Порушення спокою

 

 

 

 

 

 

 

 

Cтартувавши з Півден ної Пальміри, фестиваль сучасного мистецтва Black/North SEAS («Моря: Чорне/Північ не») протягом двох років проїдеться віддаленими від столиць приморськими містами Старого Світу. У тому ж складі учасників, які з 24 до 31 травня мали дивувати одеситів та гостей нашої «Перлини біля моря» виставами, перформансами, геппенінгами, інсталяціями та іншими формами contemporary art, точну назву яким, можливо, ще й не добрали. Принаймні, більшості наших глядачів, до яких зверталися митці, такі художні прояви виявилися геть невідомими.

 

 

Море – не лише обов’язкова умова урбаністичного ландшафту, але й центральна метафора проекту. Слушно вирішивши, що розділяти Європу на буржуазну та посткомуністичну вже не так актуально, як це було до розширення ЄС, організатори імпрези від ідеї розмежування все ж не відмовилися. Хіба вододіл цього разу принципово інакший: південь і північ.

 

За словами ідейного натхненника SEAS Кріса Торча, мистецтво не має бути затисненим у чотирьох стінах і побаченим купкою шанувальників. Якщо воно чогось варте, то обов’язково знайде відгомін у серцях людей, і в такий спосіб перетвориться на територію для спілкування. Власне зі спілкування все й почалося: різні за національністю та паспортними даними митці парами їздили до маленьких містечок на «побачення». Дует добирали ще й за принципом фахового контрасту – театральний режисер і скульптор або дизайнер і актор. Справді креативним особистостям, які жили поруч, розмовляли, їли-пили, раділи життю й вели спеціальні щоденники, вистачало й тижня, аби придумати власний мобільний мініпроект, який би передавав дух саме цієї місцини. З найбільш вдалих пропозицій, придатних для подорожей та демонстрації, врешті й склали фестивальну програму.

 

 

 

Свій непростий характер Одеса показала з першого фестивального дня, який ознаменувався поневіряннями двох взірцевих для цієї імпрези артефактів. Спочатку скульптурну інсталяцію «Фантомат» албансько-македонського театрального режисера Дрітеро Касапі (нині живе в Швеції), та болгарського художника Венеліна Шурелова, мали розташувати на Приморському бульварі. Тут повинні були лунати й звуки Borderline («Розділова лінія») – складеної з християнської, єврейської та мусульманської молитов саунд-інсталяції норвежки Сірі Германсен. Влада міста й дозвіл дала. Тільки не попередила, що наразі тут триває грандіозний ремонт: свою звукову ін- сталяцію створюють відбійні молотки та гуркіт укладачів тротуарної плитки. «Фантомат» і «Розділова лінія» слухняно переїхали до іншого улюбленого місця прогулянок відпочивальників і аборигенів – Міського саду. Й скромно присусідилися біля входу одного з ресторанів, адміністратори якого виявилися не дурними й одразу викликали міліцію. Стражі порядку не примусили на себе чекати. Спантеличеним європейцям пояснили, що їхні дії тягнуть на дрібне хуліганство. Представники органів правопорядку поцілили «в яблучко». Поки арт-критики й куратори до півня- чого хрипу сперечаються, чим є сучасне мистецтво, одеські міліціонери дали йому напрочуд влучне визначення – порушення громадського спокою. Врешті «Фантомат» розташувався неподалік на Дерибасівській, де публіка досхочу набавилася з його ігровими скульптурами. Наче кепкуючи у відповідь над людом, таблички з поясненнями щодо призначення семи гуманоїдоподібних голів причепили так низько, що інсталяціям буквально довелося кланятися в пояс, аби зрозуміти, що й до чого. Зате потім захват був безмежний. Кидаєш копійчину до тім’ячка – і на плазмових екранах в очах «прибульців» починають миготіти відеосюжети. Наступного дня арт-розвага пересунулася на Потьомкінські сходи.

 

 

У цей час театральна аудиторія чекала на побачення з легендою євро-пейської режисури Евженіо Бар- бою. Більш показової фігури для проекту SEAS годі уявити: італієць за походженням, він знайшов себе на європейській півночі – спочатку в Норвегії, а остаточно вкорінився в Данії. Коли Барбу питають, де його батьківщина, він, не замислюючись, відповідає: «Для мене це поняття окреслюється не землею, нацією чи культурою, а людьми, яких я знаю і які чесно роблять свою справу». Простіше кажучи – театром, яким він живе понад 40 років. А ще конкретніше – театром «Одін», який являє собою і діючий колектив (25 осіб – 13 національностей), і експе- риментальний майданчик для досліджень можливостей театральної антропології.

 

До Одеси Барба прибув із двома подарунками. Під час 5-годинного майстер-класу, який під суворим наглядом метра блискуче провела його асистентка Джулія Варлі, добровольців ознайомили з абеткою голосових і тілесних тренінгів. Тобто тією частиною роботи майстра, яку важко переоцінити. Багаторічні зусилля над виробленням особливої театральної мови із залученням традиційних східних практик та езотеричних технік дозволили Барбі закласти фундамент особливої акторської системи. Від артистів він вимагає граничної уважності до мікрорухів, жестів, міміки – «думати тілом».

 

А те, що акторам Барби до снаги грати з найтоншим нюансуванням емоцій та образів, можна було відчути на перегляді вистави «Сіль». Історія за мотивами роману Антоніо Табуччі «Все пізніше й пізніше» оповідає про жіночий варіант Одіссея – героїня актриси Роберта Кареррі мандрує середземноморськими островами, «шукаючи» назавжди втраченого коханого. Під акомпанемент чудернацьких інструментів, якими оперує її партнер Ян Ферслев, вона виголошує, відбиває підборами, виспівує, витанцьовує тугу за тим, що не повернути. Вистава камерна, щімка рівно настільки, наскільки це потрібно, аби не збитися на істерику, вивірена до дрібниць. І попри відчутну південну чуттєвість, по-північному прохолодна. Як сіль – уособлення втраченого часу, котра розсипана по сцені й наприкінці дійства дощем проливається на героїню.

 

 

 

Розповідаючи, чому він погодився взяти участь у фестивалі, Евженіо Барба зізнається: «Я спочатку пручався. Та мені сказали пароль – «Одеса». Це магічне місто, яке перебуває в центрі моєї уявної географії». Так само фантазійна для перформанс-групи Hotel ProForma і вся Україна. 30 і 31 травня данці демонструватимуть виставу «Звільнення», в якій задіяні 1 актор, 1 кіноекран, 2 манекени і 220 навушників. Глядачів відправлять до віртуальної подорожі з екскурсоводом Владіміром Набоковим. Формальний привід – три роки, проведені письменником на Кримському півострові. Митець голосом актора Йогансена Ліллеоре розповість про свою внутрішню роздвоєність і мрії про метеликів.

 

Натомість у клубі «Вихід» нідерландські витівники з театральної групи Wunderbaum розігруватимуть із себе пересічних туристів з Європи. Незалежні фінансово, ці колишні гегемони, а тепер заможні буржуа, розважаються візитами до «бідних країн», котрі, на їхню думку, відчайдушно прагнуть приєднання до ЄС. Двоє хлопців не просто розмовлятимуть між собою, але й намагатимуться зачепити завсідників клубу й спровокувати на актуальні геополітичні балачки. Так що welcome від 19.00, знання англійської обов’язкове. Тільки тримайте себе в руках.