Цього липня Алексісу Ципрасу довелось піти на крок, проти якого він виступав під час усіх передвиборчих кампаній та публічних виступів уже на посаді прем’єра — прийняти новий план економічної допомоги від Євросоюзу, що для грецького населення фактично означало продовження обридлого режиму економії ще на п’ять років.
Таким чином, Ципрас почав втрачати легітимність — і не лише тому, що діяв у напрямку, на 180 градусів протилежну передвиборчим заявами, а і через ігнорування результатів червневого референдуму, на якому близько 62% греків голосували проти домовленостей із Європейським Союзом. Не дивно, що рейтинг Ципраса почав стрімко падати: ще у червні він був на позначці у 50%, а вже у серпні скотився до зовсім скромних 30%.
СІРІЗА внаслідок його рішення також почала тріщати по швах: представники радикально налаштованого крила один за одним почали виходити з її лав. Ці депутати на чолі із Панайотісом Лафазанісом, міністром енергетики кабінету Ципраса, почали створювати нову політичну силу під назвою Народна Єдність, яка мала б втілювати саме той, «істинний» антиєвропейський (у риториці членів політсили — антиімперіалістичний) курс, від якого відхилилась СІРІЗА.
Знову вибори
За такого розвитку подій Алексіс Ципрас прийняв єдине правильне для себе рішення: 20 серпня подав у відставку і оголосив перевибори, які мають відбутись уже цими вихідними — 20 вересня. Чому це рішення було правильним? Адже Ципрас міг би сидіти до кінця свого терміну, маючи більшість у парламенті, — проте в такому разівін би точно втратив усі шанси на продовження політичної кар’єри після наступних виборів. Для того, аби зберегти лідерство як у країні, так і у партії, Ципрасу потрібно було діяти швидко. Рішення про відставку мало одразу кілька переваг для нього.
Читайте також: Оптимісти в обороні
Перш за все, він показав свою впевненість у правильності прийнятого рішення стосовно кредиту, яке, як він неодноразово наголошував, було безальтернативним. Його проєвропейська позиція грає водночас за і проти нього: хоч греки і обурюються режимом економії, їх переважна більшість все ж хоче залишитись у єврозоні — так показало опитування, проведене організацією Metron Analysis, згідно із яким 82% опитаних не хочуть повертатись до дхарми.
Окрім того, вихід радикалів із СІРІЗА означає для Ципраса гармонізацію політичного середовища та відсутність конкурентів. Ті члени партії, що залишаються, цілковито підтримують скандального прем’єра, а радикали із «Народної єдності» хоч і встигли за місяць оформити партію та випустити політичну програму, у якій пропонують відмову від допомоги ЄС, вихід із єврозони та припинення політики економії. Однак вони зовсім не мали часу на те, аби переконати у своїй правоті розгублений електорат.
Симпатії виборців
За останніми екзит-полами розподіл сил виглядає наступним чином:
Як бачимо, Народна Єдність спромоглась набрати лише 4,1% голосів — це найрадикальніші прихильники СІРІЗА. Лафазаніс та компанія ледве долають тривідсотковий виборчий бар’єр.
Тим не менше, розкол всередині СІРІЗА призвів до того, що у порівнянні із січневими виборами втратила 5,3% голосів і впритул наблизилась до своїх конкурентів — консервативної партії Нова Демократія, яка у червні обрала нового лідера — Вангеліса Меймаракіса. Таким чином, цієї неділі боротьба розгорнеться саме між Ципрасом та Меймаракісом.
Ці дві партії наразі вже не настільки ідеологічно різні, наскільки були ще у січні. Алексіс Ципрас перестав бути радикалом — він перетворився на лідера своєї країни, який у важкий час здатен іти на поступки і домовлятись із партнерами. Це повною мірою відображається у новій програмі СІРІЗА, з якої прибрали радикальні пункти стосовно скасування режиму економії. Теперішня СІРІЗА є ліво-центристською і протистоїть право-центристській Новій Демократії — це класичний для європейських партійних систем поєдинок за «золоту середину», масового виборця.
Читайте також: Греція: еволюція боргу
У Ципраса на руках є два козирі. Перший — він має спільну мову із лідерами європейських країн, отже може розраховувати на їх підтримку під час впровадження своєї майбутньої стратегії. Другий — виборчий закон, який передбачає бонусні 50 місць у парламенті партії-переможцю виборів, навіть якщо вона випереджає конкурента на десяті долі відсотка. Екзит-поли дають йому підставу розраховувати на ці півсотні мандатів, які стануть хорошою базою для побудови більшості.
Але очевидно, що на виборах 20 вересня СІРІЗА отримає приблизно на два десятки місць у парламенті менше, ніж після січневих виборів. Окрім того, партія Незалежні Греки, теперішні партнери Ципраса по коаліції, за результатами екзит-полів знаходяться на межі проходження до парламенту і можуть таки у нього не потрапити. Такий сценарій змусить Ципраса шукати нового партнера — ним цілком може стати Комуністична партія Греції.
Наш інтерес
Дострокові вибори у Греції є важливими і для України, адже саме після них Греція прийматиме рішення, чи потрібно ратифікувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС — наразі лише вона та Кіпр це не зробили.
Читайте також: Французи про грецьку кризу: Розлучення ніколи не бувають щасливими. Тим більше, коли йдеться про великі гроші
Перспективи виглядають позитивно за будь-якого сценарію, адже обидва можливих прем’єри повинні дати ратифікації зелене світло. Ципрас не захоче ставити під загрозу свої новостворені контакти із європейськими лідерами, а Меймаракіс, як нове обличчя, у разі перемоги також намагатиметься не йти на конфлікт із ЄС. Єдиний фактор, який може затримати ратифікацію — це міграційна криза, а він від греків не залежить.