Так само як первісна людина ідентифікувала намальований образ на стіні печери із самим зображуваним, так і сучасні предмети масової культури ототожнюються із соціальним статусом їхнього власника. Цю думку висловлює Умберто Еко, міркуючи про статус символів у постіндустріальному суспільстві. Хоча нині обсяг нанесених на поверхні міських споруд графіті ніскільки не поступається часам минувшини, утім, винайдення популярних коміксів можна вважати новою сторінкою в символізації міфологічних зображень. Образи героїв красномовно свідчать про неабияку їхню міць.
І хоча комікси остаточно ще не здали своїх позицій, із ними успішно конкурують мультиплікація та кіно. Супермен є чи не найбільш упізнаваним персонажем у пантеоні новітніх супергероїв. Його важко з кимось сплутати: чорнявий, синьоокий, підборіддя з ямочкою, синє вбрання із золотавим поясом, червоні чоботи, плащ та обрамлення стегон, а головне — на грудях він має знакову літеру S на тлі щита. Упродовж останніх 80 років Супермен манить мільйони шанувальників поп-культури своїми пригодами як персонаж коміксів, газет, фільмів, радіо та телевізійних шоу, відеоігор. Він є героєм неймовірних оповідей, придуманих американцями Джері Сіґелом і Джо Шустером, які вперше випустило видавництво DC Comics у 1938-му в дебютному Action Comics#1. Його впізнають під багатьма іменами: Великий Синій
Бойскаут, Чоловік зі Сталі, Чоловік Завтрашнього Дня тощо.
Читайте також: Технології впливу
Його історія майже хрестоматійна. Людину, яку звати Кал-Ел, а на Землі Кларк Кент, хоча найчастіше Супермен, батько-науковець на ім’я Джор-Ел відправив із планети Криптон за мить до її знищення. Його взяла під опіку сімейна пара. Тут майбутній герой поступово проявив і об’єднав в одне ціле всі властивості своєї особистості, як-от міцне тіло, вміння літати, протидіяти ядерним вибухам, лежати на сонці тощо. Ці дивовижні сили допомагають йому долати безліч труднощів. Навіть якщо його вбивають, Кларкові вдається неодмінно відродитися. Він мешкає у вигаданому місті Метрополіс, працює журналістом часопису Daily Planet, має пасію Лоіс Лейн, а також суперника Лекса Лютера. А крім того, є спільником Бетмена та Чудо-жінки, супергероїв команди Ліги справедливості. Історії про Супермена здебільшого різняться, не зберігаючи однозначної лінії. Вони співіснують ніби апокрифи. У ранніх версіях Супермен не надто переймається шкодою, яку він може завдати іншим. Надалі автори відпрацювали спеціальний кодекс поведінки персонажа: він ставав гуманним, скромним, чуйним і керувався почуттям справедливості та моральними нормами. Його основними ворогами були злочинці та корумповані політики, але згодом ними ставали вже набагато підступніші та могутніші постаті.
У збірці статей «Супермен і філософія. Як учинив би Чоловік зі Сталі?» (2013) є чимало спроб порівняти сучасну міфологію супергероїв із філософськими ученнями. Приміром, Арно Боґертс пише, що серед багатьох концепцій важко обрати більш відповідну, ніж учення про ніцшеанську надлюдину (Übermensch), чиї властивості пересилюють кондиції звичайних смертних. Як і надлюдина, Супермен могутній, творчий, шляхетний, непідлеглий і життєствердний. Але також співчутливий, а це вельми контрастує з надлюдиною.
На додачу Супермена частенько зображують як захисника слабких і пригноблених, вірного основним ідеалам і цінностям, що нагадує радше Робін Гуда чи Зорро. Замість того щоб бути творцем нових моральних цінностей, він, навпаки, дотримується традиційної моралі. Ба більше, Супермен є самим утіленням любові до людства та прихильності до правди й відданості американському способу життя. Він допомагає іншим зовсім не заради влади, не зі страху, а просто тому, що вважає це долею, яку обрав для себе. Він аніскільки не перевершує суспільство, до якого належить, і не прагне жити «потойбіч добра і зла». Вельми повабною є і розвідка Карстена Фоґа Нільсена, де Супермен і Бетмен порівнюються як близькі друзі. Щоправда, вони надто різні, особливо коли йдеться про їхні погляди на людську природу. Супермен, Кларк Кент, виріс на невеликій фермі в Канзасі зі своїми батьками, які вчили його підтримувати інших. Він схиляється до думки, що людство добре й здатне до постійного самовдосконалення. Бетмен має набагато похмуріший, цинічний погляд на людину, бо він не звідав щасливого дитинства. Для нього боротьба за існування є безпосереднім наслідком людської жорстокості. У Бетмена хоч і є невелике коло довірених друзів, із якими він співпрацює, та навіть їхньої підтримки замало, щоб забути про вбивство його батьків. На думку Бетмена, люди завжди готові захищати власні інтереси, навіть якщо треба вдаватися до насильства.
Читайте також: Суспільство показного споживання
Супермен і Бетмен мають розбіжні погляди на людську природу, державу та суспільство. Бетменові близька Гоббсова концепція держави, що постала в результаті суспільної угоди заради уникнення «війни всіх проти всіх». Від укладання угоди природа людини не змінюється. Вона завжди залишатиметься егоїстичною істотою, готовою реалізувати свої бажання будь-якими засобами. Людській природі властиво багато недоліків, і вони незмінні. Натомість Супермен наслідує позицію Геґеля, підтримуючи державу й людське суспільство такими, як вони є. Люди — соціальні створіння, що визнають суб’єктами інших подібних до себе істот. Держава репрезентована інститутами, які на соціальному рівні дають змогу взаємодіяти всім членам суспільства. Бути громадянином держави означає брати участь у повноцінному політичному бутті. Тож люди здатні до вдосконалення в межах суспільства: вони перебувають у єдиній спільноті, визнаючи одне одного.
Наш виклад можна підсумувати позицією Еко: спостерігаючи за пригодами супергероя, читачеві/глядачеві/гравцеві часом непросто не піддатися звабі ототожнення з ним. Міф про Супермена сприймається ніби з уявленням про те, що його таки вдасться реалізувати в реальному житті.