Помилки резидентів

Про успіхи розвідки завжди мовчать, вона нагадує про своє існування лише провалами. Два тижні тому українського військового аташе в Бухаресті викрили у зборі оборонних таємниць Румунії і вислали на Батьківщину. Невідомо, чи діяв дипломат безпосередньо в інтересах Служби зов­нішньої розвідки України (СЗР), однак інцидент дав підстави згадати про найбільш утаємничену спецслужбу країни. Якщо ледь не кожен крок Служби безпеки України (зі структури якої СЗР виокремилася лише 2004 року) зараз висвітлює телебачення, то зовнішня розвідка засвітилася хіба що участю у перемовинах зі звільнення судна «Фаїна» і його українського екіпажу.

 

 

Протягом усіх років незалежності в держави не було чітких уявлень про свої національні інтереси, як наслідок – завдання, які ставили перед спецслужбами, були досить загальними. Зокрема, здобути випере­джальну інформацію про можливі негативні наміри іноземних держав проти України складно з огляду на багатовекторність зовнішньої політики. Адже в разі невдачі, провалу розвідників дипломатичних ускладнень не уникнути. А цього жодним чином не можна було допустити у відносинах зі стратегічними партнерами, якими є майже всі держави: США, Велика Британія, Росія та інші країни СНД, ЄС. Водночас саме вони виявляли чималий розвідувальний інтерес до України. Це значною мірою впливало на роботу вітчизняної розвідки. Понад те, в обивателя складалося враження, що її не існує в природі. З аналогічними проблемами зіткнулася й військова розвідка, що переважно зосереджувалася на роботі аташату, вивченні відкритих джерел (буквально збирала розвіддані, читаючи іноземну пресу) та роботі з технічними засобами (радіоперехоплення тощо) про­­­ти сусідніх держав.

Усередині спецслужб окреслилась інша негативна тенденція: перетворення СБУ з елітного органу державної безпеки на ще одну правоохоронну структуру. Це помітно понизило статус і престиж спецслужби, крім того, створило перед­умови для поступового втягування її у внутрішньополітичну боротьбу та корупційні схеми.

 

Лише 2004 року українська розвідка була сформована як самостійна структура. Така схема діє у США, Росії, Ізраїлі, Англії та решті країн, чиї спецслужби традиційно вважаються сильними й ефективними. Передусім це дає змогу від­окремити розвідку – структуру, по суті, правопорушувальну – від Служби безпеки, що є частиною правоохоронної системи.

 

 

Єдиним критерієм ефективності роботи розвідки має бути не здобута нею інформація, а власне випадки її реалізації в державних інтересах. Адже розвідка – справа недешева, і тому вона має бути дієвим інструментом політики, а не показовим інститутом держави, таким собі «потішним військом», яке існує, щоб лише показати: ми не гірші за інші країни.

 

Нині немає загрози повномасштабної агресії проти України. Тож основні зусилля розвідки перенесено на інші напрями, що безпосередньо пов’язано з визначенням нових джерел і характерів загроз для держави.

 

Зовнішньополітична сфера. Головним розвідувальним завданням є своєчасне попередження вищого керівництва країни про виникнення прямих зовнішніх загроз, випере­джальне викриття небезпеки переходу будь-якого супротивника до прямих чи опосередкованих дій, а також можливого їх змісту і масштабів.

Внутрішньополітична сфера.

 

Фінансово-економічна криза поставила державу і суспільство у складне положення. Драматизм ситуації поглиблюється хворобами росту нашої молодої держави і практично цілковитою незахищеністю людини від багатьох загроз її свободам, власності та особистому життю. Відбувається різка поляризація суспільства, його роздирають соціальні та релігійні протиріччя. Не зупинено процесу послаблення держави, владні функції якої деформують корумповані чиновники і напівкримінальні фінансово-промислові структури. Проблемою є вибір шляхів і засобів блокування подальшого розвитку всіх цих негативних явищ та процесів.

 

Фінансово-економічна сфера. Тут загрози безпеці України формуються насамперед унаслідок на­в’язування Росією і Заходом моделей та програм економічного реформування, кредитів іноземних фінансових структур під українські соціально-економічні перетворення, набуття західним і російським капіталом сильних позицій впливу у стратегічно важливих галузях економіки (паливно-енергетичний комплекс, металургія, банківська сфера, машинобудування, аерокосмічна про­­мис­ловість тощо). Дуже серйозною формою втручання у внутрішні справи України з боку деяких сусідніх держав є їх вельми просунутий політичний та економічний лобізм власних інтересів в органах української законодавчої і виконавчої влади, який вони вже не вважають за потрібне приховувати.

 

Боротьба з тероризмом. Україну з її чималою територією, небезпечно чисельним прошарком бідного населення та ідеологічним вакуумом, що досі зберігається, розглядали і розглядають як поле для геополітичних експериментів. Низ­­ка традиційних і нових релігій при цьому використовуються не як релігійно-філософські вчення, а як інструмент геополітики. Додаткову загрозу становить порівняно легкий доступ до високих технологій, що перетворює транснаціональні підпільні угруповання на серйозного супротивника для низки держав. Терористична небезпека матиме тенденцію до збільшення, тому в структурі СБУ сформовано Антитерористичний центр (АТЦ). У зовнішній сфері боротьба з тероризмом покладається на департамент зовнішньої контррозвідки і безпеки СЗР. У разі посилення небезпеки виникне потреба створити нові структури, відповідальні за боротьбу з конкретними формами вияву тероризму (за прикладом, зокрема, підрозділів із боротьби з курдським та вірменським тероризмом у турецьких спецслужбах, «палестинським напрямком» в ізраїльських спецслужбах).

 

Крім того, було б доречно розглянути можливість створення у структурі зовнішньої розвідки власного бойового формування за прикладом «Альфи» СБУ. Сьогодні розвідка відповідає за безпеку українських дипломатичних пред­став­­ни­цтв, ­однак не має власного спецназу для їх фізичного захисту. Наприклад, для охорони посольства у Багдаді відправляли бійців Антитерористичного центру. І якщо в цьому окремому випадку була можливість налагодити необхідну взаємодію на місці, то на майбутнє слід ураховувати, що спеціалізація бійців АТЦ не має нічого спільного із завданнями розвідки. І в критичний момент знову доведеться імпровізувати.