Польська лижня

Приводів відвідати Польщу безліч, адже там практикуються всі види туризму: культурний, подієвий, спортивний, лікувальний… Мені як ревному мандрівникові випало спробувати майже всі. 

 

Та взимку насамперед хочеться снігу, катання на лижах і санках. Гори Польщі – це не лише загальновідомі Татри, а ще й Карконоше, Клодська улоговина, Пеніни, Бещади і Бескиди. Тож, вибравши тур і визначившись із датою старту, авіаквитки чи квитки на потяг слід купувати зазда­­легідь. Надто вже популярний узим­­ку цей напрямок!

 

 

 

Найвідоміший зимовий курорт країни – Закопане, що за 100 км від Кракова. «Зимова столиця Польщі» – славне містечко на висоті близько 800 м, що вгніздилося в улоговині поміж невисоких гір. Тут навсібіч траси й підйомники, підйомники й траси. Плюси Закопаного, як, зрештою, й усієї гірськолижної Польщі, такі: доглянуті траси, чіткі покажчики й розмітки, снігові гармати, що страхують Діда Мороза навіть за плюсових температур… І добре розвинена туристична інфраструктура, а також, що особливо цінується в горах, колиби й автентичні ресторани-харчевні. 

 

У Закопане ми їздили через турфірму, тому що потребували візової підтримки. У зв’язку з Шенгеном посилилися вимоги до оформлення візи: тепер потрібно обов’язково мати запро­­шення-підтвердження польської сторони. Тож загалом тур обійшовся у близько €300 з особи за сім днів перебування. Й готель ми оплачували звідси, гадаючи, чи буде там усе як годиться. Нам пощастило: кіт у мішку не підвів, пансіонатик виявився пристойним, із каміном, та й сніданки відмінні. Одного дня ми замовили святкову вечерю – столи ломилися. Але особливо здивував розрекламований господарями «делікатес для українців» – ним виявилися… бочечки зі смальцем!

 

А ось нашим друзям за ті самі гроші пощастило менше: вони жили у великому будинку, де зручності були десь у коридорі, а потужності бойлера явно не вистачало, щоб забезпечити гарячою водою всіх снігових королев.

 

Фанаткою лиж я себе не вважаю, але й без них нудно в Закопаному не буде, надто вечорами. У деякі дні наша компанія розділялася: хтось ішов штурмувати гори, всякі там Носалі, інші рушали, приміром, на дискотеку 1980-х, ще хтось – на шопінг або в аквапарк із геотермальним басейном, що розташований у центрі міста, на вулиці Ягеллонській. Найцікавіше, що стіни цього аквапарку скляні, вид на засніжені Татри з води надзвичайний.

 

Спортивна частина програ­­ми займає приблизно півдня: походи-поїздки на гору й спуски на лижах або, як у моєму випадку, на санчатах. А далі? Закопане – місто святкове завдяки багатолюдній тусовці, має відмінне «апре скі» – комплекс розваг після лиж. Та тут навіть прогулятися Крупувкою – головною вулицею – задоволення! Там наші дами каталися на кониках, танцювали зі смолоскипами і їздили в Татранський національний парк…

 

Однак на цьому курорті з кожним роком дедалі відчутніші віяння масової індустрії. Траплялося нам зависати у черзі до підйомника: якось «незабутньо» провели дві години й дуже змер­­зли. Хоча Закопане, на щастя, не Сибір, куди колись засилали поляків за прагнення до «неподлєглості». А торік ми були неприємно здивовані недешевим порошковим глінтвейном і «гржане-пивом», розігрітим у мікрохвильовці! Тому вирішили розвідати й альтернативні місця.

 

Родина моїх друзів – він, вона і 12-річна дитина – зважилася за порадою знайомих поляків вирушити в Судети, містечко Шклярська Поремба, що біля підніжжя гори Шрениця заввишки 1362 м. На її схилах розташований Skі Arena Szrenіca – комплекс лижних трас різного ступеня складності. Чоловіка зацікавила «Лолобриджида» – траса така сама довга, як її назва (4440 м), та й інші маршрути не залишилися поза його увагою: «Швидка» (завдовжки 2910 м) і «Сніжинка» (2080 м). Ну а мати й дитя каталися на не надто крутому й довгому спуску «Пухатек» (1468 м). Ця траса підсвічується й працює до 22.00.

 

«Черг на підйомники жодних – щонайбільше 10 хвилин очікування, – був задоволений глава сімейства. – Ціни майже такі самі, як у Закопаному, й містечко приємне, гарненьке. Там є чимало кафе і ресторанчиків, сувенірних крамниць і магазинчиків, базар… Загалом таке враження, що орієнтація тут більше на німців, тому й із сервісом якось прагнуть вивищитися. Мені, наприклад, сподобалося фірмове лижне екіпірування в прокатних центрах – воно супер, до того ж дешевше, ніж у Закопаному».

