, що тепер в американців немає військової потреби дорівнюватися до росіян за рівнем озброєнь. НАТО суттєво перевершує РФ за військовою технікою. У США вже є малопомітна високоточна крилата ракета класу «повітря — поверхня» JASSM, здатна носити ядерні боєголовки. Американці можуть оснастити такими ракетами літаки на аеродромах у Великій Британії чи відправити у європейські води військові кораблі, озброєні ракетами середньої дальності морського базування. Розвинулися сенсорні технології й засоби спостереження, а це означає, що американці та їхні союзники в НАТО набагато краще знають, як Росія та інші супротивники переміщують ракети наземного базування. Нині не початок 1980-х, коли посилення американської ракетної присутності в Європі було життєво важливим тестом для західної сили волі на противагу могутнішому суперникові.
Читайте також: На Одещині відбулися успішні випробування української крилатої ракети
Натомість Америці треба закривати військові прогалини, що справді мають значення. Найголовніша проблема НАТО — маневреність військ: інфраструктурні перешкоди й бюрократична тяганина призводять до того, що переміщення сил Європою триває кілька тижнів, а не днів чи годин, як це має бути за кризових обставин. Оснащення та досвіду, що були отримані за часів холодної війни, уже давно немає. Вихід може бути таким: посилити присутність США в Польщі завдяки додатковій бригаді тилового забезпечення на аеродромі в Повідзі. Логісти, звичайно, не такі привабливі, і вони лишають військово-промисловим компаніям куди менше можливостей заробити, ніж на контрактах зі створення нової ракети. Та їхня робота важлива. Величезний знак біля польської бази з написом «Форт Трамп», без сумніву, схвально оцінять у Білому домі.
Крім того, США не повинні піддаватися тиску й рятувати Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, закриваючи бази в Польщі та Румунії. Вони не спрямовані проти Росії (роздивіться мапу: якщо Путін накаже завдати ядерного удару по Америці, ракети полетять над Арктикою, а не над Східною Європою). Ці бази захищають Європу від потенційних ракетних атак Ірану. Адміністрація Трампа має опиратися будь-яким спробам Росії чи її європейських чирлідерів проводити недоречні паралелі між цими базами й Договором про ліквідацію ракет.
Кожен може сказати дурницю. Та посол Кей Бейлі Гатчісон мала б пам’ятати, що тема обмеження озброєнь вкрай нудна й робота дипломатів полягає саме в тому, щоб такою вона й залишалася.
———————————————————
Наприкінці жовтня НАТО планує найбільші з часів холодної війни військові навчання на Півночі Європи. Маневри Trident Juncture 2018 проводитимуться в Норвегії, у них візьмуть участь близько 45 тис. військових із 31 країни, крім того, буде залучено 150 літаків, 60 кораблів і більше ніж 10 тис. одиниць техніки. Під час навчань перевірятимуться спроможності з перекидання сил швидкого реагування Альянсу в Північну Атлантику та Ісландію у стислі терміни. Зазначається, що це є відповіддю на розгортання Росією нових ракетних систем.