Для представників різних польських політичних таборів 24 липня – переломний день. Саме тоді під час свого ранкового звернення президент Анджей Дуда оголосив про рішенння ветувати два з трьох суперечливих законопроектів, які, на думку керівної партії “Право та Справедливість” були покликані нарешті “дореформувати” судову гілку влади. Проте більшість у суспільстві (що підтверджують опитування), представники опозиції та світової громадськості негативно сприйняли можливі зміни у законодавстві і заявили, що ці дії є порушенням конституції та руйнують незалежність судів. Все це вилилося у масові протести, які охопили і великі міста і маленькі містечка навіть на електорально благодатному до ПіСу Сході Польщі, що й стало одним із каталізаторів рішення польського президента.
15 липня із сенату на підпис президентові надійшло два законопроекти: перший надавав парламенту право контролювати Національну раду суддів – орган, який до того був незалежним і призначав польських суддів; другий – дозволяв міністрові юстиції призначати та відкликати суддів судів загальної юрисдикції без зазначення причин. 22 липня у сенаті (а за два дні до того у Сеймі, що й спровокувало найбільші протести) проголосували третій суперечливий законопроект. Згідно з ним, міністр юстиції, який з 2016-го року виконує у Польщі ще й роль генерального прокурора, мав би отримати право призначати та відкликати суддів Верховного Суду. За два дні після цього, у понеділок 24 липня, президент Дуда оголосив про рішення ветувати два з них. Підписав польський президент лише законопроект про суди загальної юрисдикції. Що ж до двох інших, то у зверненні він пообіцяв, за два місяці представити законопроекти зі своїми поправками.
Читайте також: Президент Польщі відправив на доопрацювання два закони про судову реформу
Протягом тижня, що минув з часу цього рішення президента, представники керівної коаліції та консервативні ЗМІ не припиняють критикувати президентське вето. Так, в інтерв’ю консервативному тижневику wSieci міністр юстиції і “батько” цих реформ Збіґнєв Зьобро заявив, що “президент має вибрати: або більшість, або гротеск”. Вето президента жорстко розкритикувала і прем’єр-міністр Беата Шидло. Голова партії та сірий кардинал польської політики Ярослав Качинський таке рішення назвав “помилкою”. Однак опитування громадської думки щодо реформ польських консерваторів показує інший градус, ніж той, про який говорять політики керівної коаліції. Більшість, зокрема, і виборців “Права та Справедливості” підтримує позицію президента щодо вищезгаданих законопроектів. За даними опитування проведеного компанією IBRiS для консервативної газети “Rzeczpospolita” 26-27 липня, рішення ветувати законопроекти про Національну раду суддів та Верховний суд позитивно оцінюють 78% респондентів (41% вважає його “безумовно позитивним”, 37 “швидше позитивним”). Проти рішення президента виступає лише 9% опитаних; не мають власної думки з приводу цього 13,5 відсотків. Важливо, що серед виборців ПіСу, 50% вважають, що президент добре зробив, застосувавши вето на ці два законопроекти. Що ж до третього підписаного законопроекту про суди загальної юрисдикції, то кожен другий опитаний висловився негативно щодо цього рішення (“безумовно негативно” оцінюють 34% опитаних, швидше добре – 16%).
Отже, фактично президент пішов проти власної партії і зупинився по той бік барикад, де є більшість у суспільстві. Це мало б бути цілком звичним рішенням президента демократичної країни, але не у випадку із Польщею Качинського. Від початку президентства Анджея Дуду сприймали більше як “нотаріуса” для рішень польського Сейму, де вони в основному приймаються лише з благословення голови партії “Право та Справедливість” Ярослава Качинського, або як політика, що повністю знаходиться під впливом останнього. Недаремно у сатиричному політичному серіалі Ucho Prezesa (“Вухо керівника”) прототип Дуди Адріан постійно ходить коло дверей “презеса” (прототип Качинського), у які боїться зайти. Дехто припускає, що жорстка політична сатира зіграла не останню роль у прагненні польського президента до політичної самостійності та незалежності. Що врешті й вилилося у перший такий серйозний крок проти бачення Качинського. Утім у польських медіа не стихає дискусія про те, чи перетворюється сатиричний Адріан на політика Анджея та якими будуть його відносини з “презесом” у майбутньому.
