Помідорна диктатура

Протягом літа ціни на овочі, вирощені в Україні, трималися на незвично високому рівні й дешевшати не поспішали. Продавці стверджують: за нинішніх умов овочева продукція дорожчає й у полі, й по дорозі в магазини. Та коли чуєш, що селяни змушені продавати закупівельникам помідори по 50 коп., а на базарі вони коштують вже 5 грн, хочеться заволати: «Грабують!»

 

 

Нинішнього року прогноз урожаю овочів в Україні був дуже позитивним. Ще місяць тому фермери бідкалися, що через це ціни сильно впадуть. Однак останні новини і з полів, і з базарів звучать зовсім інакше – на півдні врожай овочів псується внаслідок спеки, а на заході – бо зливи. Відповідно, продавці на ринках говорять, що овочі надалі не подешевшають, а тільки дорожчатимуть. Це стосується «найходовішого» товару – огірків, баклажанів, помідорів, перцю, навіть картоплі. Ціна суттєво не впаде і на кавуни з динями. Чи справді це так? У пошуках відповіді на це питання Тиждень прослідкував усі етапи, які проходять овочі та фрукти на шляху до споживача. Оптовий фруктово-овочевий ринок «Фермер» знаходиться на окраїні Києва й значно поступається за розмірами відомим на всю країну ринкам одягу чи будівельних матеріалів. Та й асортимент тут не такий і вражаючий: стандартний набір овочів для борщу чи салату, а от асортимент фруктів ширший.

 

Зараз найбільше пропонують помідори та сливки. Оптова ціна на помідори – від 2,5 грн за маленькі, до 7 грн за великі рожеві, які в народі називають «бичаче серце». На інших київських ринках уроздріб ці самі помідори продають по 4–10 грн. Зранку та навіть удень переважна більшість покупців – роздрібні торгівці з усього Києва. Хоча ринок і оптовий, тут з невеликою націнкою можна придбати овочі й фрукти вроздріб. Традиційно ще на підступах до ринку стоять рядком бабусі – вони перепродують продукцію, яка почала втрачати товарну якість або ж залишки партій, куплених дешево у заїжджих оптовиками. ПОСЕРЕДНИКИ Найбільші проблеми в дрібних фермерів. Вони змушені витрачати багато часу на вирощування, а потім збирання врожаю. Добре, якщо поряд є місто з базаром, а що робити, коли ринок далеко? Покинути врожай і самому торгувати на базарі – загроза, що врожай без догляду перезріє чи пропаде. Найняти додаткових працівників – зростають витрати й зменшуються і без того малі прибутки. Коли через погодні умови, такі як нещодавня спека, врожай визріває одномоментно, в селян практично не залишається вибору, як здати його за копійки перекупникам або на переробні заводи. Наприклад, фермери кажуть, що переробники скуповують помідори по 50 коп. за кіло. І якщо раніше приймали овочі будь-якої якості, навалені прямо в кузов вантажівки, то тепер вимагають фасувати їх у тару, щоб не було давлених. Інколи схема продажу вітчизняного товару спрощується до одного учасника: виробник в особі дрібного сільського господаря і є кінцевим реалізатором. Проте подорожчання пального, концентрація роздрібного продажу й укрупнення товарного виробництва сприятимуть тому, що років за десять тітоньку із села за овочевим прилавком можна буде побачити хіба в кіно.

 

Тим не менше, обставини змушують фермерів продавати товар саме перекупникам. В кожній області є місця, куди невеликі господарства вивозять свою продукцію. Середні та великі часто мають прямі контакти з посередниками й відвантажують продукцію прямо з поля. За словами деяких оптовиків, сьогодні якісні помідори на півдні України можна придбати по 1,7–2,5 грн за кіло. Є й дорожчі. В одному з господарств поруч з Кіровоградом цей товар пропонують по 1,2–1,5 грн. Приблизно 25–50 коп. на кіло – витрати на транспортування, залежно від відстані. Виходить, що на кожному кілограмові посередник заробляє 1–2 грн. Кажуть, що за день можна продати до 5 тонн помідорів. От і рахуйте, хто більше має: фермер, який із ранньої весни дбав про врожай, чи посередник, який лише перевозить продукцію з точки А у точку Б? Прибутки роздрібних продавців можна навіть не враховувати, хоча вони теж накручують свої 40–50%.

 

Світлана, підприємець із Дніпропетровщини, яка торгує оптом на ринку «Фермер», сумнівається, що проголошені урядом наміри прибрати посередників між фермерами та покупцями вдасться реалізувати. Хіба для дуже великих господарств, які й зараз часто постачають свою продукцію напряму. Причини дві: сьогодні ніхто, крім посередників, не буде мотатися від поля до прилавка, та й магазини самі закуповують продукцію в оптовиків, бо так зручніше.

