Як це часто буває, новини з Близького Сходу водночас і обнадіюють, і кидають у відчай. Чи стане Арабська весна провісницею нової демократичної епохи в Єгипті, найбільшій країні регіону, після того, як тамтешні громадяни вперше змогли вільно обирати нового президента? Чи, навпаки, жахливі події в Сирії, яка стрімко падає в прірву громадянської війни, позначать нову еру нестабільності, репресій і неспокою в арабському світі?
Читайте також: Від сирійського режиму, схоже, слід чекати ще більшого насилля
За жорстокістю події в Сирії перевершили все, що було в цій країні від початку перших виступів проти президентства Башара Асада понад рік тому. Систематичне холоднокровне винищення цивільного населення в містечку Хула, де серед жертв є і жінки, і не менше 40 дітей, об’єднало весь світ в єдиному пориві засудження дамаського режиму. Утім, надходять нові свідчення щодо продовження бійні, й, схоже, зупинити наростання кровопролиття немає жодного способу. Як і прогнозував Тиждень, місія колишнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, який хотів домогтися припинення вогню й почати політичний діалог, провалилася з тріском: ані повстанці, ані урядові війська не бажають скласти зброї. І справді, кілька найжахливіших звірств, учинених пропрезидентськими збройними формуваннями, сталися після того, як обидві сторони погодилися з цим планом.
Світ безпорадний і не може втрутитися. Захід не має більше жодного бажання встрягати в іще одну воєнну авантюру в мусульманській країні. У Ліги арабських держав немає ні військ, ні зброї, щоб протистояти уряду Сирії. А Росія, яка все ще не хоче припинити співпраці з режимом Асада, заблокувала всі кроки до нових санкцій чи втручання з боку ООН. Цим вона послала чіткий сигнал Дамаскові: можна продовжувати жорстоке придушення незгодних. Деякі закордонні діячі, зокрема британський міністр закордонних справ Вільям Гейґ, уже попереджують Сирію: якщо вона не припинить убивств, Захід може почати озброювати повстанців, встановить буферні зони та гуманітарні коридори на кордоні з Туреччиною і розпочне військові дії проти режиму Асада.
Небезпеку несе те, що насильство у республіці поширюватиметься і знищить усі здобутки Арабської весни. Бойові дії вже й так просочуються на територію Лівану. Йорданія побоюється напливу біженців, а налякані тамтешні радники підказують королю вповільнити політичні реформи, зачекати й подивитися, чи не впливатиме зміцніла ісламістська опозиція в Сирії на відносини з Йорданією. У Лівії міжплемінна ворожнеча вже загальмувала кроки до створення нового демократичного уряду, і є чіткі ознаки того, що антикаддафівські сили почали мститися колишнім урядовцям та всім пов’язаним із режимом Джамахірії. Схоже, в Дамаску зрозуміли: той, хто має владу, мусить бути готовий застосувати силу, щоб зберегти перевагу й не дати ворогові закріпитися.
Читайте також: Розкол в оточенні Башара Асада набирає обертів
Чи став Єгипет променем світла в цьому темному царстві? Чи змогли нещодавні вибори виправдати сподівання тисяч протестувальників, які торік заполонили площу Тахрір і вигнали Мубарака? Навряд. Тому що важко уявити собі гірший результат президентських перегонів: усі кандидати з числа поміркованих центристів вибули зі змагання, а обидва, які залишились у фінальному турі, ймовірно, тільки поглибили б розкол у єгипетському суспільстві.
Якщо оберуть Ахмеда Шафіка, останнього прем’єр-міністра в уряді Мубарака, за яким стоять силовики з правлячого кабінету, то для мільйонів це стане поверненням старого режиму. Але якщо переможе кандидат від ісламістів Мохаммед Мурсі, то у світських колах і серед коптської християнської меншини здійметься справжня тривога, бо ісламісти стають надто сильними. «Брати-мусульмани» й партія салафітів «Аль-Нур» і так уже мають майже три чверті місць у парламенті. Мурсі заявив, що дотримуватиметься угоди з Ізраїлем і поважатиме меншини в Єгипті, але є побоювання, що президент-ісламіст за сприяння парламенту намагатиметься впровадити в державний закон норми шаріату і може спровокувати тіньових силовиків на переворот, бо ті злякаються, що втрачають владу.
