Як поскаржився минулого тижня очільник MI5 Кен Маккаллум у безпрецедентному інтерв’ю, його відомство працює, тримаючи «одну руку за спиною». Що він мав на увазі?
Викрадення офіційних таємниць — це, звісно, злочин, а ось дії на межі викрадення — ні. Наслідки й наміри можуть бути лихими, але поки шпигуни не виходять за певні тонкі рамки закону, MI5 майже нічого не може з ними вдіяти.
Хоча мало б. Світ стає дедалі небезпечнішим: Росія ось-ось розпочне війну в Європі, а в Пекіні впевнено просувається ворожий режим. Іноземні агенти у Великій Британії можуть майже безкарно чинити порушення за двома напрямами. По-перше, збирати інформацію про внутрішню кухню нашої політичної системи: хто підіймається, кому гаплик, чиї особисті вади можна експлуатувати. По-друге, регулювати процес ухвалення рішень. Завдяки вдалому спонсорському внеску або зустрічі за чарочкою в тихому ресторані шпигуни здатні схиляти урядовців у потрібному напрямі.
Читайте також: Ворог несе втрати: які перемоги українського війська на фронті та поразки у окупантів (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Межа між лобіюванням і підривною діяльністю напрочуд розмита. Наш безхребетний регулятивний режим охоплює лише незначну частину лобістів, можновладці переважно не зобов’язані доповідати, з ким зустрічалися і що обговорювали. Небезпеки такого підходу вже багато років очевидні. Зрештою, колишній прем’єр-міністр Девід Кемерон назвав лобізм «наступним великим скандалом, що на нас очікує», щоправда, потім і сам став добре оплачуваним лобістом. Відсутність реєстру лобістів — одна з лазівок, завдяки якій іноземні агенти вільно діють у Великій Британії та не бояться викриття.
Наприклад, справа Крістін Лі. Минулого місяця мисливці на шпигунів оприлюднили вельми незвичне попередження про діяльність Лі — мешканки Сполученого Королівства та юристки, яку підозрюють у шпигунстві на користь Китаю. Крістін Лі роками орудувала у Вестмінстері: виділила майже 600 тис. фунтів міністру колишнього тіньового уряду лейбористів й депутату Баррі Ґардінеру, відігравала активну роль у парламентських комітетах і потрапила в кадр у товаристві щонайменше двох прем’єр-міністрів від торі. Жодну з цих дій не вважають злочинною. Утім, діяльність Лі так занепокоїла MI5, що через спікера Палати представників розвідка повідомила про «причетність» жінки до «політичного втручання на користь Компартії Китаю».
Міністерка внутрішніх справ Пріті Пател вторувала попередженню й наголосила на необхідності суворіших законів, оскільки діяльність Крістін Лі «межує з кримінальною». Головне питання в тому, чи була потреба бити на сполох. Чи, може, як зазначили Пріті Пател і Кен Маккаллум, у наші закони слід внести поправки так, щоб служби безпеки могли працювати, як і має бути, за лаштунками? Можливо, MI5 намагається спокутувати провину після того, як понад десять років тому не змогла позбутися Каті Затулівєтєр — білявої красуні, яка впродовж чотирьох років крутила сумнівний роман із майже на 40 років старшим за неї Майклом Генкоком, депутатом від ліберал-демократів і за збігом обставин членом Комітету з питань оборони?
Як з’ясувалося, завзята Катя мала також стосунки з німецьким високопосадовцем у НАТО, а колишній полковник КГБ назвав її «найсильнішим і найкориснішим агентом за останні 30 років» (вона ж наполягає, що не шпигувала). Тоді йшлося про те, що Каті Затулівєтєр неможливо висунути обвинувачення за законами Великої Британії про офіційні таємниці, позаяк вона не лишала слідів. Усе, на що спромоглася MI5, — спробувала анулювати дівчині візу.
Читайте також: Путін атакував, в Україні – воєнний стан. Ключові перевірені повідомлення за регіонами на цей момент (періодично ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Потім трапилася російська шпигунка Анна Чампан, — телеведуча й колишня модель, яка вийшла заміж за британця, отримала британський паспорт і роками жила в нашій країні. Вочевидь, нічого доброго вона не затівала: її підозрюють у контрабанді грошей і шпигунстві.
Батько Чапман був високопоставленим агентом КГБ, а її бідолашний чоловік-британець (який помер від передозування наркотиками у 2018 році) казав, що «не здивувався», коли дружину викрили як російську шпигунку. Ганебно те, що британська влада анулювала паспорт Чапман лише коли ФБР упіймало її на шпигунстві в Нью-Йорку у 2010 році. Але Чапман слід було піймати у Великій Британії раніше, ніж американці відправлять її назад у Росію в рамках найбільшого обміну шпигунами з часів холодної війни.
Цьому слід покласти край. Можновладці ще з 2019 року обіцяли закон, який зобов’яже «іноземних агентів» реєструвати свою діяльність і надавати інформацію про своїх клієнтів. Проте такого закону досі немає. Нам треба вчитися (до того ж якнайшвидше) у союзників. Ще в 1938 році США ухвалили закон про реєстрацію іноземних агентів, який вимагає від кожного лобіста в інтересах іншої країни повідомляти про свою діяльність.
Слід чітко розуміти: лячні застереження Маккаллума породжені глибокою тривогою перед небезпеками, що нам загрожують, — і перед незмінною бездіяльністю наших лідерів. Можновладцям давно час прислухатися до застережень розвідки.