А відбувається тут те, що й слід було очікувати: фактично повне вимивання гривневої маси, грабіжницький офіційний курс рубля до гривні 1:2, за яким продають харчі й виплачують пенсії, і непомірний ажіотаж, я навіть сказав би, полювання за гривнею, яке набуло в Донецьку та інших окупованих містах небачених масштабів. Проблема в тому, що за офіційним курсом 1:2, який Захарченко обіцяв відпустити у вільне плавання ще в липні, гривні вже давно тут ніхто не здає і не купує. Ось тут і вступають у гру всілякі аферисти й просто винахідливі хлопці, які будь-якими способами дістають гривню за максимально вигідним для себе курсом і продають її вже за захмарними цінами. Власне, таких способів може бути кілька. Багато хто буквально бігає по різноманітних маршрутках, тролейбусах і таксі, намагаючись виміняти крихти українських грошей, що лишилися у водіїв, потім перепродуючи гривні за курсом 3,6–3,8.
Читайте також: Майбутнє однієї ілюзії
Річ у тому, що Центральний республіканський банк своєю постановою ще 27 липня вивів з обігу українські гроші номіналом від 1 копійки до 1 гривні включно й водії громадського транспорту, як і продавці маленьких крамничок та базарних яток, перестали їх приймати. Але на руках у них неочікувано виявилися чималі запаси монет, які раптом припинили ходити. І, щоб не зазнати збитків, усі ці люди із задоволенням віддають дріб’язок будь-кому, хто запропонує купити його навіть за курсом 1:2. Виникає питання: звідки ж надходить пропозиція? А пропозиція надходить від тих, хто має зв’язки з місцевими «обмінниками», куди вони й здають увесь свій прибутковий «товар» за курсом, що значно відрізняється від курсу 1:2. Понад те, відомі випадки, коли ці «ділки» зверталися навіть до місцевих волоцюг і безхатченків, скуповуючи в них українські монети за формулою «2 рублі за 1 гривню» чи навіть розраховуючись тими чи іншими продуктами. Річ у тім, що в людей, які мають на руках гривні саме у вигляді монет, немає іншого вибору, як погоджуватися на такі умови, оскільки «Амстор», єдина торгова мережа, що приймає українські копійки, бере їх у кількості не більш як 1 грн за раз.
Широкої популярності набув також спосіб виманювання гривень у літніх людей, які необачно все ще отоварюються за українські гроші. Якось бачив, як хлопчина в кепці із сумкою через плече буквально підскочив до бабусі років 80, що виходила з магазину зі щойно купленим за гривні окостом. Одразу ж пішла в хід історія про те, що бідолашному терміново треба виїхати до Маріуполя, мовляв, чи не продасть люб’язна жінка йому гривні за курсом 1:2, бо ж їй усе одно, чим розплачуватися тут, у Донецьку. Такі випадки непоодинокі й в інших людних місцях, як-от торговельні мережі, вокзали та валютні кіоски, коли місцеві «міняйли» намагаються скористатися наївністю пенсіонерів.
Читайте також: Один вечір у Донецьку
Треба сказати, що гривнева ейфорія позначилася й на інших царинах окупаційного життя, як-от поповнення мобільного рахунку та зняття готівки з кредитних карток. З першим справжня катастрофа: ваучери на 40 грн продають за 120–140 руб., тоді як термінали з адекватною комісією орієнтовані тільки на гривню, якої ні в кого немає. У цьому світлі на ринок дедалі більше просочується місцевий стільниковий оператор «Фенікс», SIM-картки якого продають за 60 грн у відділеннях зв’язку. При цьому «Фенікс» не надає мобільного інтернету й позбавлений функцій ммs і sms, а дзвонити з нього можна лише на такі самі «республіканські» картки.
Щодо зняття готівки з банківських карток якщо раніше, на зорі цього бізнесу, пропонувалися послуги за курсом 1:2 і під 1–5% втрат загальної суми, потім уже за цим самим курсом, але без здирницьких відсотків, то тепер, ураховуючи реальний і номінальний курс, Донецьк, Макіївка й Харцизьк просто всіяні оголошеннями «зніму готівку з банківської картки + 15% доплати до загальної суми».
Читайте також: Банка з павуками
І насамкінець про те, хто ж ці щасливчики, які все ще отримують заробітну плату в гривнях і до того ж ще й офіційно відпочивали 24 серпня на окупованій території. Це Гуманітарний фонд Ріната Ахметова, що забезпечує своїм працівникам хоча й невисоку за київськими мірками — 2000 грн — заробітну плату за неповний робочий день, але таким чином виплачує близько 5750 руб., що в нинішніх окупаційних реаліях є просто захмарною сумою для місцевих.