Польський публіцист Войцех Мазярський у виданні Gazeta Wyborcza пише, що смерть Віталія Шишова – це «тривожний дзвінок» для польської влади.
«Якщо хтось наївно думає, що вбивці із сусіднього режиму не наважаться діяти в країні, що належить до НАТО та Європейського Союзу, нехай пригадають долю російського політичного емігранта Алєксандра Літвинєнка», – вважає Мазярський.
Він зазначає, що хоча поки складно бути певним, однак все вказує на те, що смерть Віталія Шишова – це політичне вбивство замасковане під самогубство. «Для цього диктатора, який тероризує свій народ і наводить в країні лад часів епохи, навіть не Брежнєва, а Сталіна, політичні вбивства – не новинка», – пише польський публіцист. Як доказ цього він пригадує вбивство у 1999 році одного із лідерів тодішньої опозиції Віктара Ганчара.
Варшава на сьогодні є найважливішим центром для білоруської політичної еміграції, зазначає публіцист. У Варшаві розташований не лише такий самий, як і той який Шишов очолював в Києві, Білоруський Дім, але й багато інших суспільно-культурних та політичних інституцій, білоруські медіа. Тому, на думку Мазярського, на плечах польської влади та спецслужб не лише моральний, але правовий обов’язок безпечного притулку для білоруських емігрантів.
«Сьогодні Київ. Завтра може бути Вільнюс чи Варшава», пише журналістка Яґєнка Вільчак на сайті тижневика Polityka. Вона зазначає, що таким чином режим Лукашенкі намагається залякати активістів, які мігрували до інших країн.
Читайте також: Загибель голови Білоруського дому в Україні. Що відомо на цей момент (оновлено)
«Побиття, вбивство та повішання тіла на дереві – це лише на перший погляд складні дії. Для фахівців із лав білоруських спецслужб нічого складного. Мета тут очевидна: залякати білорусів, які втекли з країни, активістів та опозиціонерів; показати їм, що немає такого місця, де вони могли б сховатися, працювати, жити», – пише Вільчак.
Польська публіцистка також зазначає, що дивною є щоправда певна необережність Віталія Шишова. Він повідомляв колегам про те, що відчуває за собою спостереження, але натомість сам бігав в парку. «Чому справа Пратасєвіча не навчила білоруських активістів бути обережними. Вона також не стала уроком для українських спецслужб», – пише Вільчак. Вона сподівається, що усі ці події принаймні вплинуть на польські служби та осіб, що відповідають за безпеку політичних біженців.
Головний редактор польської газети Rzeczpospolita Богуслав Хработа у своїй колонці на сайті видання фактично продовжує думку своїх колег із інших польських медіа: «надзвичайно важливо, щоб польська та литовська влади гарантували безпеку представників антилукашенківської опозиції. Їх недоторканність є одним з найважливіших випробувань для польських та литовських спецслужб».
Хработа зауважує, що такі дії білоруського диктатора – це «нічого нового». Ймовірно раніше його жертвою вже став ненависний білоруському диктаторові Павел Шеремет. «Його вбили з політичних причин, як і в попередньому десятилітті його колег у Білорусі, журналістів Вероніку Черкасову та Василя Гроднікава. У цьому випадку важко сумніватися, хоча офіційно винних у їх вбивствах так і не встановили. Це погана традиція всіх диктатур», – пише Хработа.