 

У Шклярській Порембі теж можна перепочити від катання на лижах й відвідати водоспади Камєнчик (27 м) і Шклярка (13,5 м), оточені мальовничими скелями. На них охочі вправляються у скелелазінні під наглядом інструктора.

 

З німецькою орієнтацією курорту друзі не помилилися: територія до 1944 року належала Німеччині, й до кордону тут недалеко. Минуле цього невеликого затишного міста з населенням лише 8 тис. осіб пов’язане зі скляною промисловістю й видобутком дорогоцінних каме­­нів. Хоча воно відоме ще з ХIХ століття і поміж туристів. А ставши найбільшим центром лижного спорту в Судетах, тепер щороку приймає 6 тис. приїжджих. Крім того, у Шклярській Порембі давно діє Музей мінералів, «імперія гірського короля», поруч із яким розташувався сувенірний магазинчик. Хочете камінь за пазуху? Два євро, прошу пана!

 

 

 

Оздоровчий і лижний курорт Криниця розташувався в Бескидах на висоті 600 м над рівнем моря. За моїми враженнями, це не гірськолижне селище, як Закопане, а радше невелике місто з історичною біографією. Тут ще Ян Матейко відпочивав! Є тут будинки у стилі швейцарських шале, трапляється чимало санаторіїв та будинків відпочинку знайомого нам радянського зразка, тільки поліпшених після євроремонтів. Є й приватні будиночки, розкидані там-сям у паркових та лісових угіддях. Більші готелі компенсують свої європейські розцінки спа-салонами, а маленькі приватні пансіонати виправдовують відсутність пафосу невисокою ціною. 

 

Наші знайомі їздили у Криницю досить великою компанією – 11 осіб – і зіткнулися з проблемою харчування своєї «армії лижних партизанів». Ресторанного розмаїття, як у Закопаному, вони для себе не знайшли. Тож порада: ще на стадії бронювання слід з’ясувати питання зі сніданками і, можливо, вечерями. Адже десь тут харчуються 1800 VIP-персон із 60 країн світу – учасники великого економічного форуму ЄС, «по­­льського Давосу», який щороку проводиться саме у Криниці.

 

А з катаннями тут благодать. Гора Явожина (1116 м) підносить приємні несподіванки у вигляді повного набору трас різної складності. Трохи менша гора Слотвин. До них містом збирає лижників автобус, а сучасний підйомник приємно здивував навіть мене, досвідчену турис­т­­ку. Моя подруга, яка після скорення нашої карпатської гори Тростян завмирає від одного лише слова «підйомник» («кріселки на одного, чоловіка спереду не видно, ноги бовтаються, а височина – жах, жах!»), тут нарешті позбулася своєї фобії. Побудували це диво підйомної техніки у Криниці австрійці, його пропускна спроможність – 1600 осіб на годину. Курсує на невеликій височині понад 70 кабін веселого червоного кольору на шість місць кожна.

 

Ще до популярних Криницьких розваг зарахуємо Льодовий палац, де дають ковзани напрокат, а також «санечкові гори». Проїдьмося металевим жолобом лише кілометр завдовжки з перепадом висот 55 м?.. Що, дітям страшно? Так є й двомісні санки!

 

А ще де Криниця, там і водиця: тут б’є з-під гір 21 цілюще джерело. Найпопулярніші во­ди «Зубр», «Криничанка», «Ян», «Слотвинк», «Кароль», «Юзеф»… Посередині міста розташований Головний павільйон мінеральних вод із зимовим садом – оазою квітучого літа посеред заметілей.

 

 

Однак зимова Польща знаменита не тільки лижнею, а й численними концертами, якими ця країна вабить меломанів, як мало яка інша. Полюс притягання зимових туристів – Новий рік. Якщо хтось засумує у горах, від Закопаного лише дві години їзди до Кракова (100 км). 18–21 грудня там відбудеться свято «Малопольский смак Різдва». У ці дні на прилавках центральної краківської пло­­щі Ринок будуть представлені кам’яні квіти з янтарю, харчові продукти від м’яса, риби й до солодощів. А на Новий рік міський офіс з організації святкових заходів обіцяє наймасштабніші у Польщі торжества. Ринкова пло­­ща перетвориться на найбільшу в Європі клубну сцену: тут відбудуться мегавечорниці Wow! Nіght. Mu­­sіc-Squere-Sessіon. Модні ді-джеї й популярні польські естрадники поведуть публіку у відрив від старого, 2009 року.