У новій редакції визначається єдина термінологія і підходи в організації роботи для будь-яких цільових груп (людей з інвалідністю, безробітних, осіб, які зазнали насильства в сім'ї тощо); основні напрямки державної політики у сфері надання соцпослуг; права і обов'язки одержувачів, завдання постачальників соціальних послуг.
Також передбачені підстави для визнання осіб, сімей, такими вимагають соцпослуг (шляхом оцінки потреб особистості, сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах); єдиний порядок надання таких послуг (звернення про надання соціальних послуг, в тому числі в електронному вигляді);
Крім того, в документі визначені нові підходи щодо оплати соціальних послуг – з огляду на доходи особи, а не наявність рідних і близьких (на даний час одиноким особам соціальні послуги надаються безкоштовно, іншим – за диференційовану плату).
Відповідно до закону, соцпослуги повинні надавати професіонали: державні, комунальні організації або ж громадські об'єднання, благодійні або релігійні організації, які надають соцпослуги без здійснення підприємницької діяльності.
Непрофесіонали можуть надавати соціальні послуги лише своїм родичам, з якими разом проживають.