Розкол у суспільстві ще більше поглибився по закінченні суду над екс-президентом Єгипту Мубараком, двома його синами й кількома колишніми міністрами. Багато громадян вітали засудження колишнього правителя до довічного ув’язнення, хоча є сумніви, що він просидить у в’язниці більш ніж кілька років. Але виправдальний вирок синам Мубарака й кільком високопоставленим політикам, звинуваченим у корупції, шалено обурив ісламістів та велику частину молоді. Якщо ці присуди спричинять нові демонстрації та вуличні заворушення, країна, вже накрита хвилею злочинності, котра зазнала масового відпливу інвестицій і спаду економічної діяльності, стане некерованою. Це може посприяти приходу до влади нової «сильної руки» за підтримки військових або запровадженню суворого ісламістського режиму. У будь-якому випадку надії демократів на суспільство плюралізму можуть розбитись ущент.
Читайте також: Режим Башара Асада не має шансів вижити
В інших близькосхідних державах реформи теж далеко не просунулися. У Бахрейні утиски протестувальників із числа шиїтської більшості послабилися, але зрозуміло, що сунітська королівська родина біля керма, а надто прем’єр-міністр, якого підтримує Саудівська Аравія, не має жодного наміру надавати шиїтам усю повноту політичних прав. Ер-Ріяд закрутив гайки власній шиїтській меншині в східних нафтоносних провінціях, відтак не може бути й мови про якусь подальшу політичну реформу системи під владою престарілих правителів із Саудівської династії. А на півдні, в Ємені, ситуація зайшла в глухий кут після відходу від влади (після 34 років правління) президента Салеха. Зміна керівництва виявила глибокі розходження між племінними угрупованнями, силовиками і прибічниками «Аль-Каїди», яких стає дедалі більше. Вибух бомби, приведеної нещодавно в дію терористом-смертником, якого вважають членом «цієї організації», став явною ознакою посилення боротьби за владу в цій зубожілій країні. Тим часом зовнішній світ, особливо Америка, занепокоєний могутністю «Аль-Каїди» в Ємені й потенційною загрозою судноплавству в районі Баб-ель-Мандебської протоки.
Заворушення, викликані Арабською весною, дещо відволікли увагу від двох інших джерел нестабільності в регіоні: постійних провалів нових перемовин між ізраїльтянами та палестинцями й чимдалі більшого напруження через спроби Ірану створити ядерний арсенал. Нещодавні переговори в Багдаді між представником Тегерана з ядерної політики й так званою групою П5+1 (п’ять постійних членів Ради Безпеки плюс Німеччина) в деяких країнах Заходу вважають ознакою того, що нарешті міжнародні санкції проти Ірану почали давати результати. Але надії, що цей процес посприяє прориву в ядерному питанні, не справдилися. Тегеран дозволив ядерним інспекторам ООН частково продовжити їхню місію, але не погодився припинити своєї програми чи піти на якісь реальні поступки. Він зголосився на багдадський діалог почасти для того, щоб запобігти будь-яким нападам із боку США або Ізраїлю на свої дослідні ядерні центри, а почасти, щоб побачити, наскільки серйозно Захід говорить про застосування нових санкцій. Іран зробив висновок, що Захід усе ще збирається продовжувати економічний тиск, тож швидко облишив поступливість.
Що стосується палестинського питання, то уряд ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу посилив свою більшість у Кнесеті, уклавши угоду з центристською партією «Кадіма», щó дало змогу уникнути нових виборів. Це зробить уряд незалежнішим від партій релігійних меншин і теоретично розв’яже руки для поновлення перемовин із палестинцями. Та наразі не видно жодних ознак, що уряд збирається це робити. А колишній прем’єр-міністр Егуд Барак нині пропонує, щоб Ізраїль в односторонньому порядку відмовився від частини Західного берега річки Йордан. Цей заклик розсердив як ізраїльських правих, так і учасників перемовин із боку Палестини.
Тож наразі не спостерігається прогресу на Близькому Сході. Великі сподівання Арабської весни зійшли нанівець через застій в економіці, збільшення масштабів безробіття, криваву політичну боротьбу та страх перед зростанням злочинності й нестабільності. Тож Близький Схід залишається непрогнозованим «гарячим» регіоном.
Читайте також: Хаос у Сирії може розпалити нову громадянську війну в Лівані