ХАМАС через його криваві вбивства ізраїльських цивільних має зіткнутися з найжорсткішою реакцією Заходу. Для Брюсселя й Берліна це означає визнати провал своєї тривалої палестинської політики.
Надаючи щедру фінансову допомогу Палестинській автономії (ПА), ЄС хотів зміцнити її інституційні структури задля створення майбутньої демократичної палестинської держави. Але насправді це сприяло протилежному. Керівництво Палестинської автономії на чолі з її давнім вічним президентом Магмудом Аббасом використало щедре фінансування автономії, включно з коштами на зарплати й пенсії, для цементування своєї монополії, на владу на автономних територіях, на встановлення дедалі репресивнішого авторитарного правління й на подальше посилення своєї позиції проти Ізраїлю.
Відколи релігійний екстремістський рух ХАМАС прийшов до влади в Газі 2006 року, Палестинська автономія отримала додаткові важелі впливу на донорів, щоб змушувати їх дотримуватися зобовʼязань. Побоювання, що ХАМАС може захопити владу й на Західному березі, змусило їх продовжувати підтримувати позірно світський і поміркований режим у Рамаллі.
Але насправді Палестинська автономія повністю корумпована й давно не функціонує. Аббас 18 років не давав проводити вибори й геть не стримується в антисемітизмі, включно з нахабними виправданнями Голокосту. Палестинська автономія прямо не засудила нещодавні звірства ХАМАСу, хоча Аббас начебто заявив у свіжій телефонній розмові, що вбивства «не представляють палестинський народ». Ті, хто хоче продовжувати фінансувати Палестинську автономію, щоб запобігти її колапсу, а отже, і захопленню влади ХАМАСом на Західному березі річки Йордан, не розуміють, що «поміркований» режим ФАТХ у Рамаллі, по суті, нічим не відрізняється від панування терору радикальних ісламістів у Газі.
Читайте також: Росія заплатить, бо підтримує ворогів Ізраїлю
Антагонізм між ФАТХом і ХАМАСом ґрунтується головно на суперництві за владу, а не на фундаментальних ідеологічних розбіжностях. Тоді як ХАМАС недвозначно відкидає будь-які компроміси з Ізраїлем і відкрито пропагує повне знищення єврейської держави, керівництво Палестинської автономії офіційно демонструє принципову готовність до переговорів. Але заявляють вони про це насамперед задля заспокоєння Заходу. Насправді ж будь-яку потенційну угоду з Ізраїлем сприймають у найкращому разі як перший крок на шляху до «звільнення» всієї Палестини.
Аббас і його послідовники з екзистенційних причин не зацікавлені в справжньому мирі з єврейською державою. Якби це сталося й палестинська держава постала б у мирному співіснуванні з Ізраїлем, їм довелося б самостійно відповідати за розвиток своєї країни. Натомість, перекладаючи всю провину за страждання палестинців на Ізраїль і даючи міжнародній спільноті утримувати себе як вічну жертву, вони забезпечують собі вічне паразитарне правління.
Однак останнім часом керівництво Аббаса опинилося під сильним тиском через мирні «Авраамові угоди» Ізраїлю з Обʼєднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном, Марокко й Суданом, а також через зближення єврейської держави із Саудівською Аравією. Воно відчувало небезпеку, що саудити й інші арабські держави змусять його прийняти умови миру, про які вони могли б домовитися з Ізраїлем у нього за спиною. Вибухонебезпечна ситуація, спричинена терором ХАМАСу, яка принаймні на сьогодні внеможливлює таку ізраїльсько-арабську угоду, аж ніяк не є незручною для керівництва Палестинської автономії.
Щодо платежів ЄС на гуманітарні цілі в Газі нині німецький уряд стверджує, що вони аж ніяк не йдуть на користь ХАМАСу. Але це викликає сумніви, адже БАПОР, ця жахливо роздута організація ООН з надання допомоги тільки палестинцям, через яку розподіляється значна частина цих коштів, підтримує тісні звʼязки з ісламістськими екстремістами.
Читайте також: Чим може закінчитися війна Ізраїлю з Сектором Газа?
У будь-якому разі ця допомога обʼєктивно означає підтримку ХАМАСу. Вона звільняє ХАМАС від обовʼязку піклуватися про добробут населення Гази, яка перебуває під його контролем. Так він може безперешкодно спрямовувати свої ресурси на озброєння для подальшого звірячого терору. Допомогу Газі, за винятком невідкладної надзвичайної допомоги, можна допустити лише тоді, коли злочинна влада ХАМАСу буде повністю зламана.
Утім, консенсусу про дві держави ніколи не буде досягнуто й із ФАТХом. У Палестині має відбутися фундаментальна зміна поколінь, яка усуне владні структури авторитарних «визвольних організацій» і спричинить справжню демократизацію палестинського суспільства. Справжній мирний процес можливий лише з новим керівництвом, яке відмовиться від войовничого культу насильства й мучеництва «палестинського спротиву» в усіх його варіантах і зробить своїм пріоритетом процвітання власного суспільства.
Терористична війна ХАМАСу проти єврейського народу, керована Тегераном, — це не регіонально ізольоване явище, а частина всесвітнього військового наступу проти всієї демократичної цивілізації, яким керують і який організовують Росія, Іран і Китай. Те, що вся увага західної громадськості зараз прикута до Близького Сходу, загрожує виграшем передовсім Кремля, який спекулює на тому, що Захід послабить свою підтримку України.
Тому було б потужним сигналом, якби ЄС вилучив кошти в структурно не здатного до миру палестинського керівництва та спрямував їх на озброєння й відбудову України. Цим він дав би зрозуміти, що бачить розрахунок російського агресора та його союзників на те, щоб послабити й виснажити Захід через розпалювання воєнних конфліктів у всьому світі, і сповнений рішучості зірвати його.