Резолюція, прийнята польським Сенатом згадує різні шляхи владнання стосунків з Росією після холодної війни і цей список, зокрема, складають такі документи: “Угоду про партнерство і співробітництво ЄС — Росія (1994), Спільну стратегію ЄС щодо Росії (1999), чотири спільні простори ЄС — Росія (2003-2005), Партнерство заради модернізації, Партнерство заради миру (1994), Основоположний акт НАТО — Росія (1997), Раду НАТО — Росія (2004), Росію прийняли до Ради Європи, G8, Світової організації торгівлі й регіональних форм співпраці в районі Арктики, Балтійського й Чорного морів, – зазначає автор і пише, – Німеччина зробила окремий внесок у відносини з Росією завдяки політиці «зміни шляхом об’єднання». Усі ці зусилля Росія брутально відкинула, реагуючи у відповідь агресією”.
Автор стверджує, що поступки у політиці лідерів інших країн стосовно Російської Федерації сприймаються нею не як заклик до співпраці та налагодження контактів: “Чергові жести й поступки в її бік лише спонукатимуть можновладців у Кремлі продовжувати свою дотеперішню політику збройних нападів на сусідів і анексії частин їхніх територій, а також і далі корумпуватимуть, залякуватимуть, а якщо вважатимуть за потрібне, то й убиватимуть і громадян інших держав, і власних. У такій ситуації вести щодо Росії політику, яка спирається на принципи business as usual і лише риторично засуджує її дії, коли водночас Москві надсилаються сигнали про мовчазну згоду на подальшу агресію (а «Північний потік-2» в Кремлі не можуть потрактувати інакше) — це морально ганебно, а з політичного погляду — помилково, бо здатне призвести до трагічних наслідків”, – стверджує Журавський вель Ґраєвський.
Читайте також: Чи збільшує "Північний потік-2" енергопотсачання до Європи
Прийнятим проєктом резолюції Сейм намагається донести небезпеку від такої поведінки європейських лідерів та відкликати проєкт, адже поки це ще можна зробити. Згадані акти агресії слугують підтвердженням того, що Росія розглядає підтримку з боку світової спільноти як толерування агресії та тероризму. “Сеймова резолюція — не той документ, у якому слід складати такий список, тому хоча тут названо багато фактів державного масштабу, залишилося ще багато важливих випадків, які мають персональний вимір і були описані лише загальним означенням «убивства політичних опонентів»”, – зазначає політолог.
Автор стверджує, що необхідно нагадувати про всі порушення з боку Росії, аби ні Німеччина, ні будь-хто інший із тих, хто підтримує таким чином дії Росії не могли ігнорувати цих фактів. А вислів канцлерки Німеччини Анґели Меркель, що Росія лише «бізнес-партнер» у «суто економічному проєкті» таким чином виглядає як толерування таких дій.
Читайте також: Хто найбільше постраждає від добудови "Північного потоку-2"
Серед найбільш резонансних злочинів РФ автор згадує отруєння Алєксандра Літвінєнка у 2006 році, спроба отруєння Сєрґєя Скріпаля та його доньки Юлії у 2018 році, обидва випадки відбулись на території Великобританії. Також згадано убивство чеченського біженця Зеліхмана Хангошвілі 2019 року в Берліні та нещодавня спроба отруєння Алєксея Навального та репресії проти нього.
Також Пшемислав Журавський вель Ґраєвський додав про хвилю кібератак, відповідальність за які покладають на російських хакерів і які якраз “були націлені на країни — учасниці ЄС і НАТО”.