“Качинський більше не бачить Дуду частиною свого руху. Він для нього тепер швидше зрадник, з яким він, утім, мусить працювати”, – каже в коментарі Тижню головний редактор польського журналу Liberte Лешек Яжджевський. Однак, як зазначає польський експерт, поки що м’яч на полі польського президента і у ПіС дивитимуться, чи зміни, які запропонує президент, даватимуть генеральному прокурору стільки ж повноважень, скільки він мав би, якби Дуда підписав ветовані законопроекти. Ще одним варіант розвитку подій полягає у тому, що законопроект з поправками президента, можуть знову змінити у парламенті і прийняти у тій редакції, яка потрібна ПіСу. Тоді президент може знову його ветувати, але такий пінг-понг точно не на краще і може спровокувати політичну кризу. А на відверту конфронтацію із президентом у партії йти також не готові. Є проте ще один варіант розвитку подій, про який заговорили в контексті рішення президента всупереч позиції партії, що підтримала його на виборах.
Легкий консерватизм
У польських медіа, і консервативних і ліволіберальних, почалися розмови про можливість появи нової консервативної партії, яка матиме багато рис Права і Справедливості, але шануватиме принципи правової держави. Про це писали і оглядачі журналу Polityka, про ставлення до спекуляцій навколо такої можливості журналісти консервативного тижневика wSieci питали і в міністра юстиції Збіґнєва Зьобро, який спробував уникнути відповіді, сказавши, що “в оточенні президента можуть бути люди, які розповсюджують прекрасне бачення президентства, виправдовуючи його державним інтересом та благом країни”.
Читайте також: Єврокомісія розпочала санкційну процедуру щодо Польщі через судову реформу
Оглядачі Polityka відзначають, що протягом двох років влади Качинського політичний розкол країни значно посилився, а сама атмосфера зовсім не схожа на ту, яка панувала в Польщі, коли Дуда переміг на виборах. В лавах ПіСу вже давно лунають голоси про потребу прийняти спокійніший курс, на що Качинський зазвичай відповідає, що він нікого силою не тримає. Тому в різних кутках польського політичного поля з’являються думки про потребу створення більш спрощеного та політично легшого варіанту “Права і Справедливості”. Найбільш ймовірно, як припускають польські журналісти, щось схоже могло б постати з тріо Аджей Дуда-Павел Кукіз (голова партії “Кукіз’15”)-Ярослав Ґовін (віце-прем’єр-міністр, голова партії “Польща Разом”). Для Качинського утім навіть думка про таку ймовірність, звучить як страшний сон.
Чого чекати від опозиції?
Важливою ознакою останніх протестів було те, що вони відбувалися фактично без партійної символіки, бо на вулиці протестувальники вийшли в першу чергу проти рішення ПіС і зовсім не обов’язково підтримували котрусь із опозиційних партій. “Дуже багато груп залучено до організації цих протестів. У людей дуже різні мотивації участі. Вони не відкидають партії, як такі. Вони проти ПіСу, але вони так само певним чином виступають проти теперішньої опозиції”, – відзначає у коментарі Тижню Яжджевський.
Утім протести все ж дали невеликий поштовх для порозуміння опозиційних сил, які створили “кризовий штаб” для координації своїх дій у сеймі. До штабу ввійшли представники Громадянської платформи, партії “Сучасна”, Польської селянської партії та новоствореного Союзу європейських демократів. Як відзначає оглядачка журналу “Polityka” Мальвіна Дзєдзіч, криза дещо покращила відносини між двома конкурентами в опозиційному таборі Ґжеґожем Схетиною із Громадянської платформи та Ришардом Петру із “Сучасної” і дає надію на об’єднання в межах опозиції – те, чого від неї давно очікують. Однак, як відзначає Яжджевський, ані Схетина, ані Петру не мають гарного іміджу серед громадськості. “Їх обох сприймають, як старий керівний клас, відповідальний за ситуацію, в якій зараз опинилися Польща”, – відзначає публіцист. Крім того, протести не вплинули на рейтинги ПіС. Згідно із опитуванням, проведеним Kantar Public на замовлення Gazeta Wyborcza 21-22 липня, якби вибори відбулися у найближчі вихідні, то за ПіС проголосувало б щонайменше 33% виборців, у той час як за Громадянську платформу лише 23%; Кукіз’15 – 10%, Сучасна – 9%.
Читайте також: Єврокомісія дала Польщі місяць для вирішення судової кризи
Тому, радикальних змін поки очікувати не варто, але те, як змінюватимуться відносини президента Дуди та Ярослава Качинського впливатиме на політичну ситуацію в країні. Дехто із журналістів відзначає, що Польща чекає на свого Макрона, але поки що його силует навіть не видніється на горизонті.