За словами міського голови Львова Андрія Садового, «ті, хто у 1990 році були причетні до організації вікопомного ланцюга Злуки, в один голос говорять, що без Михайла Гориня він би не відбувся».
«Але це лише один знаковий епізод з його життя. В Україні сьогодні небагато людей, за якими нація могла б звіряти правильність свого шляху. Михайло Горинь, безумовно, був один з них, – додав, за повідомленням, Садовий.
Михайло Горинь, один із «шістдесятників», був уперше арештований за «антирадянську агітацію і пропаганду» 1965 року і отримав шість років таборів суворого режиму.
Після звільнення він брав активну участь у роботі Української Гельсінської спілки, у виданні самвидавівського часопису «Український вісник». 1981 року був арештований удруге і засуджений на 10 років таборів особливо суворого режиму і п’ять років заслання. 1987 року, в часи «перебудови», був помилуваний.
Михайло Горинь став одним із організаторів створення Народного руху України, став головою секретаріату Руху. У 1995–97 роках очолював Українську республіканську партію; в 1997 році став одним зі співорганізаторів Республіканської християнської партії. З 2000 до 2006 року також очолював Українську всесвітню координаційну раду.
Читайте також: Бути Людиною…