 

 

Ввезення овочів і фруктів в Україну здійснюють десятки компаній, але левову частку ринку ділять між собою п’ять найбільших, які працюють з великим асортиментом як звичних для українського споживача продуктів, так і товарів, здатних перетворити похід «за вітамінами» на пізнавальну екскурсію. Імпортер, особливо дрібний, через невеликі обсяги замовлення певного продукту може закуповувати товар у великих іноземних компаній, що мають угоди з виробниками на пріоритетні поставки. Стандарти ЄС щодо продукції рослинного походження (зовнішнього вигляду та вмісту хімічних речовин) доволі жорсткі, тому на столі вітчизняного споживача можуть з’явитися «неправильні» з погляду вибагливих європейців овочі й фрукти.

 

Перед тим, як потрапити на базар, у магазин або в заклад громадського харчування, продукція проходить через посередників, яких прийнято називати дистриб’юторами. Їхнє завдання – оперативно постачати потрібну кількість овочів і фруктів в роздрібну мережу. Дистриб’ютор, як правило, не забезпечує доставку товару від виробника – для цього винаймають спеціалізовані транспортні компанії, котрі володіють необхідним транспортом. Наприклад, для того, щоб центральноамериканський банан дістався України незіпсутим, його транспортують спеціальні кораблі«банановози», в їх трюмах підтримується постійна температура 13,50С.

 

Дистриб’ютор може відвантажувати продукцію зі складу чи мати точки продажу на оптових площадках. Таких, як ринок «Фермер» у Києві чи «Шувар» у Львові – це найбільші овочево-фруктові торговельні майданчики у своїх регіонах. Чим менший ланцюг посередників, тим меншу ціну може встановити роздрібний продавець.

 

 

Наразі маємо парадоксальну ситуацію: базарна продукція, що мала би бути найдешевшою, постійно дорожчає внаслідок збільшення кількості посередницьких ланок. І цей процес, судячи з усього, триватиме й надалі. Натомість, принаймні в теорії, найкращі можливості для зниження цін отримують… овочево-фруктові відділи великих мережевих магазинів або супермаркетів. Адже вони мають змогу організувати найкоротший ланцюг постачальників, а також мінімізувати транспортні витрати за рахунок краще організованої логістики й великих партій товару.

 

Однак сьогодні, попри наявність закупівельних команд і мережеві знижки, великі магазини продовжують програвати «овочеві війни» «базарній» торгівлі. По-перше, в асортименті: на пристойному базарі ви знайдете весь овочево-фруктовий спектр: від селянської бульби до екзотичних манго чи авокадо. Причому картоплю можна вибрати білу, червону, середню, велику чи яку заманеться. Така сама ситуація і з екзотами: їх у різних продавців можна купити на різних стадіях дозрівання. По-друге, супермаркети програють в якості: теоретично вона не повинна залежати від того, продається товар з лотка на базарі чи лежить на полиці магазину. Але доволі часто, проходячи овочево-фруктовими відділами магазинів, дивуєшся – як таке взагалі можна було закупити для подальшого продажу. По-третє, існують кадрові проблеми: менеджери роздрібних мереж скаржаться, що знайти досвідченого закупівельника овочів і фруктів не так просто, адже більшість професіоналів отримують добрі заробітки й у оптовому сегменті.

 

Попри це, магазини, особливо великі, мають цілковиту можливість «бити ціною» «базарні» овочі та фрукти. По-перше, завдяки скороченню кількості посередників на шляху від виробника до власних полиць. Оптимальним варіантом для магазину є пряма дистрибуція, тобто схема, за якою товар доставляє сам виробник або його структура. По-друге, великі мережі мають перейти до запровадження передоплати за фруктово-овочеву продукцію. Наразі вони намагаються отримати від постачальника якомога більшу відстрочку платежу за отриманий товар або наполягають на оплаті товару тільки після його реалізації. Тож, в умовах швидкого обертання «фруктово-овочевих» грошей та існування потужної конкуренції з боку базарних торгівців, ладних платити одразу при отриманні товару, посередницька ланка не приймає пропозиції магазинів на величезні обсяги закупівлі без передоплати.

 

Однак наразі маємо те, що маємо: базари вже системно подорожчали, а супермаркети ще не подешевшали. Судячи з усього, період сезонного «обвалу» цін на овочі буде цього року дуже коротким. І тим, хто не встигнуть досхочу наїстися придбаними в цей час дешевими помідорами, залишиться хіба що перейти на імпортні банани.