Сеголен Руаяль, колишня кандидатка в президенти Франції, висловлюючись на українські теми, вкотре ставить воза поперед коня. На її думку, війна триває, бо президент Зеленський «надто часто виступає перед парламентами світу». «Треба заборонити переповідати жахи!» – пропонує пані Руаяль стосовно репортажів з Бучі та Ізюму, Маріуполя та інших українських міст, де російські військові катували й винищували цивільних. Колишню кандидатку в президенти на назвеш визнаним лідером думок, проте вона залишається помітною фігурою на політичній шахівниці Франції.
Цими днями родичі загиблих в Маріуполі, за підтримки французької асоціації Stand With Ukraine, зареєстрували судовий позов проти Сеголен Руаяль. У позові йдеться про публічно висловлені сумніви щодо бомбардування пологового будинку в Маріуполі, який, на думку Руаяль, у той день «був порожнім». Згодом соціалістка ніби вибачилась, уточнивши в своєму твіттері, що «ніколи не заперечувала воєнних злочинів». Допис прочитався як загальна абстракція, бо жодної конкретики про загиблих українських цивільних він не містив. Наступна репліка про війну в Іраку та «самотність» тодішнього французького президента Жака Ширака, який виступав проти тієї війни, лише додав плутанини, замість прояснити справу.
«Вибачення пані Руаяль незрозумілі, бо з них не ясно, що сталося в пологовому будинку в Маріуополі, – зазначила в розмові з Тижнем речниця асоціації Stand With Ukraine Алін Бейл-Кремер. – У своїх вибаченнях, які цитує Liberation, вона вдруге заявила, ніби маріупольський театр під час вибуху стояв порожнім. У Маріуполі журналісти, неурядові організації та міжнародні інституції задокументували незліченну кількість жертв, а фото однієї з них від Associated Press облетіло всю планету. Але Руаяль знову сіє сумніви». Частина французького політичного істеблішменту і зокрема інший колишній кандидат у президенти, крайній правий Ерік Земмур, вітає соціалістку зі «сміливим кроком». Справді? Підміна свободи слова поширенням брехні дійсно вартує оплесків? Щоб розібратись з цим, судовий розгляд зовсім не виглядає зайвим.
Читайте також: Анджей ДУДА: Російський імперіалізм у війні з Центрально-Східною Європою
Збиткуватись з пам’яті загиблих породіль та немовлят на мужність не тягне. З точністю до навпаки, такі дії підпадають під визначення негаціонізму — твердження, що заперечує факт скоєного злочину. Під час виступу на BFM TV колишня кандидатка в президенти, коментуючи злочини російської армії на окупованих територіях назвала їх «пропагандою Зеленського». «Це жахливо – виходити і транслювати такі речі, аби тільки мирному процесу зашкодити!» – знов поміняла вона місцями причину з наслідком. У розумінні Руаяль мирний процес «гальмує» не нападник, який продовжує вбивати, руйнувати, катувати українців, а вперті жертви, що чинять спротив, з якогось дива.
Відвідати Україну та побачити на власні очі Бучу, Гостомель, Ізюм Руаяль відмовилась. Не вміє визнавати помилки та заперечує реальність? Свідомо поширює неправдиві твердження та сподівається на безкарність? Про реальні мотиви політичної діячки судити складно. Натомість відомо, що якоїсь помітної суспільної ролі вона сьогодні не відіграє, і дуже схоже, що трохи залишившись без роботи, Руаяль шукає популярності за рахунок скандальності. Поверховість? Популізм? Цинічний розрахунок? Брак ґрунтовних знань у царині міжнародної політики та історії? Співпраця з росіянами? У світлі останніх викриттів щодо грошей, які щедро роздає Москва західним політикам, все може бути. Якщо справа буде визнана прийнятною для розгляду та дійде до суду, слухання обіцяють не бути нудними.
Читайте також: Інша Німеччина
Приємно відзначити, що керівник французької Соцпартії, перший секретар Олів’є Фор чітко відмежувався від інсинуацій Руаяль на українські теми. «Мир в Україні унеможливлений не жертвами вторгнення, а бажанням Путіна до завоювань!», – написав він у твіттері. «Військові злочини задокументовані, заперечення цього є образою для вбитих, зґвалтованих, катованих!, – зазначив Фор у іншому дописі. – Жертви не є паліями війни. Поки не буде доведено протилежне, українці є учасниками опору у війні, яку вони не вибирали.»
Європейські політики настільки звикли просувати російські наративи, що певна частина з них, не замислюючись, інтегрувала московське бачення до свого власного. Страх повномасшабної війни у себе вдома та небажання переглянути власні стереотипи стає для таких осіб світоглядною пасткою, з якої чим далі, тим важче вибратися. Запит на «хороших росіян» росте та набуває панічних характеристик, бо велика кількість кандидатів на цю роль провалює конкурс. Звична картина світу швидко деформується, а від старих, комфортних звичок відмовлятись так не хочеться… Зокрема, важко звикати до того, що українці навчились захищатися. На полі бою, в інформаційному просторі та в судових інстанціях. На часі – новий підхід до такого поняття, як відповідальність, юридична та моральна. Цілком може статися, що Сеголен Руаяль доведеться засвоювати нові навички за допомогою судових слухань.