Від минулого року 11 липня в Польщі – День пам'яті жертв Волинської трагедії, або як ця назва дослівно звучить польською: "Національний день пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти жителів ІІ Речі Посполитої”. Цей день започаткувала контраверсійна резолюція, яку польський парламент прийняв минулого року і яка стала початком відліку незгоди у взаєминах Польщі та України.
В країні 11 липня та протягом всього тижня відбувалися урочистості з нагоди цього дня. У листі пам’яті про криваву неділю 11 липня 1943-го року президент Польщі Анджей Дуда серед іншого говорить і про взаємини Польщі та України. На його думку, “правда про те, що сталося на Волині, не є загрозою для зв’язку між поляками та українцями”. Польський президент наголошує на тому, що вона не суперечить тому, що потребують країни навзаєм; “що потребуємо нашої спільної волі, аби країни були сильні, а народи в безпеці”. Анджей Дуда вважає, що Волинь – це “не тільки історія, але й ключ до польського і українського майбутнього”.
11 липня пройшли також поминальні богослужіння за жертвами Волинської трагедії в українській греко-католицькій церкві у Варшаві. Їх відвідали представники української громади Польщі, зокрема, голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима, депутати Сейму та посол України в Польщі Андрій Дещиця. "Ми вшановуємо жертв, пам’ятаючи про трагічні події і з розумінням того, щоб не допустити повторення жахливих подій – братовбивства", – заявив у коментарі Укрінформу посол. На його думку також, коли між Україною та Польщею є конфлікт, жодна зі сторін не виграє.
Після панахиди Андрій Дещиця, Петро Тима та представники української громади Польщі поклали вінок до пам'ятника жертвам трагедії у Волинському сквері Варшави.
Журналісти, політики та експерти знову поверталися до теми історичної політики у взаєминах України та Польщі, зокрема протягом цього тижня.
Напередодні пам'ятної дати аналітичних центр PISM видав звіт під назвою "Образ Польщі в історичній політиці України", де аналізує історичну політику України в контексті законодавства, а також висвітлення історії українсько-польських взаємин 1918-1948 рр в українських медіа. Крім того, в контексті згаданих вище тем також проаналізували частину підручник з історії для українських школярів 10-11-го класу.
Загалом аналітики PISM роблять висновки : "В Україні працює модель політики пам'яті, де концепція історії країни визначається законом. Деякі з цих визначень суперечать думкам, прийнятим у польській історіографії і можуть створити проблеми для польсько-українських взаємин".
Читайте також: Зрозуміти Польщу
Також автори дослідження наполягають, що в підручних з історії надто обмежене за об'ємом інформації подання матеріалу про Волинську трагедію та польсько-українську війну 1918-1919 рр. "В Україні слабкі знання про важливі з польської точки зору проблеми (польсько-українська війна, становище українців у Польщі у міжвоєнний період, Волинська різанина), бо ці теми не є значущими під час навчання у школах. Не цікаві вони також і для медіа. Як результат питання, які підіймаються в Польщі і стосуються найбільш болісних подій в історії обох народів, можуть бути незрозумілими в Україні", – роблять висновок аналітики PISM.
Польські медіа також впродовж цього тижня багато цитували травневе дослідження, проведене Польською Академією Наук та Групою Рейтинг, де йдеться про те, що лише 7% опитаних українців визначили серед характеристик діяльності УПА “організацію та виконання геноциду на Волині та Східній Галичині у 1943-44 роках”. Польські експерти, які коментували для медійників такі дані підкреслювали, що в Україні тема Волинської трагедії “вважається істотною лише серед малої групи українських інтелектуалів”.
У своїй колонці для польської газети Rzeczpospolita колишній депутат Європарламенту, історик Павел Коваль пише про вагу емоції у польсько-українських відносинах саме в контексті подій на Волині влітку 1943-го року.
Читайте також: Україна-Польща: Непростий Рахунок
“Ніколи раніше стільки українців не думали, що поляки доброзичливий до них народ; підприємці підкреслюють, як багато контрактів підписують польські компанії в Україні, в свою чергу, наш ринок праці у великій мірі залежить від українських робітників. Можна сказати, що ми ніколи не були настільки близькими”, – пише Коваль. Разом з тим він зауважує, що давно вже не було такої напруги між елітами обох країн. “У Києві та Варшаві не бракує політиків, які готові грати на трагічній історії, як і на будь-якому іншому інструментові”, – підсумовує польський політик.
На думку Коваля, пам’ять про Волинську трагедію – це “фундаментальна справа і це починають розуміти все більше українців”, але так само, вважає він, перенесення напруги з історії на інші взаємини між країнами – це найгірший для Польщі сценарій.